Про «національне» пекло

[chita_i]

Тема «свого», «національного» чорта, точніше національного інфернального (щоб не плутати з «чортом» куди «веселішим», амбівалентнішим – народно-міфологічним), власного «злого духа» народу, покликаного викривити земну історію цього народу і збити його з провіденційно приділеного йому шляху, взагалі з’являється в європейській культурі щойно в добу Романтизму – тоді, коли нації почали виокремлюватися в самостійних «духовних індивідів», заклопотаних відшуком, за словами Ф. Достоєвського, «свого власного Бога». Де «свій Бог» там має бути і його антипод – свій «дух зла», «заперечення усього» (як представляється Фаустові Мефістофель); або кажучи іншими словами, - раз у кожного народу свої, індивідуальні «історичні гріхи» (своя, за Гегелем «репліка в драмі світового духа»), то має бути й своя-таки метафізична «покара» - власна версія національного Аду. Відповідно європейські літератури ХІХ – початку ХХ ст., активно зайняті національним міфотворенням, у своїх вершинних осягах потрапили підступитися й до архетипів національного інфернального – до тих довготермінових «духовних програм», які по справжньому проявляють свою чинність у народній долі тільки з плином часу, на масштабних, крупнопланових історичних відтинках. …


<українське пекло - > «Твердиня тьми і спокою», непроникнений для всього живого «печерний склеп» безруху й німоти, над яким панує неназиванне на ім’я страшне «Марище», - це на що, як оприявнений, нарешті, в повному пластичному вираженні, виведений «на світло» слова Шевченків «Великий Льох»: в’язниця духа, як «колективного», народного (Voklgeist), так і індивідуального, в якій паралізується воля-до-дії і, в остаточному підсумку, воля-до-життя, і життя перетворюється на «нежитіє», "сон", несамовласне й непритомне (несвідоме) скиніння-гниття похованого живцем, - парадигма історії саме колоніально підбитого, не самоправного й собі-неналежного, внесамостійненого (за Гегелем, «неісторичного») народу.


Для порівняння: російський «дух зла», вперше виведений А. К. Толстим …, презентується, натомість, як вічно голодний «упир» - символ вічної зажерущости («неситости» за Шевченком, «демонічної великодержавности», за Д. Андрєєвим), котрою, мовляв, заражений «російський національний дух» і котра змушує націю до безупинного, ненатлого екстенсивного розвитку шляхом поглинання все більших і більших просторів і людських мас.

«Notre Dame D’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій», О. Забужко, Київ, Факт, 2007, стор. 271 - 272

"Чайові не приймаються!"

Comments

[zzzulfiya.livejournal.com]

дякую!

[chita-i.livejournal.com]

Дякую вам за увагу!

[kerbasi.livejournal.com]

О.З. неодноразово підкреслювала, що досліджує важливу тему, тему шляхетності. Здається, йшлося навіть про цю книгу. Ми ж стараннями комуністів та рухівців - село у вишиванках, своєї шляхти начебто й не мали ніколи. О.З. це спростовує. Хочу почитати, але не хочу купувати, бо в цілому філософія О.З. мені не блтизька. Колтсь в когось позичу. А на разі чекаю на наві цитати. :)

[chita-i.livejournal.com]

У Забужко, окрім шляхетності, теми важливої та цікавої, є ще дуже багато цікавих тем. Взагалі, то дурна справа, переписувати книжки, як підліки якісь, ), але я під настрій таки цим займуся та повиписую з "Нашої Української Дами..." свіжих думок, саме тому що книжка, (як я взнала нове для мене слово звідти, соромно мені трошки) "неоковирна" і в тому сенсі що важко її обійти, бо нічого подібного я доки з сучасного українською не читала, і тому що стільки в ній всього, що якась не комерційна. Треба її шматками "продавати" і буде нам щастя. )

[kerbasi.livejournal.com]

Просто інші теми опрацьовують інші автори також, а про шляхетність - ніхто, бо люди бояться відійти від старих стереотипів. Я на своєму досвіді переконався, скільки камінців одразу летить від різних патріотів та народників, як тільки поставиш під сумнів сільську та розбишацьку (козаки) натуру українця.

[chita-i.livejournal.com]

Добре, я подивлюсь що можу зробити на цю тему. Пошукаю та опублікую. Бо шукала колись посилання на цей твір і ніфіга корисного не знайшла. Україна має багато людей, яким книжку купити дорого. Тому, вважаю, корисно публікувати витримки з творів. Дякую тобі за ідею.

[ferike.livejournal.com]

бач, як ідеї Антоновича пустили коріння :)

[kerbasi.livejournal.com]

Здається мені, що не дуже багато знайдеться з сучасних шараварників, хто взагалі здогадується, що є таке слово "хлопоман". Тут вкоренівся та пустив паростки совєцький культпросвіт.

[ferike.livejournal.com]

Це я до того, що Антонович і совєцький культпросвіт - одного поля ягоди. Обидва виросли на ґрунті російського народництва.

[kerbasi.livejournal.com]

За походженням - так. Але СРСР зі своїм агітпропом та культпросвітом існував настільки довго, що набув автентичних рис. Совєцькі культурні кліше трафаретні, примітивні і нечисленні, як і мислення наших неонародників, в котрих козаки обов"язково в літньому одязі, начебто зими ніколи не буває (селяни, до речі також), різномаїття народного костюму змінилося якимось одним міжрегіональним fusion і т.д. Я вже не кажу, що за визначенням образ щасливого і задоволеного життям селянина, вдячного владі, зокрема комуністам і совєтам (тепер хай це будуть уклони ПР та іншим популістам або з іншого полюсу - славним предкам з УПА та Холодного Яру) чомусь встромляється в антураж побуту зразку до 1917 року, коли за всіма ідеологемами, хоч комуністичною, хоч національно визвольною, селянин не міг бути щасливим та задоволеним життям. Це якщо і має генетичну спорідненість з хлопоманством, то напевно є результатом примітивізації хлопоманства, щоб вистачило брежневських культпросвітівських бюджетів за умов вічного дефіциту тканини для шаровар і вишиванок. :)

[chita-i.livejournal.com]

Я вважаю що і сама О. Забужко виросла на подібному грунті (зовсім не дружньому до українського), як би не заперечувала того. Але, навіть так розумні думки та погляди зустрічаються. Взагалі, признаюся вам, я зовсім "не в темі". Я - простий транслятор цитат, які видались мені корисними для нинішньої, сучасної, України. Я "на це не вчилася". Тому, не думаю, що можу відповісти вам щось більш-менш глибоке чи розумне по темі. ) Роблю, що можу... Вважайте мене радіо, яке щось там собі балакає, й годі. :-)

[ferike.livejournal.com]

Я теж, власне, на це не вчилася, але мати певну думку про історичні тенденції може й людина, для якої історія - хобі.

[zzzulfiya.livejournal.com]

а міг би купить і не жлобитись, просто суто ради підтримки української якості.

[kerbasi.livejournal.com]

Я чимало купую та передплачую вже багато років, в деякі роки навіть на кілька тисяч гривень, навіть в "найгірші" роки менше тисяч двох не витрачав ніколи. Але є межа моєї доброчинності: я не можу купувати те, що вже зовсім дме проти мого інтелектуального вектору. При всій повазі О.З. слабкий філософ, передбачуваний прозаїк, і її мова не відповідає моєму літературному смаку.

[chita-i.livejournal.com]

А я б і купила, але звідси не маю як. А коли була в Україні, то ще і грошей не мала. Є ще варті книжки, але також тут їх не маю. От би хто ділився цитатами з цікавого прочитанного тут у жж! А то кожний сам собі щось тихесенько почитує, а пару абзаців "зачотних" не подарує нам решті Читам як я!

[kerbasi.livejournal.com]

Коли з"явиться пристойна пропозиція українських електронних книжок, я купуватиму навіть Забужко, бо коли вона не займає місця, і не треба опікуватись, кому її потім подарувати, то можу й витратися. І з електронних книжок цитати простіше виймати.

[chita-i.livejournal.com]

Та ясно! У кожного свої обставини, уподобання, можливості. Я ж нічого не кажу! Я там опублікувала вже дещо. Маєш рацію, з електронними було б легше, то треба сидіти переписувати, а я не можу стільки часу приділяти. Окрім того, щоб підійти до теми шляхти, як робить Забужко, треба декількох вступних тем торкнутись, щоб було логічно і зрозуміло, про що у інших частинах йдеться. То я вже спробую що зможу розплутати з довгої книжки, на свій розум та розсуд. Не знаю, наскільки в мене вийде передати струнку картину світу і наскільки це буде цікаво. ) Хоч, багато чого пояснюється НМД.

[chita-i.livejournal.com]

Так, до kerbasi це не справедливо звучить.