Бесіда Saki Mafundikwa: Ingenuity and elegance in ancient African alphabets
Пригадався допис МШФ tin_tina Докія Гуменна (її журнал просто вражаюче ерудований та цікавий НМД)
"З усіх концепцій доісторичного періоду – отих неолітів з енеолітами – найбільше до мене промовляє та, що твердить: за своїми інтелектуальними здібностями та й базою знань «неолітики» ніскільки нам не поступалися (а за творчими здібностями, може, й перевершували). Більше того, саме вони найкраще могли б сприйняти найвизначнішу «нашу» рису – стрімкі і докорінні зміни ледь не щодня. Може, їхні революції повільніше тривали, але наслідки мали такі ж епохальні. Генна інженерія? – приручення тварин і вирощування рослин. Інтернет? – а вони вигадали письмо. Машини? – неможливі були б, якби вони не здогадалися, як плавити метал. Що там казати, навіть така дрібненька, здавалося б, здогадка, як обпалювання глини, докорінно змінила весь побут і характер харчування (спробуйте інакше щось зварити-засмажити? Хіба що печи на відкритому вогні).
Що вже казати про мистецтво, де й взагалі прогрес носить характер, сказати б, неочевидний. Інженери епохи промислової революції, звісно, вміли більше, ніж античні греки (а Архімед?), а от щодо порівняння Родена з Фідієм, то тут вже все далеко не так просто.
Що таке «первісне мистецтво» - це ми тільки починаємо розуміти, одне ясно, що примітивним його назвати трудно. Можуть бути хіба що примітивні уявлення про нього – ну й занадто ми звикли, щоб всі візуальні образи подавали нам як на долоні. Не вміємо включити власну уяву.
Це я, насамперед, про себе, бо подальші описи далися мені дуже нелегко. Чесно кажучи, я їх і не подужала, але, може, іншим вдасться?
Отож, головна властивість неолітичних зображень – багатозначність.
«Багатозначність дозволяє вибирати, що тобі треба, і не бачити в даний момент цілости, яка й так може означати те, що тобі й не снилося. Себто — заховане, таємницю.
Ось погляньмо, як ця багатозначність виглядає. Перше вражіння від цих різьб: це — хаотичне, примхливе поєднання рис, рисочок, трикутників тощо… Нічого не вловиш реального, зрозумілого, чи хоч би щоб нагадувало зрозуміле. От, хібащо, цікаве оце примхливе поєднання рис і рисочок.
Але пригляньмося, отак у півтемряві чи на відстані… Та це ж обличчя! А це — ціла постать. Ось тут — цап із розкішними рогами. А це — якийсь фантастичний звір. Ось — птах … А це — голова коня… Поверніть „догори ногами” — бачите щось зовсім інше. Так, справді тайнопис. Те, що показане, має кілька значень.
Мало цього. Цілість, що становить композицію і злютована окремими деталями, це зовсім не те, що самі деталі. Прикладом може служити композиція, що має назву „Сліди людських стіп”. Справді, там налічено понад п’ятдесят людських стіп: узутих, босих, великих, дитячих, різьблених схематично чи лише натяком. Але ці стопи — лише „будівельний матеріял”, „цеглинки” для побудови величезної кількосте зображень: натуральних і казкових звірів, птиць, людей у різному віці… Зроджується вражіння, що ця композиція розказує про життьову дорогу людини, від народження до смерти. При цьому — зображення молодих людей зосереджено переважно на одному боці, а старих — на другому.
І раптом стає ясно: та це ж голова! Ось і шия.
Повернули цю голову „догори ногами” — нова несподіванка. Та це ж якась звіринка, чи не заєць?! Сидить спокійно, вуха закинув назад, задні лапи підгорнув, а передні тримає вільно в повітрі, довірливо дивиться на вас.
Скільки ж це значень ми вже налічили? Чи не п'ять? Але ж напевно є ще й інші, яких ми досі так і не второпали. От тому я й називаю ці різьби тайнописом."
Пригадався допис МШФ tin_tina Докія Гуменна (її журнал просто вражаюче ерудований та цікавий НМД)
"З усіх концепцій доісторичного періоду – отих неолітів з енеолітами – найбільше до мене промовляє та, що твердить: за своїми інтелектуальними здібностями та й базою знань «неолітики» ніскільки нам не поступалися (а за творчими здібностями, може, й перевершували). Більше того, саме вони найкраще могли б сприйняти найвизначнішу «нашу» рису – стрімкі і докорінні зміни ледь не щодня. Може, їхні революції повільніше тривали, але наслідки мали такі ж епохальні. Генна інженерія? – приручення тварин і вирощування рослин. Інтернет? – а вони вигадали письмо. Машини? – неможливі були б, якби вони не здогадалися, як плавити метал. Що там казати, навіть така дрібненька, здавалося б, здогадка, як обпалювання глини, докорінно змінила весь побут і характер харчування (спробуйте інакше щось зварити-засмажити? Хіба що печи на відкритому вогні).
Що вже казати про мистецтво, де й взагалі прогрес носить характер, сказати б, неочевидний. Інженери епохи промислової революції, звісно, вміли більше, ніж античні греки (а Архімед?), а от щодо порівняння Родена з Фідієм, то тут вже все далеко не так просто.
Що таке «первісне мистецтво» - це ми тільки починаємо розуміти, одне ясно, що примітивним його назвати трудно. Можуть бути хіба що примітивні уявлення про нього – ну й занадто ми звикли, щоб всі візуальні образи подавали нам як на долоні. Не вміємо включити власну уяву.
Це я, насамперед, про себе, бо подальші описи далися мені дуже нелегко. Чесно кажучи, я їх і не подужала, але, може, іншим вдасться?
Отож, головна властивість неолітичних зображень – багатозначність.
«Багатозначність дозволяє вибирати, що тобі треба, і не бачити в даний момент цілости, яка й так може означати те, що тобі й не снилося. Себто — заховане, таємницю.
Ось погляньмо, як ця багатозначність виглядає. Перше вражіння від цих різьб: це — хаотичне, примхливе поєднання рис, рисочок, трикутників тощо… Нічого не вловиш реального, зрозумілого, чи хоч би щоб нагадувало зрозуміле. От, хібащо, цікаве оце примхливе поєднання рис і рисочок.
Але пригляньмося, отак у півтемряві чи на відстані… Та це ж обличчя! А це — ціла постать. Ось тут — цап із розкішними рогами. А це — якийсь фантастичний звір. Ось — птах … А це — голова коня… Поверніть „догори ногами” — бачите щось зовсім інше. Так, справді тайнопис. Те, що показане, має кілька значень.
Мало цього. Цілість, що становить композицію і злютована окремими деталями, це зовсім не те, що самі деталі. Прикладом може служити композиція, що має назву „Сліди людських стіп”. Справді, там налічено понад п’ятдесят людських стіп: узутих, босих, великих, дитячих, різьблених схематично чи лише натяком. Але ці стопи — лише „будівельний матеріял”, „цеглинки” для побудови величезної кількосте зображень: натуральних і казкових звірів, птиць, людей у різному віці… Зроджується вражіння, що ця композиція розказує про життьову дорогу людини, від народження до смерти. При цьому — зображення молодих людей зосереджено переважно на одному боці, а старих — на другому.
І раптом стає ясно: та це ж голова! Ось і шия.
Повернули цю голову „догори ногами” — нова несподіванка. Та це ж якась звіринка, чи не заєць?! Сидить спокійно, вуха закинув назад, задні лапи підгорнув, а передні тримає вільно в повітрі, довірливо дивиться на вас.
Скільки ж це значень ми вже налічили? Чи не п'ять? Але ж напевно є ще й інші, яких ми досі так і не второпали. От тому я й називаю ці різьби тайнописом."
no subject
Date: 2013-08-09 10:12 am (UTC)no subject
Date: 2013-08-09 05:06 pm (UTC)А от від чого деградація? Що не треба 40 км пішки йти чи довго на кораблі ригати щоб дістатися до дальнього місця? Фізична деградація? Так відгодованіші стали ми, хворіємо менше, живемо довше, всю Землю заполонили і ростемо як тая сарана. Не видно деградації. Моральна? Так ні. Раніше он вбивали куди більш спокійненько. Але до природи ставилися лояльніше, бо здавалося тоді що залежимо більше від неї, хоч і зараз залежимо. Про яку деградацію мова?
Ця дивна ідея про "деградацію" пов'язану з "прогресом" я вже бачила десь багато разів. Але вона мені неоковирна. У чому там ідея боятися "повної деградації"? Звідки вона візьметься? Це як періодично лякають людей кінцем світу, весь час пересуваючи дату. Я не розумію сенсу ні кайфу ні користі у цих апокаліптичних настроях. Нагадай козі про смерть вона ходить пердь да пердь. ))
no subject
Date: 2013-08-12 09:08 am (UTC)no subject
Date: 2013-08-12 05:51 pm (UTC)no subject
Date: 2013-08-13 07:06 am (UTC)no subject
Date: 2013-08-09 05:10 pm (UTC)no subject
Date: 2013-08-12 09:16 am (UTC)І Заратустра промовив так до людей:
— Я скажу вам, хто така надлюдина. Людина — це те, що треба здолати. Що ви зробили, аби її здолати?
Всі істоти досі створювали щось вище від себе, а ви хочете стати відпливом цієї великої повені й ладні скоріше вернутись до звіра, аніж здолати людину?
Що для людини мавпа? Посміховище або нестерпний сором. І тим самим має бути людина для надлюдини — посміховищем або нестерпним соромом.
Ви пройшли шлях від хробака до людини, та багато чого у вас залишилося ще від хробака. Колись ви були мавпами, але й досі ще людина є більшою мірою мавпа, ніж декотрі з мавп.
Навіть наймудріше із вас — це всього лиш незлагода і мішанина рослини й химери. Та хіба я кажу вам ставати химерами чи рослинами?
no subject
Date: 2013-08-12 05:44 pm (UTC)Я не зовсім розумію, що таке надлюдина і з чим її їдять. ) Мені здається що треба формулювати питання корректніше тоді відповіді будуть не такі тупикові. Ну що я можу сказати
не читавши ні Ніцше ні Заратустри ібо дратують передчасно навіть до читання? Мені здається, що ці філософи обслуговують клас що знаходиться зверху ієрархії і прищеплюють комплекс неповноцінності та меншевартості "просто людині". Ти ж знаєш, тверезо і логічно можна обставити будь-яку дурницю. Риторика то зброя яка використовується для маніпулювання з часу наукового її застосування (ну ще з греків, мабуть та інших релігійних виплітателів словесних мережив-неводів.no subject
Date: 2013-08-13 06:46 am (UTC)no subject
Date: 2013-08-13 06:48 am (UTC)no subject
Date: 2013-08-14 07:09 pm (UTC)no subject
Date: 2013-08-12 09:16 am (UTC)no subject
Date: 2013-08-12 05:45 pm (UTC)