Брехня про Україну за кордоном. Собаче щастя?

[chita_i]

Цікаво, хто є натхненником розповсюдження цих диких історій про Україну? Хто та бомжиха з розмови? Хто їй розказав таку маячню про її дитинство? Tania Luna: How a penny made me feel like a millionaire.

В совку було багато жахів: погані квартири, майже-тюремна-медицина, дефіцит їжі, але розказане тут показує не тільки як жахливо було в совку, а як жахливо було емігрантам коли вони потрапили до країни "американської мрії".

Ну і щоб два раза не вставати, спеціально для послідовників британської етнії та капіталістичного лібералізму стаття про Енгельса. Наскільки правдива не знаю, але показує у певному світлі, приватне життя окремо. Я і не знала, що Енгельс прожив 28 років у Манчестері.

Comments

[denijeur.livejournal.com]

Це просто дитячі спогади. Тут є явна неправда - чорний дощ та волосся, що випало у сестри, 9 місяців у госпіталі із-за дощу, заборона відвідування і мама у формі медсестри, що відвідувала її - але це мені здається скоріш якоюсь сімейною байкою, у багатьох родин вони є. Тим більше, ці жахи розповідалися дітям як виправдання мізерного існування у США - контрастували з Україною, де ніби-то було взагалі жахливо - тому я розумію, чому вони у дитинстві чіплялися за ці байки.

У мене не склалося враження, що хтось може бути натхненником цих байок, просто людина некритично до них ставиться.

[chita-i.livejournal.com]

А як про хатку з смердючою диркою? Найкращою у селі? Під стріхою? Скільки їй років? І про жувачки саме "базука"? Сов'єтік колотит? І про копієчку що знайшла? З фотографій цієї дитинки видно, що не така вона була вже й голодна. Але з гідністю в їхній родині було явно погано. Сміття були сміттям залишились, де б не жили. І не у бідності тут справа зовсім.

Ну якби вона подружкам на роботі розказала чи своєму кавалеру ту байку, то нічого. Але ні, її затулили у "ідеї гідні розповсюдження". Це чиста політика.

[denijeur.livejournal.com]

Хати з туалетами на вулиці й досі розповсюджені в селах. Ця частина мені не здалася нереалістичною. Жуйки "базука" я не пам'ятаю, але пам'ятаю, як ми раз з класом поїхали у Брест на екскурсію (87-88й рік) і витратили майже всі кишенькові гроші на жуйку "Макдональд", що надувалася у бульшаки. По 1 рублю СРСР за жуйку. При ціні батона 22 коп. Це був шик, у Києві їх неможливо було дістати. Зараз схожі жуйки продаються по 50 українських копійок за штуку.

Ну а ідея там, на мою думку, в тому, щоб насолоджуватися тим життям, яке маємо зараз, бо воно може бути набагато гірше. Ідея досить гідна, хоча її можна було на спражніх прикладах демонструвати, а не на байках. Але й не вірю, що тут є хоч якась політика. Україна там взагалі ні до чого, так, для колориту приплели. Її в цьому виступі мабуть тільки українці й помітили.

[chita-i.livejournal.com]

Україна там взагалі ні до чого, так, для колориту приплели.

А от і не треба було б. Бо цей "колорит" ще з совку культивується вороженьками нашої державності. Ну не дикий ми народ! Навпаки, дуже культурний, здоровий і живучий. Маю право ображатись. Аби таке "для колориту" приплели про "сильну націю" (тіпо США, французів, англійців, інших "легальних" європейців та єдиних американців серед усіх америк), ті б точно не змовчали. А мені утертися бо, бач, ніхто не помітив? Ми не важливі? Дякую аж підскакую!