Спрямоване одурнення суспільства веде до довготривалих наслідків

У минулому віці гамериканці рвалися у космос і совки їх багато у чому випереджували, тому що витрачали дуже багато ресурсів "на космос", і майже ніяк на людській добробут. Гамериканці добре навчилися спекулювати доларами та давити на весь світ і, на час, зробили добробут своїх громадян розбещено надмірним. Але обидві політичні системи навчилися інтелектуально ошукувати своїх прихильників, совки – терором, штатівці – консумизмом. Інтелектуальні пошуки впали в комерційне русло, і там щасно зав'яли. Прагматизм мріяння дозволив тільки вживати космічну технологію проецьовану на Землю, як то для комунікацій та шпигунства, у тому числі за природними ресурсами, і, дуже урізано, на зброю, яка б загрожувала нам з неба. Хоча, інформація стала зброєю, тому, канони мавпячого чоловічого суспільства витримані.

І так ясно, що справжньою наукою довічно займалася досить вузька групка високолобих, але "кріпкі ідеологічні хозяйственники" завжди пильнували заразити суспільство цими високими ідеями.



Після всього, у совку було прийнято пишатися космосом. Після розпаду імперії гордість впала в не використовування, стала інерційною, і згадки придбали дебілізуючий комерційний характер. Тенденція всього світу, тому що "ведучі" показилися, нічого не поробиш. І от, сьогодні, в зв'язку з Нобелем по фізиці,

розмова, підслухана в дурдомі.

So all the brainstorming at a conference in Florida this past weekend about space travel in the 22nd century was not for naught. The purpose of the 100-Year Starship Symposium was to get a hall full of scientists imagining a trip to another solar system. (And some people say no one thinks big any more.)

Not surprisingly, something so challenging and so beyond our experience opened up all kinds of unusual avenues of discourse. George Hart, an evolutionary paleontologist at Louisiana State University, predicted that other solar systems would be explored by robots with human brains . German philosophy professor Christian Weidemann pondered the significance of intelligent aliens in the universe in a talk titled, “Did Jesus die for Klingons, too?” His answer? No.

And a biologist named Athena Andreadis, from the University of Massachusetts Medical School, emphasized one perhaps under-appreciated challenge of prolonged space travel: Interstellar sex would be really difficult .

Привабливі намальовані картинки космічної технології та божевільна краса космосу не мають ніякого відношення до цього, дуже приземленого, маразму.

Влучив в яблучко

УП, яку я так лаяла, порадувала непоганою статтею про Стіва Джобса.

"" (Watch on YouTube)

"Ніхто не хоче вмирати. Навіть той, хто прагне на небеса, не хоче померти, щоб туди дістатися. У той же час, смерть для всіх нас – кінцева зупинка. Ніхто поки її не уникнув. Так воно і повинно бути, бо смерть – кращий винахід життя. Смерть – причина змін, що очищає старе, щоб торувати шлях новому... Не витрачайте відпущений вам час на те, щоб жити чужим життям... майте сміливість прислухатися до серця й інтуїції. Якимось чином вони знають, ким ви хочете стати. Все інше вторинне".

Що коїться у сусідів

Нова глобальна криза, що стукає в двері, витікає з різних факторів. В США, ріст споживання, набагато більшого, ніж того дозволяли бюджети сімей, які тепер не мають грошей щоб виплатити борги, стає поруч з величезним урядовим боргом, визиває штучний економічний ріст, який зараз розвалюється.

…Споживання північних американців представляє 70 відсотків економіки цієї країни і третю частину світового споживання. Зараз, з водою по саму шию, американські сім'ї мають величезні борги. У середньому, вони винні 126% від свого річного доходу. Вражаюча цифра, яку не легко покрити.

…Таким чином, США направляється до другої рецесії впротяж трошки більше ніж два роки. Попередня, яка тягнулася 18 місяців, (з грудня 2007 до червня 2009), була такою спустошливою, що зараз знається як "Велика рецесія". І могла б перетворитися на "Велику депресію", як у десятиріччя 1930, як би не було через Бена Бернейка, президента федерального резерву (як зветься Центральний Банк США), і президента Обами, які врятували банки від банкрутства і втілили агресивні політики економічного стимулювання.

У тому випадку Бен Бернейк зробив дві речі: знизив відсотки інтересу та вприснув масивні кількості грошей для реактивації економіки. Зменшивиши відсотки інтересів, Бернейк спромагався зробити дешевшими кредити для того, щоб економічні агенти змогли б займати більше. Так сказати, щоб сім'ї купували більше житла і автомобілів, пральних машин та інших благ, і щоб підприємці відкривали фабрики чи купляли обладнання для оживлення витрат споживання так і капіталовкладень в інфраструктуру. Так само планувалося щоб, вприскуючи більше грошей в фінансову систему та завалюючи банки свіжими доларами, ці були б настроєними позичати гроші та пустити їх працювати, шукаючи кращої виробності.

В свою чергу, Обама полегшив кризу політиками фіскального розширення: збільшив публічні витрати, поки відкладав скорочення податків, яке роками раніш відновила адміністрація Буша. Збільшуючи публічні затрати, його намір був, через нестачу споживацького імпульсу та приватного капіталовкладення, щоб уряд замінив та стимулював діяльність, наймаючи провайдерів для будівництва загальної інфраструктури як дороги, мости, аеропорти, лікарні, школи і електричні мережі та мережі комунікацій.

Пройшло більш ніж два роки, і, не дивлячись на всі ці зусилля, видужання потерпіло поразку. Створення робочих місць було дуже малим, особливо якщо брати до уваги ті 8.5 міліонів робочих місць, які були втрачені протягом "Великої рецесії". Коефіцієнт безробіття, який в найгіршу фазу тієї кризи перевищив 10 відсотків, зменшився маргінальним чином, зупинившись у минулому червні на 9.1%. Занадто високий досі.

…Насправді, європейська криза є більш глибокою, ніж США. Грубі данні дозволяють це бачити так: мікроскопічний економічний ріст регістрований в останні роки, який загрожує примовити весь регіон на 10 років дуже високого безробіття. Сьогодні міра безробіття в Європі кружляє біля 10%, з молодіжним коефіцієнтом біля 20%. Є неможливим що зменшиться скоро, тому що Європа має тенденційний коефіцієнт зросту майже в два рази менший за США і в четверо менший за Чилі та Індію. Колись, Європа представляла половину світової продукції. В 1980 році стала четвертою частиною. Сьогодні представляє 19% і, по проекціям, в 2030 році буде 11% і потім впаде до 7%. Можливо що до 2050 європейська економіка стане меншою за економіку Латинської Америки.

Європа мусить прокинутись.

...У цій фінансовій шахматній партії, Італія є фігурою, яка, у ближньому майбутньому, може позначати вдачу Європи в найближці місяці. Її банки мають проблему ликвидности, її публічний борг є дескомунальним, (дорівнюється 120% її PIB) і її ріст є майже нульовим (0.2% накопичених з 2001 до сьогодні, тільки краще ніж Гаїті та Зімбабве). Крім того, хоча відсоток безробіття є низьким, зайнятість є ще меншою, тому що 50% жінок не працюють.

Недавно, Центральний Европейскький Банк (BCE) купив італійський борг щоб додати кисню економіці цієї країни. Але жовтень буде вирішальним, тому що в цьому місяці концентруються терміни витікання публічного боргу Італії (70,000 міліонів євро), і виконання або ні, виплат, визначить доступ до рятування.

Греція запалила іскру фіскальної пожежі у зоні євро. У 2009, коли помінявся уряд у цій країні, виявилося, що її макроекономічні показники були підфарбовані і що насправді знаходилась у одному кроці від банкрутства. Її слідували Ірландія та Португалія. Зараз деякі аналісти говорять про ланцюгову спекулятивну атаку і, позаду врятованих країн, плюс Італія та Іспанія, наступною фігурою що падає може бути Бельгія, напружена публічним боргом еквівалентним 97% свого PIB. Франція, друга по величині економка континенту, далека від тиску, який страждають інші, але це не гарантує їй імунітету. Її головна проблемою є що її банки є дуже відкритою грецькому боргу.

Esquire, Centroamerica, sept. 2011, p. 68-75 "Al borde del colapso", por Jonatan Torrez