chita_i | Destierro* музейно-української совєцької символіки

Коментар до допису МШФ strongowski Про що я говорю, коли кажу про потребу десакралізації ідолів

Експонат:

Ну чому, чому?!, поясніть мені, «натягання» совєцько-закаменілих «загально-місцевих» «нац.героїв» на масову північно-американську культуру 60х років минулого ст. є десакралізацією? Ця «нова» (знов іноземна!) культура у контексті «цнотливої» (тут я хочу додати слово «псевдо», вже вибачаюсь за стільки лапок), виглядає вульгарно (у поганому сенсі цього слова, бо «простолюдною» таки не є, є штучно інженерованою), блюзнірською, розбещеною, розривно-неповажливою. І що це мусить означать? Що тепер «дика людина припала до живильного джерела цивілізації»? Опинитися на «смітнику історії», та ще й у "культовому" минулому застарілому-класичному – то мусить бути чимось хорошим? Совєцкая любов до «заходу», романтизована серед совкової неволі, нарешті «проклюнулась» у по-совєцькому «місцевих» митців? Я навіть не про конкретного, таких – плеяда. Чи може вже досить нас жахати негативними прикладами? Казати, які нікчеми ми є? Бо це вже не здраво, бо занадто? Може, автор просто прирівнює одну блюзнірську культуру до іншої (обидві наділені слюнявою "офіційною" любовію естеблішменту, тільки перша домінуючого та історично-підтверджено диктаторського, але "позитивного" по самодержавному визначенню, друга - теж по визначенню вторинно-другорядного, залежного від центру, столиці, метрополії, і, тому, непорівняних?), але з висоти моральної позиції автора цього шкандалю-твору падають і розбиваються "непросунуті крєатіфщики". Такі порівняння пересмикують і ведуть в бік від шляху широкого.

Я не розумію: чому ви так зраділи? Кастет, чубатий череп-гей, азартна гра, «красівая жізнь» совєцького штибу, вульгаризовані троянди, і «мертвий король» то якесь свавілля. Якщо втоптування у багнюку – то дескакралізація, то я – Санта Клос. Я не маю на увазі совєцького «очорнять», але прирівнювання двох, нібито коматозних, культур одна до одної, не приводить до прояснення, приводить до приниження без орієнтиру на «тверду землю». А, відтак, є руйнівним без заміни, як усе сталося в пост-совку «незалежної» України. Руйнувати не будувати. Не люблю відрази без любові.

*Слово destierro іспанською мовою означає «1. Виштовхувати (виганяти) компетентним авторитетом когось з країни, до якої той легально належить. 2. Переносне значення: відділяти або віддаляти щось нематеріальне, напр., «викинути ідею з голови». 3. Покинути або примусити покинути звичку, звичай чи практику».

Я розумію що словосполучення «компетентний авторитет» не є українським, у совку були тільки «компетентні органи», але тут мається на увазі також церковний авторитет, наприклад, також може бути владно-адміністративний, тобто, нібито, «легітимований».

UPD До речі, мої любі, от що мені подобається насправді. Це роботи МШФ strongowski, того самого, з журналу якого я взяла для мене шкандальний експонат.

Flat | Top-Level Comments Only

From:

adamnet.livejournal.com

не вважаю, що цей постер несе у собі все те, про що ви написали, проте Шевченко у смушковій шапці мне вже трохи починає нервувати

From:

chita-i.livejournal.com

Шевченко у смушковій шапці мне вже трохи починає нервувати

+100500 І нас таких вже критична маса.

не вважаю, що цей постер несе у собі все те, про що ви написали

Цей постер несе усе це і ще набагато більше. Це сучасний відкритий твір по Еко (http://chita-i.livejournal.com/85073.html), але "переосмислений" езопівськими крєатіфними постсовєцькими митцями, це вже ціла школа, вважаю. Поважна у своїй ідеологічній складовій, її варто вивчати. Тобто автор навмисно у рецептуру (концептуру? гггг) домішує mixed signals "і вашим і нашим", де кожен бачить те, що він налаштований бачити. Одні "геть Шевченка в смушковій шапці", інші - гарно ми поржали над жлобськими хохлами (це моє вільне трактування, я його черпаю з коментарів до того ж постера МШФ Семесюка (http://semesyuk.livejournal.com/221981.html)), треті, четверті, десяті, геть щось зовсім своє. Залежно, хто на якій хвилі. Так митець набуває комерційної привабливості і усі потішаються над усіма. Причому, поруч і з одного і того ж приводу. Ну не дружба несумісного? Можна сльозу вронити. ) Тільки, у сухому залишку, ржуть таки з одних і тих же, нас. Деякі "ідеали" (згідно з домінуючою ідеологією), завжди залишаються в тіні і за кадром. Самі з себе вони самі по собі нічого не представляють, але страшенно тішаться через свою хитрожопість. Такі собі шустрики в мініатюрі. Повєлітєлі умоф.

Edited Date: 2012-12-09 05:28 pm (UTC)

Que persianas corrijan la aurora (с)

Destierro* музейно-української совєцької символіки