Українська душа, дубль два

Я завжди казала, що люди беруть з природи кольори для картин, одягу, власних смаків. Якщо бачиш людину, якій подобаються кольори жовтуваті, чи сірі, напевно, то якась північна людина. Такі кольори люди і вибирають коли купують щось. Можуть, звичайно, для привернення уваги, вибрати щось і яскраве та незвичайне, але більшість з співвітчизників сприйме такий «протуберанець» як щось екзотичне, навіть як прояв поганого смаку іноді. Колір, який можна використовувати «під настрій», але ніколи не будеш почуватися з ним спокійно, він не розчиниться у особистості.

Африканці, індійці, тропічні народи вибирають немислимі північній людині кольори та звуки. Вони теж беруть їх з природи, тільки їх оточує зовсім інша. Для них такі кольори як раз і є комфортними, «натуральними», звичними.

Україна має багато кольорів у своїй гамі. Дуже сподобались світлини МШФ lukas-2d "трохи осені". Це дивно як такий, даруйте на комерційному слові, «момент Кодак» з набором фарб повністю "наїв", може бути при освітленні осіннього сонечка та коли природа збирається спати до наступного циклу.

Дуже рекомендую вдивитись.

І знов про політику

І що, коли вже в Україні офіційно об’являть результати виборів? Таке враження, що режисери "спускають на гальмах", щоб усі потомилися чекати і щоб несподівано "розвести, как катят". У США вчора проголосували, сьогодні вже все ясно, вони не забаряться офіційно об’явити. Хто чого чекає (може, «обнулєнія», от вже не чекала від «ми вас не зрадили» такого!), хто з ким домовляється про «здачу» в Україні? Сьогодні навіть у нікарагуанській газеті з’явилася коротенька замітка передрукована з “El País” про те, що «як завжди» бандюковська влада разом з комуняками, нібито, має більшість у Раді, але не 2/3 щоб заміняти Конституцію. І що пройшло 10 відсотків «правої» партії. Іноземці, як ті кажани, на деякі речі дивляться догори дригом. Wtf, панове та пані?

Я от вчора плавала і думала, що Україна схожа з Гондурасом рівнем непотизму (кумівства), хоча в Гондурасі вбивств зараз нібито найбільше у світі, щось порівняно з наближеною до «землі свободи» нарко-Мексикою. Особливо багато там вбивають журналістів. Але Україні недовго залишилось чекати. Також, кажуть, у Китаї стоїть проблема непотизму. Там діточки партійних босів приготувалися (чи вже мають) взяти у руки усі державні та крупні приватні інституції, інститути та фірми до своїх вхожених рук. В Україні ця традиція вже добре накатана починаючи з Кучми і зятя його Пінчука. Поки "пересічні", «обивателі» та «населення», бо громадянами нас ніхто у ЗМІ не обзивав, носиться з «партіями», деякі сім’ї вже нехтують «своїм народом».