![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
chita_iЖурнал Smithsonian у статті People Who Never Apologize Are Probably Happier Than You говорить що вибачатись викликає дуже неприємні почуття у тих, хто вибачається. Що коли кажуть що вибачившись отримаєш полегшення далеко не завжди є правдою. Мені здається що полегшає коли зробили щось ненавмисно. Але коли зробили що хотіли, то примус вибачитись є дуже неприємним. Також виховальним. Не вибачатись дає людині можливість відчути себе більш уповноваженою. Тому деякі так відпираються від вибачень.
У TEDі почула три цікаві бесіди про кохання, пристрасть, сексуальну привабливість та залежність дітонародження від релігії.
Ця бесіда Эстер Перель: Секрет поддержания страсти в длительных отношениях говорить нам про «еротичний інтелект» що є вмінням підтримувати бажання у добре знайомих людей. Каже що сучасні пари нині живуть разом довго не для того, щоб мати 14 дітей, а тому що ми хочемо задоволення та поєднання на довший період часу. Що брак перестав бути тільки економічною інституцією і що тепер ми чекаємо від партнерства дружби, довір’я і пристрасті. Це при тому що живемо вдвічі довше. Раніше таке отримувалось від цілої громади, тепер усе це очікується від однієї людини. Каже що пристрасть зберігається тільки коли дозволено кожній людині займатися тим, чим вона займається щоб виразити свою індивідуальність, дається свобода віддалитися щоб бути побаченою у незвичній обстановці, роблячи що вона вміє та любить робити. Правда мені неясно, хто при тому буде доглядати за дітьми та хто рятуватиме коли людині схочеться урізноманітнити сексуальне меню що приведе до матеріальних втрат чи навіть розлучення.
Ця бесіда Гелен Фішер розповідає, чому ми любимо і зраджуємо мені видається ще більш цікавою, вона говорить про дуже багато чого. Про пристрасть як наркотик, про три різні типи «кохання» у нашому мозку: пристрасть, романтичне кохання, прив’язаність. Вони є різними речами і відчувати можна до різних людей. Тому «любити» зразу декількох навіть дуже можливо. Говорить про занепад поваги до жінок з винаходом плугу.
Тут Ханс Рослинг: Религии и дети пояснюється, чому треба розраховувати ресурси на 10 біліонів людей і що релігії дуже мало впливають на народження. Але впливають бідність, нестабільність та низька освіта. Цікаво, чого нам українцям не вистачає. Усе все вже маємо. Це мене примушує думати, що не все так просто.
У TEDі почула три цікаві бесіди про кохання, пристрасть, сексуальну привабливість та залежність дітонародження від релігії.
Ця бесіда Эстер Перель: Секрет поддержания страсти в длительных отношениях говорить нам про «еротичний інтелект» що є вмінням підтримувати бажання у добре знайомих людей. Каже що сучасні пари нині живуть разом довго не для того, щоб мати 14 дітей, а тому що ми хочемо задоволення та поєднання на довший період часу. Що брак перестав бути тільки економічною інституцією і що тепер ми чекаємо від партнерства дружби, довір’я і пристрасті. Це при тому що живемо вдвічі довше. Раніше таке отримувалось від цілої громади, тепер усе це очікується від однієї людини. Каже що пристрасть зберігається тільки коли дозволено кожній людині займатися тим, чим вона займається щоб виразити свою індивідуальність, дається свобода віддалитися щоб бути побаченою у незвичній обстановці, роблячи що вона вміє та любить робити. Правда мені неясно, хто при тому буде доглядати за дітьми та хто рятуватиме коли людині схочеться урізноманітнити сексуальне меню що приведе до матеріальних втрат чи навіть розлучення.
Ця бесіда Гелен Фішер розповідає, чому ми любимо і зраджуємо мені видається ще більш цікавою, вона говорить про дуже багато чого. Про пристрасть як наркотик, про три різні типи «кохання» у нашому мозку: пристрасть, романтичне кохання, прив’язаність. Вони є різними речами і відчувати можна до різних людей. Тому «любити» зразу декількох навіть дуже можливо. Говорить про занепад поваги до жінок з винаходом плугу.
Тут Ханс Рослинг: Религии и дети пояснюється, чому треба розраховувати ресурси на 10 біліонів людей і що релігії дуже мало впливають на народження. Але впливають бідність, нестабільність та низька освіта. Цікаво, чого нам українцям не вистачає. Усе все вже маємо. Це мене примушує думати, що не все так просто.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2013-04-11 10:44 am (UTC)цікаво..у мене теж виникали такі думки про почуття, про їх різність при тому що всі вони - любов, кохання.. але не можуть бути однаковими чи схожими, бо все різне - і люди, і ти сам в різні часи різний.
Про занепад поваги до жінки з винаходом плугу.. це вражає. А звідки відомості про те що вона була?.. :) через матріархатні вірування і знайдені статуетки?..
гм... то і зараз всі журнали у зображеннях голих жінок, але якщо колись зроблять висновок що це була ера поваги до жінки..
Але якщо порівнювати із середньовіччям, то зараз таки ого яка повага до жінки. ..чи з чим порівнювати таке ефемерне поняття як повага?.. оце ще питання! :) Адже повага - не менш багатопланове поняття ніж любов. Можна поважати на словах, а на вчинках і інших словах показувати інше.
no subject
Date: 2013-04-11 12:31 pm (UTC)Щось мені каже що ти самої бесіди не чула, а ти послухай як матимеш час та натхнення на це. Вчена говорить, що у доплугові часи жінка часто приносила 60-80% "здобичі" і тому поважалась як досить рівна робоча сила та членкиня суспільства. Хоча так, це таки сумнівно. Бо заробітчани постачають Україні дивіз більше ніж нац.доход, але їх таки державно не поважають і досі вважають "зрадниками". ) Але якщо подивитись на відносну пропорцію рослинної та тваринної іжи у здоровому харчуванні людини, я вірю таки у такий висновок про внесок до столу. Ну в Середьновіччі вже був плуг, та ще й християнство шаленіло буйним квітом плесняви та мракобісся.
Але так, жінка ніколи не була такою вільною та незалежною як у постріндустріальну епоху.