Цитата дня (важлива тема: про травму від "лікувальних" закладів совку та ставлення лікарів)

[chita_i]

Також почитайте коментарі до цієї теми.

Originally posted by rich_ka at Про медичні огляди

Цікаво, тут є ще люди, для яких медичний огляд – це початок жаху? Роздягатись перед незнайомою людиною, а якщо і перед знайомою – то ще гірше, і оцей стан напіводягненості, я б вже краще голяка заходила б в усі лікарські кабінети, ніж стояти голою до пояса, чи нижче. Ну, звісно, ми ж радянські діти, нас так дресирували з дитсадка, я пам»ятаю лише один випадок, коли старшокласниці в нашій школі збунтувались і відмовились йти на огляд до хірурга. Не знаю, чи той хірург щось таке дозволив зайве, чи просто не пощастило йому, але натовп напівголих дівчаток рішуче оголосив: «До дядька не підемо». І не пішли. З того, що скандал зам»яли, і нікого насильно до того дядька не потягли, зараз роблю висновок, що у дядька  були певні нахили.
А я згадую інститутський профогляд, і той хірург проводить руками по хребту, я здригаюсь, а він так огидно сичить :»Ша, спокойно». Оце зараз, двадцять років потому, рефлексую, а чому «спокойно», чом це я не мала права здригнутись від доторку незнайомої людини? Що, статус лікаря вмить робить когось безстатевим? Не впевнена. Точно знаю, що делікатним не робить. Ну і не повинен. Має бути певна система поведінка, прописана, проговорена, завчена напам»ять, як звертатись до пацієнтів, як вітатись, прощатись, що говорити, а що – ні. Це я вже про трирічний досвід дитячої поліклініки, з їхнім «вмремо, а  не привітаємось».