Що Макаренко з "Педагогічної поеми" то українець! Ще один видатний українець вкрадений москалями для власної слави!

...советский педагог и писатель.
Свидетельством международного признания А. С. Макаренко стало известное решение ЮНЕСКО (1988), касающееся всего четырёх педагогов, определивших способ педагогического мышления в ХХ веке. Это — Джон Дьюи, Георг Кершенштейнер, Мария Монтессори и Антон Макаренко.
Ну і, на жаль (бо на ентузіастах, мабуть) виховано-совєцький заповідно-геттовий український сучасний стиль: (куди ж без кольорово-стильової атрибутики!)
Антон Семенович Макаренко народився 13 березня 1888 року в місті Білопіллі Харківської губернії. Вчився хлопчик в початковому училищі, а з переїздом сім`ї - в Кременчуцькому училищі, яке закінчив на «відмінно». Пізніше був слухачем педагогічних курсів, після яких влаштувався на роботу вчителем російської мови, креслення і малювання в залізничне училище. Там же стає відповідальним за виховання, керівником колективу. У 1920 році Антону Семеновичу надходить пропозиція організувати колонію для неповнолітніх злочинців. Молодий педагог приймає пропозицію і стає на чолі трудовій колонії. Антон Семенович зумів згуртувати непростий дитячий колектив, створити комсомольську організацію. У 1932-1935 роки виходять популярні книги Макаренко - «Педагогічна поема», де автор описує колонію ім. Горького і «Марш 30-року» про комуну ім. Дзержинського.
Два зразкових заклади, створені Антоном Макаренком, принесли йому світову популярність і славу воістину великого педагога. Теорія колективу Макаренко актуальна і для виховання сучасних дітей, тому педагогічні напрацювання Антона Семеновича - настільна книга для багатьох вчителів і викладачів.
Антона Макаренка не стало раптово, під час поїздки в електричці. Сталося це 1 квітня 1939 року.
Нагадав topgorod

UPD Отакої! Скільки катів наплодила москальська імперія! Потім кажуть, що всі українці - зрадники! А деякі тій імперії так гарно служили, що й досі їх чествують в "незалежній" Україні!

...советский педагог и писатель.
Свидетельством международного признания А. С. Макаренко стало известное решение ЮНЕСКО (1988), касающееся всего четырёх педагогов, определивших способ педагогического мышления в ХХ веке. Это — Джон Дьюи, Георг Кершенштейнер, Мария Монтессори и Антон Макаренко.
Ну і, на жаль (бо на ентузіастах, мабуть) виховано-совєцький заповідно-геттовий український сучасний стиль: (куди ж без кольорово-стильової атрибутики!)
Антон Семенович Макаренко народився 13 березня 1888 року в місті Білопіллі Харківської губернії. Вчився хлопчик в початковому училищі, а з переїздом сім`ї - в Кременчуцькому училищі, яке закінчив на «відмінно». Пізніше був слухачем педагогічних курсів, після яких влаштувався на роботу вчителем російської мови, креслення і малювання в залізничне училище. Там же стає відповідальним за виховання, керівником колективу. У 1920 році Антону Семеновичу надходить пропозиція організувати колонію для неповнолітніх злочинців. Молодий педагог приймає пропозицію і стає на чолі трудовій колонії. Антон Семенович зумів згуртувати непростий дитячий колектив, створити комсомольську організацію. У 1932-1935 роки виходять популярні книги Макаренко - «Педагогічна поема», де автор описує колонію ім. Горького і «Марш 30-року» про комуну ім. Дзержинського.
Два зразкових заклади, створені Антоном Макаренком, принесли йому світову популярність і славу воістину великого педагога. Теорія колективу Макаренко актуальна і для виховання сучасних дітей, тому педагогічні напрацювання Антона Семеновича - настільна книга для багатьох вчителів і викладачів.
Антона Макаренка не стало раптово, під час поїздки в електричці. Сталося це 1 квітня 1939 року.
Нагадав topgorod

UPD Отакої! Скільки катів наплодила москальська імперія! Потім кажуть, що всі українці - зрадники! А деякі тій імперії так гарно служили, що й досі їх чествують в "незалежній" Україні!
no subject
Date: 2013-03-13 05:30 pm (UTC)Педагоги не хотели идти на работу в колонию: жалованье ничтожное, а работа трудная. Наробраз прислал, наконец, первое, что попалось под руку Родимчика, а вслед за ним Дерюченко. Они прибыли с женами и детьми и заняли лучшие помещения в колонии. Я не протестовал, - хорошо, хоть такие нашлись. Дерюченко был ясен, как телеграфный столб: это был петлюровец. Он "не знал" русского языка, украсил все помещение колонии дешевыми портретами Шевченко и немедленно приступил к единственному делу, на которое был способен, - к пению "украинських писэнь". .....Дерюченко был еще молод. Его лицо все было закручено на манер небывалого запорожского валета: усы закручены, шевелюра закручена, и закручен галстук-стричка вокруг воротника украинской вышитой сорочки. Этому человеку все же приходилось проделывать дела, кощунственно безразличные по отношению к украинской державности: дежурить по колонии, заходить в свинарню, отмечать прибытие на работу сводных отрядов, а в дни рабочих дежурств работать с колонистами. Это была для него бессмысленная и ненужная работа, а вся колония - совершенно бесполезное явление, не имеющее никакого отношения к украинской идее. ........... Дерюченко вдруг заговорил по-русски. Это противоестественное событие было связано с целым рядом неприятных происшествий в дерюченковском гнезде. Началось с того, что жена Дерюченко, - к слову сказать, существо абсолютно безразличное к украинской идее, - собралась родить. Как ни сильно взволновали Дерюченко перспективы развития славного казацкого рода, они еще не способны были выбить его из седла. На чистом украинском языке он потребовал у Братченко лошадей для поездки к акушерке. Братченко не отказал себе в удовольствии высказать несколько сентенций, осуждающих как рождение молодого Дерюченко, не предусмотренное транспортным планом колонии, так и приглашение акушерки из города, ибо, по мнению Антона, "один черт - что с акушеркой, что без акушерки". Все-таки лошадей он Дерюченко дал. На другой же день обнаружилось, что роженицу нужно везти в город. Антон так расстроился, что потерял представление о действительности и даже сказал: - Не дам! Но и я, и Шере, и вся общественность колонии столь сурово и энергично осудили поведение Братченко, что лошадей пришлось дать. Дерюченко выслушал разглагольствования Антона терпеливо и уговаривал его, сохраняя прежнюю сочность и великодушие выражений: - Позаяк ця справа вымагае дужэ швыдкого выришения, нэ можна гаяты часу, шановный товарыщу Братченко *. * Так как дело требует безотлагательного решения, нельзя терять времени, уважаемый товарищ Братченко (укр.) Антон орудовал математическими данными и был уверен в их особой убедительности: - За акушеркой пару лошадей гоняли? Гоняли. Акушерку отвозили в город, тоже пару лошадей? По-вашему, лошадям очень интересно, кто там родит? - Але ж, товарищу... - Вот вам и "але"! А вы подумайте, что будет, если все начнут такие безобразия!.. В знак протеста Антон запрягал по родильным делам самых нелюбимых и не рысистых лошадей, объявлял фаэтон испорченным и подавал шарабан, на козлы усаживал Сороку - явный признак того, что выезд не парадный. Но до настоящего белого каления Антон дошел только тогда, когда Дерюченко потребовал лошадей ехать за роженицей. Он, впрочем, не был счастливым отцом: его первенец, названный поспешно Тарасом, прожил в родильном доме только одну неделю и скончался, ничего существенного не прибавив к истории казацкого рода. Дерюченко носил на физиономии вполне уместный траур и говорил несколько расслабленно, но его горе все же не пахло ничем особенно трагическим, и Дерюченко упорно продолжал выражаться на украинском языке. Зато Братченко от возмущения и бессильного гнева не находил слов ни на каком языке, и из его уст вылетали только малопонятные отрывки: - Даром все равно гоняли! Извозчика... спешить некуда... можно гаяты час. Все родить будут... И все без толку... Дерюченко возвратил в свое гнездо незадачливую родильницу, и страдания Братченко надолго прекратились. В этой печальной истории Братченко больше не принимал участия, но история на этом не окончилась.
no subject
Date: 2013-03-13 05:31 pm (UTC)no subject
Date: 2013-03-13 05:31 pm (UTC)no subject
Date: 2013-03-13 06:06 pm (UTC)no subject
Date: 2013-03-13 06:45 pm (UTC)no subject
Date: 2013-03-13 06:03 pm (UTC)http://chita-i.livejournal.com/130369.html
no subject
Date: 2013-03-14 08:09 pm (UTC)Сприйняв я його з великим скепсісом.
Викладач що так про нього казав був досить посереднім, викладав у спокійному місці серед інтелігентної молоді.Макаренко ж відома людина, виховував злочинців і робив з них сильних особистостей.
Сказати за якусь яру антиукраїнськість в його творах не можно.
Я бачив вам привели уривок з "Педагогічної поєми" так в тій самій поємі є і те як діти мріяли о таборі на Хортиці і як посвячували в запорожці...
Скоріш скажу що відношення до людей було таким на яке вони заслуговували.
no subject
Date: 2013-03-14 08:49 pm (UTC)Я бачу, що сучасне молоде покоління таке ж осовічене як і попереднє, тільки за якістю гірше. Бо вчили таки погано та "ідеалів" вже нема. Але совок сидить кріпко! У вас також, мабуть.
Що мені ті декоративні хортиці та запорожці!
no subject
Date: 2013-03-14 09:26 pm (UTC)які там яничари.люди виживали в гастрономічному сенсі не дуже переймаючись політичною ситуацією.
колонія була для малолітніх злочинців.
деякі з них були вбивцями.
їм на практиці показували що є інше життя,що можно працювати, вчитись, товаришувати.
Якщо з бандита виховали людину то життя вже потрачено не даремно.
Та що я тут розпинаюсь.
Ось лінк на книгу, вона не величка, робіть висновки самі. http://antmakarenko.narod.ru/liter/pp.htm
no subject
Date: 2013-03-14 10:03 pm (UTC)А книжку я читала в дитинстві, і вже багато деталей навіть пригадала. Просто забулося за ненадобністю. І вона була досить груба, пригадую. Може то в інторнетах якийсь "лайт" варіант? ))
no subject
Date: 2013-03-14 10:45 pm (UTC)Книжка груба-це точно.
варіант звісно що повний.
Так сталось що я працював вчителем (в звичайній школі на районі),скажу вам що це складна нервова і невдячна професія якщо підходити до неї по серьйозному.
Тому робити негативні висновки щодо людини що фактично поклала життя на це і досягла результатів я не буду.
..........................................
З.Ї.Ви я бачу на мене образились за те що я не вважаю Макаренко та його дії злом.
no subject
Date: 2013-03-14 11:17 pm (UTC)Я розумію, що такі як Макаренко, поставили дуже цікавий експеримент на людях, і навіть врятували особисто тих покидьків, але вони ж з них виробили корумпованих потім людей. На жаль.
Щодо роботи вчителя у таких країнах, де освіта навмисно забивається в ніщо я їздити не буду. Але й не буду носитися як дурень з писаною торбою.