Живі думки Nawal El Saadawi, Друга частина, «Нова пісня єгипетської еліти»

[chita_i]

Вони вітають революцію так само легко як вони вихваляли Мубарака. Але вони продовжують бути людьми пана президента.
Революційні думки робить унікальними їхня ясність та гідність, і їхнє ясне збагнення волі й справедливості: прості, ясні слова зрозумілі без ніякої потреби допомоги елітних письменників або мислителів.

На шпальтах багатьох єгипетських національних газет, ті ж самі обличчя-підтянуті, волосся-фарбовані сановники, які витратили роки виправдовуючи та прикрашаючи минулих корумпованих правителів, продовжують писати регулярно. Тепер вони славлять єгипетських революціонерів саме так як вони виславляли колись Хосні Мубарака та його міністрів.

Їхні слова безладно заплутують все, до тих пір поки правда зникне – проста, пряма правда що закон і конституція мусять бути справедливими, і мусять застосовуватися однаково до всіх; що лідер не має бути врятований від справедливого суду, ні від покарання, якщо він знайдений винним у вбивстві демонстрантів чи в крадіжці грошей, або корупції, або звинувачений у чомусь іншому.

Мубарак вже звинувачений, але суд постійно відкладається з нагоди здоров’я, політики або з інших причин. Є тиск з двох сторін з середини і зовні країни для його помилування. Деякі люди – елітні мислителі, які пишуть у газетах, хочуть спустошити революцію від її значення. Вони хочуть перетворити її на пісню, яку ми почули на початку 25го січня, так само як ми слухаємо пісню «я люблю тебе Єгипет» під час процесій національного лицемірства.

Всі їхні писульки звучать однаково, обертаючись коло тієї ж самої породжуваної ідеї, як би вони зустрілися вночі та домовились про неї. «О чиста молодь революції», кажуть вони, «ти благородна, ти піднялась над помстою. Ти молодь чистої революції, не як французької революції яка стратила короля Луіса XVI та його родину. Ваша біла революція не проллє крові.»

Їхні сльози ллються з текучими чорнилами з їхніх ручок. Але вони не проливають сліз по молодим вбитим і пораненим на вулицях і у Тахірському сквері. Вони не плачуть по молодим хто втратив зір від снайперських резинових куль, чи по народу Єгипту хто страждав від голоду, безробіття та зловживань у тюрмах. Вони тільки ллють сльози по лідерам хто пролив кров і взяв гроші.

У своєму бажанні захистити вправних лідерів від людського суду, вони говорять що тільки Бог може карати і нагороджувати. «Всій молоді революції, довіряйте Богові і не слухайте слів лідерів невірних хто зве до кари.»

Але, хіба може бути справедливість без суду? Чому вони бояться суду якщо вони безвинні і якщо їхні підзахисні невинні? Мурбарак віддавав накази міністрам – і декому з своїх елітних письменників також, так само як він розподілив нагороди і посади між ними. Ніхто з них ніколи відкрив свого рота за виключенням щоб виказати компліменти Містеру Президенту, або продемонструвати їхню лояльність йому виконуючи його накази. Ніхто з них ніколи не побачився з президентом без виникнення після цього навощеної лірики з приводу їхнього «єдиної та безпрецедентної зустрічі».

Вони кажуть молоді, що всі роблять помилки. «Ви молоді та чисті і романтичні,», говорять вони. «Ви не скоштували життя; але ми вже старі і боролися з життям; ми всі пережили попередній режим, ми всі адаптувалися до нього, ми великі письменники. Ми маємо межі через які не можемо переступити чи інакше нас затягнуть у тюрму чи загнання, і наші діти будуть голодувати. О, революційна молодь, мусиш піднятися над цим бажанням покарати або ти ризикуєш втратити благородний дух революції. Досить того що вкрадені гроші повернуті через суди; ми можемо позбавити Мубарака та його родину принизливого суду і він може покинути Єгипет.»

Це є нова пісня яку єгипетська еліта співає сьогодні. До цього часу, її члени займали трони культури, інформації, письменництва та мистецтва. Ви можете майже відчути від них що суду не буде – і якщо і буде, він буде удаваним і скінчиться виправданням і надійним квитком за кордон. Сподіваюсь що помиляюсь – для блага захисту Єгипту від іншої запальної революції.

article published April 27th in the Guardian (http://www.guardian.co.uk/commentisfree/2011/apr/26/egypt-elite-still-presidents-men)