![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
chita_iЗамість епіграфа:
***
menudo_culete
2013-03-15 17:17 (local)
***Совєтська пропаганда навчила нас навіть слово "чекіст" сприймати в позитивному ключі. Коли публіка на мітингах кричить на міліцію "фашисти", я відчуваю певну розгубленість. Чом би не скандувати: "Че-кіс-ти"? Значно кривавіші упирі за найкривавішого італійського чорносорочечника.
Так само навіть найпалкіші комуністи-атеїсти в совєтські часи казали "слава богу", "бог з тобою", "боже збав" тощо замість "слава КПРС", "ЦК з тобою" чи "Політбюро збав".***
я цей Ваш комент десь запам"ятаю та буду згадувати час від часу :))))).
а ще надзвичайно цікавими видаються, в контексті, що склався, вбиті нам совєтською пропагандою коннотації слова "єзуїт".
мені неймовірно було цікаво ознайомитися із тим питанням із іншого боку - на батьківщині єзуїтства.
Коментар до допису МШФ nehrebeckyj «Самсін, брат Джона Баптиста»
***
Я людина неосвічена, тому якщо щось скажу не так, звиняйте. Прочитала дві цікаві статті у El Nuevo Diario, Nicaragua, і хочу поділитись вільним переказом, бо дуже вже поважаю єзуїтів, хоча загалом до церкви відношуся погано і в бога не вірю. Єзуїти вражають мене своїм загальним та індивідуальним розумовим рівнем, рівнем освіти та розумінням світу.
Посилання іспанською мовою тут:
1. Roma | EL PAIS, «La Compañía de Jesús afronta un doble desafío», Lola Galán
2. España | EL PAIS, «Un Papa que une dos órdenes rivales», Juan Arias
Вибором ім’я для свого папства, Франциско, Бергольйо «помирив» два суперницьких ордена у католицтві: францисканський та єзуїтський, бо не дуже ясно, якого саме святого вшанував ім’я - Francesco d’Assisi чи Francés de Jasso . Хоча мені, як людині неосвіченій, важко знати, у чому полягає природа того суперництва. Обидва ордена борються з бідністю. Правда, перший Франческо (жив раніше за другого, дивіться Вікіпедію) був сином італійського «буржуазного купця» у час коли церква почала вдягатись у пишні шати капіталізму (такою пишною та розкішною більша її частина і хоче залишатись, хоча це явно протирічить вченню Христа, декому таки не сподобалось, що новий Папа вийшов не у занадто модному прикиді здоровкатися після вибрання його єпископами). Потім молодий Франческо посидів у тюрмі, притих, задумався, вирішив одружитись з Бідністю, але проповідував безперечне підпорядкування церковній ієрархії). Другий Франсес був ні менш не більш сином Совіту Королів Наварри (нині Іспанія), націоналістом, виступав за мову, та був передзасновником, маючи за авторитет Лойолу, «Єзуїтської Компанії» (не у торгівельному сенсі, а більш як у військовому, такого собі «війська Христова»). Як я зрозуміла, тепер францисканці борються з бідністю та організовують школи для «середнього класу» і нижче, а єзуїти для «середнього класу» і вище, тобто для еліти. Воно й не дивно. На мою думку, щоб відмовитись від багатства загалом (як той Будда чи Франсеско Хав’єр), треба народитись в родині не купця, а, як мінімум, у якомусь палаці серед королів. Тоді твоєю «цільовою аудиторією» будуть не тільки бідняки та «прості». Попереджаю, що окрім першого аналітичного речення цього параграфу, ясно що все це не написано у статтях, то моя «атсєбятіна».
Обидва церковники-Франциски «служили» у далеких землях. Деякі історики кажуть навіть, що Франческо де Асізі (Франциск Ассизький) належав до групи ісламського суфі і виконував їхні ритуали на початку своєї діяльності. Другий Франсес також їздив у Африки та Америки, впливаючи обидва не так на «стареньку» Європу як на «новий Світ».
Ім’я Франциск, що вибрав нинішній папа вперше за 2 тисячі років, стає символічним та виражає певний жест («посилає знак», як кажуть наші тупі політики). Хоча кардинали периферій, що його вибрали, зробили це, скоріше за все, завдяки його францисканським характеристикам, ніж єзуїтським. Але також є дуже революційним, що Єзуїти, що в принципі не «рвуться» по католицькій церковній ієрархії (але, однаково, є дуже впливовими), таки наважились мати «білого Папу» як голову усієї римсько-католицької церкви. Загалом, вони беруть на себе обов’язок не «лізти у начальство», але від цього обов’язку Хорхе Маріо Бергольйо був визволений зараз. Що чекає на єзуїтський орден після такого нетрадиційного кроку? Статті припускають, що або єзуїти накладуть новий стиль католицькій церкві, або нейтралізують самі себе як релігійний орден. Хоча, на мою неосвічену думку, станеться і те і інше, але не так, як того сподіваються «експерти». Єїуїтський орден був заснований у 1540 році Ігнасіо Лойолою, його члени роблять клятву бідності і скромності. Це є орден присвячений навчанню еліт, також є вангвардією католицької Церкви, просуваючи Теологію визволення (Teología de la liberación), москальською «пєрєобєзянєно» тут, а українська вікіпедія просить «подайте кто может». Це перетворення єзуїтів, які «зійшли» з аудиторій університетів до бідняцьких районів, втручаючись у насильство найбідніших громад іспаноамерики, коштували тоді харизматичному та містичному головному генералу єзуїтів, отцю Педро Аррупе (Pedro Arrupe), який, як медик васко у Хиросімі у день атомної трагедії, робив операції швейними ножницями, розриву з тодішнім Папою Іваном Павлом ІІ. Отець Аррупе мав такий сильний дух, що вразив цивільних журналістів, розповідав автору статті, що коли вони бачать діяти Opus Dei – це як дивитись у дзеркало і не хотіти продовжувати бути такими. І єзуїти змінились після Другого Ватиканського Консиліуму, і сильно втратили після того у своїй кількості. Раніш Товариство нараховувало 36 тисяч членів, але за останні роки втратили біля 10 тисяч, після того, як почали діяти у новому полі. Нині їх нараховується біля 18 тисяч "штиків".
Отець Аррупе розповів автору статті, що коли польський папа прийняв його у Ватикані, після того як у Варшаві вже вибрав Опус Деі як свій щит замість єзуїтів, хоча вони є єдиними релігійниками, які окрім інших трьох клятв ще дають четверту, «покори папі», сказав буквально: «Ви були причиною турботи для моїх попередників і продовжуєте бути для Папи що з вами розмовляє». Аррупе вирішив зразу ж подати у відставку. Але зустрівся сам на сам з Папою і той просив щоб він став на коліна. Нагадав про те, що єзуїти мають обов’язок спеціального послуху Папі. У решті решт Іван Павел ІІ просив, щоб Аррупе не подавав у відставку, тому що так міг погіршитись ще більше тиск, який існував у той час між єзуїтами та Ватиканом. До речі, коли вибирали німецького папу, нинішній папа був дуже презентабельним кандидатом замість, але відмовився на користь Бенедикта.
Батька Аррупе, вже хворого та сумного, але ніколи не депресивного, у 1981 році замінив голландець Пітер Ханс Кольвенбах (Peter Hans Kolvenbach, пішов у 2008 році, також "через втому" за станом здоров'я, політикам в них повчитися) який, у своїх римських звичках, де давав уроки, був поведінкою дуже подібний до кардиналу Хорхе Бергольйо з Буенос Айресу.
Нині єзуїти мають іншого генерального отця, Адольфа Николаса (Adolfo Nicolás).
Єзуїтьський власний «Папа» є «чорним», на відміну від «білого» Римського. Єзуїти продовжують бути аристократією серед католицької церкви, але трохи у занепаді, хоча їхнє «військо» розкинуте по ¾ частинах світу. Вони тільки відновлюються в Європі і їхня присутність ледве помічається біля папського престола.
Федеріко Ломбарді, речник попереднього Папи був видатним єзуїтом.
Єзуїти були першими з сучасних церковників, які позбавились догматичного вбрання щоб знайти гармонію з світом. Деколи з величезним ризиком. Підтримка Теології Визволення у 80 роках минулого ст., яка наважились примусити розширитись кордони християнської теології у зусиллі імпульсу об’єднання з іншими релігіями світу, коштувала Товариству Єзуїтів власної крові за захист людських прав і своє соціальне втручання в країнах як Гондурас і Ель Сальвадор, де реакційне військо вбило Ігнацио Ейакурія (Ignacio Ellacuría) та інших п’ять священників-єзуїтів у 1989 році.
Ще попередній папа «тягав за вуха» єзуїтів за вихід за кордони доктринального ортодоксизму і співтовариство з іншими релігіями, зокрема азійськими. Авторка статті сподівається, що єзуїти і зараз, на чолі Церкви, не втратять свій «бойовий кіготь». Хоча злі язики говорять, що новий Папа таки проти Теології Визволення та у молодості підтримував страшні диктаторські режими Аргентини та іншої ібероамерики.
Традиційна церква в шатах, як завжди, береже спокій можновладців, асистуючи бідним, але спирається на "послану богом" ієрархію цілком земних чоловіків. Католицька церква зараз ні на життя, а не смерть змагається з церквами pentecostales (я не знаю, як це українською, Гугл мені перекладає як "п'ятидесятники", "християни віри євангельської"), які зараз захопили величезний шмат в Америках та наступають на п'яти католициму, виманюючи "середній клас" офісних працівників та масову людину до себе. Усе прогресивне стає з часом регресивним, "зажиратися" католицизму (як це зробило православ'я) неможна, і від цього гарними ратівниками можуть стати єзуїти, які б вони огидні не були насидженим пихатим церковним дупам біля влади. Але єзуїти залишаються таки католиками, це видно з того, як вони виступали на боці контрареформи проти Мартина Лютера та протестанства.
Дякую за увагу.
Стаття по темі: МШФ oles-maslak "Папа Франциск - до нового еону християнства?"
***
menudo_culete
2013-03-15 17:17 (local)
***Совєтська пропаганда навчила нас навіть слово "чекіст" сприймати в позитивному ключі. Коли публіка на мітингах кричить на міліцію "фашисти", я відчуваю певну розгубленість. Чом би не скандувати: "Че-кіс-ти"? Значно кривавіші упирі за найкривавішого італійського чорносорочечника.
Так само навіть найпалкіші комуністи-атеїсти в совєтські часи казали "слава богу", "бог з тобою", "боже збав" тощо замість "слава КПРС", "ЦК з тобою" чи "Політбюро збав".***
я цей Ваш комент десь запам"ятаю та буду згадувати час від часу :))))).
а ще надзвичайно цікавими видаються, в контексті, що склався, вбиті нам совєтською пропагандою коннотації слова "єзуїт".
мені неймовірно було цікаво ознайомитися із тим питанням із іншого боку - на батьківщині єзуїтства.
Коментар до допису МШФ nehrebeckyj «Самсін, брат Джона Баптиста»
***
Я людина неосвічена, тому якщо щось скажу не так, звиняйте. Прочитала дві цікаві статті у El Nuevo Diario, Nicaragua, і хочу поділитись вільним переказом, бо дуже вже поважаю єзуїтів, хоча загалом до церкви відношуся погано і в бога не вірю. Єзуїти вражають мене своїм загальним та індивідуальним розумовим рівнем, рівнем освіти та розумінням світу.
Посилання іспанською мовою тут:
1. Roma | EL PAIS, «La Compañía de Jesús afronta un doble desafío», Lola Galán
2. España | EL PAIS, «Un Papa que une dos órdenes rivales», Juan Arias
Вибором ім’я для свого папства, Франциско, Бергольйо «помирив» два суперницьких ордена у католицтві: францисканський та єзуїтський, бо не дуже ясно, якого саме святого вшанував ім’я - Francesco d’Assisi чи Francés de Jasso . Хоча мені, як людині неосвіченій, важко знати, у чому полягає природа того суперництва. Обидва ордена борються з бідністю. Правда, перший Франческо (жив раніше за другого, дивіться Вікіпедію) був сином італійського «буржуазного купця» у час коли церква почала вдягатись у пишні шати капіталізму (такою пишною та розкішною більша її частина і хоче залишатись, хоча це явно протирічить вченню Христа, декому таки не сподобалось, що новий Папа вийшов не у занадто модному прикиді здоровкатися після вибрання його єпископами). Потім молодий Франческо посидів у тюрмі, притих, задумався, вирішив одружитись з Бідністю, але проповідував безперечне підпорядкування церковній ієрархії). Другий Франсес був ні менш не більш сином Совіту Королів Наварри (нині Іспанія), націоналістом, виступав за мову, та був передзасновником, маючи за авторитет Лойолу, «Єзуїтської Компанії» (не у торгівельному сенсі, а більш як у військовому, такого собі «війська Христова»). Як я зрозуміла, тепер францисканці борються з бідністю та організовують школи для «середнього класу» і нижче, а єзуїти для «середнього класу» і вище, тобто для еліти. Воно й не дивно. На мою думку, щоб відмовитись від багатства загалом (як той Будда чи Франсеско Хав’єр), треба народитись в родині не купця, а, як мінімум, у якомусь палаці серед королів. Тоді твоєю «цільовою аудиторією» будуть не тільки бідняки та «прості». Попереджаю, що окрім першого аналітичного речення цього параграфу, ясно що все це не написано у статтях, то моя «атсєбятіна».
Обидва церковники-Франциски «служили» у далеких землях. Деякі історики кажуть навіть, що Франческо де Асізі (Франциск Ассизький) належав до групи ісламського суфі і виконував їхні ритуали на початку своєї діяльності. Другий Франсес також їздив у Африки та Америки, впливаючи обидва не так на «стареньку» Європу як на «новий Світ».
Ім’я Франциск, що вибрав нинішній папа вперше за 2 тисячі років, стає символічним та виражає певний жест («посилає знак», як кажуть наші тупі політики). Хоча кардинали периферій, що його вибрали, зробили це, скоріше за все, завдяки його францисканським характеристикам, ніж єзуїтським. Але також є дуже революційним, що Єзуїти, що в принципі не «рвуться» по католицькій церковній ієрархії (але, однаково, є дуже впливовими), таки наважились мати «білого Папу» як голову усієї римсько-католицької церкви. Загалом, вони беруть на себе обов’язок не «лізти у начальство», але від цього обов’язку Хорхе Маріо Бергольйо був визволений зараз. Що чекає на єзуїтський орден після такого нетрадиційного кроку? Статті припускають, що або єзуїти накладуть новий стиль католицькій церкві, або нейтралізують самі себе як релігійний орден. Хоча, на мою неосвічену думку, станеться і те і інше, але не так, як того сподіваються «експерти». Єїуїтський орден був заснований у 1540 році Ігнасіо Лойолою, його члени роблять клятву бідності і скромності. Це є орден присвячений навчанню еліт, також є вангвардією католицької Церкви, просуваючи Теологію визволення (Teología de la liberación), москальською «пєрєобєзянєно» тут, а українська вікіпедія просить «подайте кто может». Це перетворення єзуїтів, які «зійшли» з аудиторій університетів до бідняцьких районів, втручаючись у насильство найбідніших громад іспаноамерики, коштували тоді харизматичному та містичному головному генералу єзуїтів, отцю Педро Аррупе (Pedro Arrupe), який, як медик васко у Хиросімі у день атомної трагедії, робив операції швейними ножницями, розриву з тодішнім Папою Іваном Павлом ІІ. Отець Аррупе мав такий сильний дух, що вразив цивільних журналістів, розповідав автору статті, що коли вони бачать діяти Opus Dei – це як дивитись у дзеркало і не хотіти продовжувати бути такими. І єзуїти змінились після Другого Ватиканського Консиліуму, і сильно втратили після того у своїй кількості. Раніш Товариство нараховувало 36 тисяч членів, але за останні роки втратили біля 10 тисяч, після того, як почали діяти у новому полі. Нині їх нараховується біля 18 тисяч "штиків".
Отець Аррупе розповів автору статті, що коли польський папа прийняв його у Ватикані, після того як у Варшаві вже вибрав Опус Деі як свій щит замість єзуїтів, хоча вони є єдиними релігійниками, які окрім інших трьох клятв ще дають четверту, «покори папі», сказав буквально: «Ви були причиною турботи для моїх попередників і продовжуєте бути для Папи що з вами розмовляє». Аррупе вирішив зразу ж подати у відставку. Але зустрівся сам на сам з Папою і той просив щоб він став на коліна. Нагадав про те, що єзуїти мають обов’язок спеціального послуху Папі. У решті решт Іван Павел ІІ просив, щоб Аррупе не подавав у відставку, тому що так міг погіршитись ще більше тиск, який існував у той час між єзуїтами та Ватиканом. До речі, коли вибирали німецького папу, нинішній папа був дуже презентабельним кандидатом замість, але відмовився на користь Бенедикта.
Батька Аррупе, вже хворого та сумного, але ніколи не депресивного, у 1981 році замінив голландець Пітер Ханс Кольвенбах (Peter Hans Kolvenbach, пішов у 2008 році, також "через втому" за станом здоров'я, політикам в них повчитися) який, у своїх римських звичках, де давав уроки, був поведінкою дуже подібний до кардиналу Хорхе Бергольйо з Буенос Айресу.
Нині єзуїти мають іншого генерального отця, Адольфа Николаса (Adolfo Nicolás).
Єзуїтьський власний «Папа» є «чорним», на відміну від «білого» Римського. Єзуїти продовжують бути аристократією серед католицької церкви, але трохи у занепаді, хоча їхнє «військо» розкинуте по ¾ частинах світу. Вони тільки відновлюються в Європі і їхня присутність ледве помічається біля папського престола.
Федеріко Ломбарді, речник попереднього Папи був видатним єзуїтом.
Єзуїти були першими з сучасних церковників, які позбавились догматичного вбрання щоб знайти гармонію з світом. Деколи з величезним ризиком. Підтримка Теології Визволення у 80 роках минулого ст., яка наважились примусити розширитись кордони християнської теології у зусиллі імпульсу об’єднання з іншими релігіями світу, коштувала Товариству Єзуїтів власної крові за захист людських прав і своє соціальне втручання в країнах як Гондурас і Ель Сальвадор, де реакційне військо вбило Ігнацио Ейакурія (Ignacio Ellacuría) та інших п’ять священників-єзуїтів у 1989 році.
Ще попередній папа «тягав за вуха» єзуїтів за вихід за кордони доктринального ортодоксизму і співтовариство з іншими релігіями, зокрема азійськими. Авторка статті сподівається, що єзуїти і зараз, на чолі Церкви, не втратять свій «бойовий кіготь». Хоча злі язики говорять, що новий Папа таки проти Теології Визволення та у молодості підтримував страшні диктаторські режими Аргентини та іншої ібероамерики.
Традиційна церква в шатах, як завжди, береже спокій можновладців, асистуючи бідним, але спирається на "послану богом" ієрархію цілком земних чоловіків. Католицька церква зараз ні на життя, а не смерть змагається з церквами pentecostales (я не знаю, як це українською, Гугл мені перекладає як "п'ятидесятники", "християни віри євангельської"), які зараз захопили величезний шмат в Америках та наступають на п'яти католициму, виманюючи "середній клас" офісних працівників та масову людину до себе. Усе прогресивне стає з часом регресивним, "зажиратися" католицизму (як це зробило православ'я) неможна, і від цього гарними ратівниками можуть стати єзуїти, які б вони огидні не були насидженим пихатим церковним дупам біля влади. Але єзуїти залишаються таки католиками, це видно з того, як вони виступали на боці контрареформи проти Мартина Лютера та протестанства.
Дякую за увагу.
Стаття по темі: МШФ oles-maslak "Папа Франциск - до нового еону християнства?"