Совєцький одяг

Лембіт Короєдов своїми спогадами про прості хебешні спортивні штани розворушив мої спогади дитинства і пригадалось мені, що одного разу одна дівчинка з нашого двора сказала мені: «у твоего папы такие интеллигентные брюки!», чим мене так вразила, бо я раніш і не підозрювала, що брюки можуть бути «інтелігентними», що я й досі запам’ятала. Йшлося про якісь літні світлі імпортні штани з ледве помітними квадратами. Я розповіла татові, і той дуже сміявся і розповів, що «забракував» ці штани, щоб ходити дома, вже і не пам’ятаю через який дефект.

А коли я була у першому класі, чомусь таки нас вдягли у «військову» форму, але щось мені ця ідеологічна робота якось не пішла на користь, бо вона не супроводжувалась ніякими словами, чи то просто не запали і не пам’ятаю. Але є у мене ціла серія фотографій, де я, досить товстенька, позую у блакитній спідничці у складочку, білій блузці з погонами, пілотці теж блакитній і навіть честь віддаю на одній з фотографій! Що блакитні, пам’ятаю, бо світлини чорно білі. Там я чимось схожа на світлини Гулі Корольовой з "Четвертая вьісота". Ух і дрімучий совок був, який сприймався за таку чисту монету! Я пам’ятаю, що цей маскарад з перевдяганнями мені навіть подобався. Я то снігурочкою у дитячому садочку була, а то чогось вирішили в школі нас перевдягти у військових. ))) Наскільки ж мілітаризованим було суспільство, що дівчинку у 8 років мусили вдягати у «військову» форму!

Куди мені діватися від мого російського бекграунда?

От учора, наприклад, майже засинала, а в голові крутиться:

Закатай меня в асфальт своей любви
Где догорают огни, и зажигается небо
Пронеси меня стрелой сквозь рой
Душ испепелённых тобой
Туда, где я ещё не был!

Навмисно не шукаю точну цитату. Нє, давай таки подивлюсь, хто це співає. Подивилась. О, Макаревич!