Українська блогосфера

[chita_i]

Ви вже знаєте, мабуть, що я дуже не прихильно ставлюся практично до усіх ЗМІ що нині займають інфопростір України. Але деякі таки з них передивляюсь. Побачила що в газеті.юей є розділ блогів і деякі з них мені навіть сподобались! Є цікаві люди в нашій країні Україна. Молоді, нічого глобального, але цікаво. Для мене безперечною переможецею є молода журналістка Наталія Литвиненко. вперше чую, якщо чесно, але то не дивно для мене Вона як раз є речницею мого соціального класу та я відчуваю в ній рідну українську (дещо гібридно-культурну, як і моя) душу.

Ну от, наприклад:

Як я була пані

""Женщіна!", ну – або "Дєвушка!" – зазвичай так кличуть особу прекрасної статі у столичному транспорті. А починаючи з пологового, у всіх дитячих закладах, не тільки медичних – ще й "Мамочка!", і звучить то нітрохи не ніжно, а з якимось осатанінням знервованого персоналу. А воно бачте як, щоб ураз стати пані, досить вийти з потяга Київ – Івано-Франківськ на кінцевій. Які пречудові тутешні Василі!"

або от: Одеса люксова

"...З'ясовую, що сантехніка в готелі нема, іншого люкса нема, і ресторану, між іншим, теж (ні кафе, ні буфета, ні їдальні). Пропоную видати нам "люксовий" тазок, аби чим набирати воду хоч так, бо сил моїх уже нема. Натомість отримую ключ від сусіднього номера – ходити до вітру туди. Каже, навіть світло можна лишити на всю ніч. Яка великодушність! (Це ж брестиму коридором як: Доброго здоров'я, сусіде, ні-ні, це не льоля, то таке вбрання дуже вечірнє, дихайте глибше, я не привид, і не падайте тут упоперек, як не як, пісяти йду – з "люкса" я...)."

теж сподобалося у Олени Павлової Sexy me

"Живопис рушив у нефігуратив, література досі на панщині пшеницю жала, художня гімнастика тільки починає осягати здобутки танців на пілоні. Найшвидше з усіх мистецтв на новітні тенденції реагує попса.

Півгодини М1 - і я вкурсі. У "Дискотеки Аварії" дєвочка "тихо плачет в твиттере на двойном Beefeater'е" - про те, що ніяк не наважиться надіслати Йому е-мейл. П'ятий рік у твіттері, читали, знаємо."

Comments

[adamnet.livejournal.com]

колоритно, правда

[chita-i.livejournal.com]

Почитала ще і з'ясувала, що вона з моїх рідних місць! "Я знаю, що моя характеристика ситуації, факту чи предмета – "ловко" – спричинює перепитування. Ні, це не русизм, який по-нашому значить "спритно", це синонім сучасного "класно"." (http://gazeta.ua/blog/1079/ti-jisish-a-meni-dasish)

Мабуть, люди що ростуть з спільного кореня таки схожі. )

[adamnet.livejournal.com]

так і моя баба Ганна казала: "ловко", "ловкенький"

[chita-i.livejournal.com]

ми як раз мамою та тьотею (не тіткою з моїм суржиком) обговорювали саме це слово як воно вживалося в селі у їхньому дитинстві. ) Тільки у журналістки "блини" та "ковер", а у мене "кофе".

[adamnet.livejournal.com]

ні, у бабусі були "млинці", а ще "коржі", "куліш" та "капуста", а також одне важливе слово, що застосовувалось у всіх екстремальльних чи стресових ситуаціях: "анасеруятвоїйматері!" - саме так, одим словом

[chita-i.livejournal.com]

ні, про сертвоїйматері такого ніколи не чула. )

[adamnet.livejournal.com]

а я це дуже добре пам'ятаю і останнім часом часто згадую

[spitfire38.livejournal.com]

було, було - і бабця моя і мати інколи видавали саме цю фразу )) - регіон Київщина

[chita-i.livejournal.com]

ну от, а моя - ні! ну що я можу зробити? )

[adamnet.livejournal.com]

іменно шо)

[gloria-ma.livejournal.com]

серуятвоїйматері і ловко і в Київський області побутувало.

[adamnet.livejournal.com]

так, але, переважно, вже колись

[plauntago.livejournal.com]

А де саме "ловко" знаходили Ви? Бо я - на дуже лівому березі, недалеко від Чернігівщини.

[gloria-ma.livejournal.com]

в Яготині. теж на лівому березі.

[chita-i.livejournal.com]

От ти бач! Що ж це діється? (тільки що надибала) "Днями поховали мою тьотю Віру…

В лексиконі нашої родини немає слова "тітка", так само як і слів "дід", "баба". "Баба на коноплях сидить", – казала на те моя бабуся, і вже нема в кого спитати, чому саме на коноплях…" (http://gazeta.ua/blog/3094/renesans-telefonnogo-terorizmu)

[adamnet.livejournal.com]

моя баба Ганна вживала у цьому випадку два варіанти термінів: "тітка" і "дядина"

[chita-i.livejournal.com]

от у моїх родичів з західної України і по папіній родині і по братовій жінці (як тут кажуть "політичні родичі") мають дуже обширний репертуар незрозумілих для мене родинних зв'язків. Якісь швагери, якщо не помиляюсь, та інші дивні створіння. ) Хоча мій папа сам з Вінницької області, але вже переїхали давно.

[adamnet.livejournal.com]

ну шваґер - то не складно, залежно від ситуації це моде означати наших свояка, шурина чи зятя

[chita-i.livejournal.com]

от і я кажу: складно це все. ))

[adamnet.livejournal.com]

вища родичівська математика)

[chita-i.livejournal.com]

от нікада нє асілю! ))))

[tin-tina.livejournal.com]

Святіська правда. Я от тільки недавно в Східниці, де багато заїжджих, і чула оту "Женщіну!", і то шарахалася від несподіванки.

[chita-i.livejournal.com]

Звернення мусить придумувати "думаючий клас", бо "народні традиції" в нас вбито совєтами. Та й ті залежили не так від "простих" як від еліти. Україна зараз обезголовлена, інтелект не керує. Проблеми РФ мене цікавлять мало. Але бачите, були поруч, хоч і на нашій землі, і дикувато стає. Я не до людей ставлюся погано, я до пануючої ідеології.

Це велика щодення проблема ці звернення. Як до жінок так і до чоловіків. Бо старорежимна "баришня" деколи виручає у розмові, але вже є таким анахронізмом! Та й звучать дивно якщо йдеться вже про жінку і не про дівку. Та й сама "дівка" то вже зовсім не так чується як традиційно. )

[tin-tina.livejournal.com]

Принаймні в наших палестинах "пані" та "пан" притерлися настільки, що вухо не ріжуть і чужорідними не здаються. Всі, старші за 25 років, реагують на таке звертання нормально. Молодших може й кривдить те, що їх називають "дівчинкою" або "хлопчиком".
От ще проблема з груповими звертаннями - як йде гурт жінок різного віку, то вони неодмінно "дівчатка", хоч би деяким з тих дівчаток було й за 70.
І щодо пса, то авторка блогу має рацію, дійсно це слово в нас вживаніше за собаку, може, тому, що коротше. Якщо не хочуть кривдити свого підсусідка означенням "злий пес", то можуть написати "поважний пес". Політкоректніше.

[chita-i.livejournal.com]

Про множину згодна. І про пан і панів також і про вік. І про "пса" згодна. Я сама вживаю слово пес набагато частіше за собаку. Але не знала, звідки в мене що береться... ))

[tin-tina.livejournal.com]

І воно так енергійно звучить :-) "Песссссс!!! Маршшшшшшшш!!!"

[chita-i.livejournal.com]

Цікаво що тут команди песам (я чомусь таку "множину" придумала своїм двом, не зважайте на мої таргани в голові) віддають на будь-якій мові, від англійської до іспанської. Я у одного нікарагуанця що вчився у Болгарії та мав овчарку хотіла перейняти команду "до мене", бо якось у самої тями нема пригадати укр.мовою собачі команди. )

[tin-tina.livejournal.com]

Наша власна Найда чудово розуміла команди "Їсти", "Гуляти", "Спати" і "Розважати гостей". Власне, вона їх і без слів розуміла.
А "чого не треба, того й не розуміла".

[chita-i.livejournal.com]

І так, я б ті "пан" та "пані" розповсюдила на всю Україну. Хоча я знаю, що у деяких контекстах буде людям дивно. Після того як поїхала, місяця з два вже буде, бабця жінки мого брата (сама з Яворіва, зараз живе у Львові з ними), усі сусіди напівжартома напів серйозно звуть мою маму пані Валя, бо чули як бабця казала. Раніше маму здається звали Валентиною Петрівною. Та бабця така геніально цікава! Мені жалко, що я не записала на телефон її розповідей про 37 рік як прийшли совєти і як її родина переховувала від час другої світової війни від німців сусідську жидівську дівчинку Етку яка потім емігрувала у Ізраїль до багатого дядька та загубилась. Як її сестра (тієї жидівочки) вийшла заміж за радянського офіцера, у неї все матеріально було, вона працювала секретаркою в КГБ але однаково втікла до сестри. Як її мала дочка послана у магазин перед різдвом почула як колядують і приєдналася. Вони жили за квартал від міліції і дівчинку захапав міліціонер і розпитав де працює мама. А мама працює в школі вчителькою! То за хрещення дитини та за колядки вигнали її з роботи надовго і тільки після багатьох років друг батька (з органів) допоміг влаштуватися вчителькою у глухому селі куди було йти пішки багато км. Кортоше, не життя, а просто чудова книжка якась! Може колись опублікую те що так, встигла записати. Але то так мало! Бабці вже 87 років, хоч і ціла ще розумово і фізично. Була "запєвалой", бо вся родина з артистів (її батько був директором "Народного Будинку" і білогвардійцем, москалем серед західної України). Його замордували совєти (тримали у холодній воді декілька років у в'язниці, хоча ходили і українські і польські і жидівські делегати просити за нього), і як відпустили нарешті то вмер від сухот підірване зоров'я.

[gloria-ma.livejournal.com]

бабця вчора німа розпитувала (писала на листочку) дорогу. ну, як до неї звертатись? - інтелігентна така жінка похилого віку. я казала:"пані" - в Києві то важко, але тут само собою органічно було. "Пані! трамвай он там зупиняється!" - і рукою вбік. і Пані кивала...

не вистачає ввічливого звернення.
так що я сто разів "за!" за пані та панів:)

[chita-i.livejournal.com]

Так може нам вдіяти як радив Козьма Прутков з іншого приводу про "если хочешь быть счастливым - будь им!" і почати "панькатися" з оточенням най в Київі? ))) Бо тут мене звуть señora і намальна. )

[tin-tina.livejournal.com]

Дуже, дуже реалістична історія...

[chita-i.livejournal.com]

З поверненням, рада Вас бачити!

[tin-tina.livejournal.com]

І я теж дуже рада знову з Вами зустрітися - бодай віртуально.