Погане (некрасиве, відворотне, лякаюче) в мистецтві, ч І.

[chita_i]

На прохання МШФ game-in-white розширити мій коментар про сенс артикуляції соціальних практик у мистецтві, спробую подумати на тему «некрасивості» в мистецтві що призвано показувати розуміння світу. Вважаю, що мистецтво полюбляється тому що показує нові речі як захоплюючу красу, непосильну людині велич природи, збуджуючі нові соціальні поведінки, несподівані бачення незнайомого, чи нові деталі чи повороти чи перевизначення знайомого, що ще цікавіше. Але як це розуміти, коли замість очікуваної краси зустрічаємо спроби показати принадливість-привабливість чогось огидного, неприємного (що спричинить соціальні неприємності та несприйняття чи стане хворобливим у здоровому житті, спромагаючись пройти за «норму» і тим посунути життєвий баланс потреб до небезпечних кордонів), смертельно нездорового чи відверто лякливих явищ які важко зрозуміти, тому природно боятися?



Прикладом такого мистецтва у літературі та живопису можна назвати чорний чи темний романтизм, який недавно згадали та помітили у кризовій західній Європі. Одночасно у Франції (Musée d’Orsay) та Німеччині (Städel Museum de Fráncfort) до 1 червня цього року проходитиме виставка про яку я прочитала у багаточисленних іспаномовних джерелах ЗМІ як, наприклад, тут або тут (видно, іспанцям теж ця тема на часі) що зветься «Чорний романтизм. Від Гойї до Макса Ернста».


Гойя "Літючі відьми"








Іншими прикладами мені пригадуються наш імперствующий Микола Гоголь та трясця-його-мамі пінчуковський Херст, виставку якого «Реквієм» (здається) я пару років тому відвідала в Києві і вона мені навіть сподобалась на відміну від багатьох. і не бачу в тому їхньої провини! Ну про Гоголя ви всі, сподіваюсь, більш-менш чули, хоча для того було б також дуже непогано прочитати у харківського емігранта Петра Голубенко (справжнє ім’я Петро Іванович Шатун) у книжці «Україна і Росія у світлі культурних взаємин» (Дніпро, 1993, ISBN 5-308-01588-0 з «Українське слово» 1987 Н’ю Йорк-Париж-Торонто), а от Херст показав дуже акуратно розчленовану людину «розп’яту» на перетинаючомуся склі на вході, тушки трупів акул через які у розрізі можна пройти та полюбуватися їхніми тельбухами, виявив різнокольорову нібито безневинну красу пігулок та сучасних мінімалістсько-брехливих фармацевтичних дизайнів упаковок, цивілізованої отрути через кількість ліків, обережно, до найменшої кісточки, витравлені кислотою скелети мілких тварин (навіть кістяки їдучих котів там були), і ще багато усього що вражало мою уяву. Навіть мухи у стерилізуючому кубі на великому світлому просторі. Чи анатомічно правильного чоловіка із знятою шкурою з металу. Навіть серію картин з мережею "блукаючих вогнів" (на цьому місці в мене свідомість вже почала паморочитись).

Далі буде

Comments

[game-in-white.livejournal.com]

о! дякую за коментар. дуже корисно прозвучало про іспанський навколомистецький контекст. буду чекати продовження