Сучасні космополітки

[chita_i]

Надибала на інтригуюче мене інтерв’ю з Мішель Орандж (Michelle Orange) у Harper’s з молодою канадською вже письменницею есеїв «This Is Running for Your Life: Essays», які я спробую знайти, бо хоч і широка тема, як океан, і багато несуттєвого чи помилкового може бути сказано, мені видались дуже свіжими її думки. Ну от, наприклад, що треба мати здорове почуття власного глупства, коли вивчаєш чужу культуру, або що культура яку вважаєш майже рідною, але є запозиченою, може частково бути чужою тобі (саме ці цитати наводяться у витягу з інтерв’ю Мішель Орандж нижче:

«There are probably more overlaps than differences in trying to write about any culture, but different elements require different levels of vigilance. It’s a little easier to stay curious and fresh-eyed and awake, for instance, in an unfamiliar place. But then unfamiliar places require a writer to have an especially healthy sense of her own stupidity. Maintaining the necessary humility may be easier at home, strangely enough. There are parts of American culture that remain quite foreign to me; constantly confronting and grappling with them is one of the great and humbling pleasures of living here.»

І, загалом, хочу сказати, радію, що нарешті у сучасному світі (у деяких його частинах) нарешті стали ставитись до жінок, як до людей. От, наприклад, Барак Обама не так давно нагородив видатну вчену-психолога Енн Трайсман, яка 50 років займається вивченням теорії уваги, яку сама і винайшла. Або було поставлена у салоні статуй Капітолія зображення Роси Парк як вшанування боротьби за громадянські права в США.

На іспанському міжнародному каналі «Антена трес» вже жінки виступають не просто як красиві манекени, що, посміхаючись, підносять «в студію» якісь призи, та обслуговують ведучих-чоловіків, а й говорять розумні речі майже рівно з чоловіками.

Життя повертається на краще для жінок. Забобони та упередження відступають. І це дуже добре.

Comments

[mamuka-miriuta.livejournal.com]

я, канєшна, розумію, шо "на грубасть нариваюссі" (с) але, як на мене "ставитися до жінки як до людини" це ставитися до неї як і до інших, в даному випадку - до чоловіків. до цього моменту я не задумувався над тим, як ставлюся до жінок. тому що ставлюся до всіх людей однаково, незалежно від статі. різниця полягатиме, напевне, тільки в тому, шо жінці руку подам на виході з автобуса, чи двері в машині відкрию. або квіти додому принесу - мужику нікада в жизні :-)
я розумію, що є довбойоби, які вважають, що жінки не здатні на те, на що здатні чоловіки (наприклад - пісяти стоячи, хоча деякі жінки ще фору в цьому мужикам дадуть :-) але так само достатньо довбойобів, які вважають, наприклад, що українська мова - неіснуюча мова, та маса інших прикладів. а поставити памятник Розі Парк за барьбу в Штатах - це не ознака того, шо до жінок ставляться як до людей. в кінці-кінців, цей пам,ятник не що інше, як політична цяцька в рот кольорового населення штатів. прикладом того, що до жінки ставляться так само як і для чоловіка, можу назвати свою роботу - половина працівників у нас жінки. енд ноуван хез ені праблем виз зет, амінь.

[chita-i.livejournal.com]

Сподіваюсь, ви не вважатимите за грубість, якщо я скажу, що ми маємо на увазі зовсім відмінні речі. Ви мені про шлюбні ігри, а я вам про повагу у суспільстві. ) Повагу не задекларовану тіпа "мальчік повинен захищати дєвачку та бути усіляко уважним до неї", а про регістрацію досягнень у науці, суспільному житті, прислухання до думки, тощо. От коли в Раді Україні буде половина чи більше жінок, на громадських високих посадах також, коли жіноча точка зору буде не вважатися по великому рахунку мало логічною, хибною, примхливою, чи ще якоюсь нєправільною тільки тому що вона відмінна від чоловічої, коли зникнуть чисто жіночі чи чоловічі професії, тоді я буду дуже миролюбною і зрозумію, що балансу досягнуто руїну подолано та прочіє новоязи. )