![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
chita_iУ сучасному світі якось вже не дуже прийнято згадувати про соціальні класи. Мабуть, так є краще для правлячої верхівки, коли людина не може точно віднести себе до якогось певного класу, на свідомому рівні ідентифікуватися з певною розлогою частиною суспільства. Постулат "розділяй та володарюй" досяг філігранної витонченості, розділивши людей на егоїстичних індивідуумів, та, всередині власної свідомості, утворивши еклектичну "глобальну" мішанину національних культур. Націоналістичною хворобою людство перехворіло під час Другої Світової війни, коли "класичний" (він же і останній) капіталізм узявся за невдалу спробу переподілити світ та панувати на основі "найвищої раси" та "недонародів". Експеримент не вдався, і згадувати про нації стало дурним тоном. Так само як і "забулося" про класи. Капіталістичне вільне пересування капіталів зробило можливим захват цілих країн без єдиного пострілу, та культурна експансія домінуючих націй перетворила громадян підлеглих країн у "населення" без справжньої національної історії, що перетравлює місцеву версію історії переможців, а їхню державу на "території","регіони" та "задвірки". Сучасні завойовники виграли у часі для стрибку у розвитку завдяки награбованим під час колоніальних правлінь ресурсам. Комунікаційні технології дозволяють нести завойовникам "прогрес" до завойованих та контролювати їхній інформаційний та комунікаційний простір.
Всі історичні суспільні лади у до індустріальну епоху утворювали колонії традиційною війною та імперіалістичним (також "комуністичним") захватом територій інших націй. У колоніях підросли власні кадри керівництва, які, кожні у певний час, вирішили скинути своїх іноземних хазяїв. При тому, нова сучасна "еліта" пост-колоній представляє собою денаціоналізовану суміш, вибрану за критеріями лояльності ідеології центру керування. Це є люди, які в принципі не люблять самобутності своїх народів, традиційно покладалися на силу метрополії, а не на баланс інтересів у керуванні, ідеологічно були бачені другорядними своїм імперським начальством, та мають інші спільні, незалежно від національності та частини світу, риси. Без консультації з широкими масами, але при повній підтримці останніх, вони скинули колоніальні режими, та формально прийняли конституції та типи європейських соціально розвиненіших держав, але зробили все можливе, щоб соціальний устрій та привілеї збереглися незмінними з часів колонізації. Повну владу в таких країнах бере пост-колоніальна олігархія. Середній клас, заражений колоніальною ідеологією та смаками, не отримує ясного нового соціального заказу та починає деградувати разом з володарями. Створюється ситуація, як у одному мультику. Гравець може загадати бажання, та тим користується, бажаючи бути в два рази розумнішим за систему. Замість як порозумнішати гравець, система стає дурнішою в два рази за гравця. Все стає крупно-піксельним, у сірих тонах, замість того, щоб пройти, роботи б'ються головою об зачинені двері.
Коли пост-колоніальна адміністрація бере владу, створюється шизоїдний початок наших республік, де існує розрив між реальною дійсністю та дійсністю формальною, між економічною, політичною ситуаціями і правом. У Конституції, прийнятою олігархією, прокламується правова держава, субординація влади закону, принципи рівності. Принципи що керують сучасним правом, але влада не має наміру їх виконувати. Такий стан може жевріти десятиріччями, тому що починаючи з цього розриву, між реальністю, яка підкоряється одним критеріям, та юридичним світом, який підкорюється зовсім іншим критеріям, нема відповідності. Тому рух зациклюється, майбутнє перетворюється на минуле. Тому що не існує ніякої раціоналізації ні інституцій, ні права не тільки на рівні тих, хто керує, а й на рівні загальної культури. Олігархія існує не тому, що є олігархи, а тому що саме суспільство їх виробляє. Це є суспільство для якого право, інституції, Конституція, закони та принципи, розділення влади, підкорення влади закону, не структуровані як концепти і категорії раціонально не зрозумілі та не сформульовані. Окрім відсутності раціоналізації цих цінностей, також їх нема у колективній уяві.
Нема філософської думки направленої до цих обставин. Поки суспільство не усвідомить цього, не відчує та зрозуміє, будемо ходити колами. Нові вибрані керманичі продовжуватимуть стару-нову олігархічну політику. Живемо у неповній реальності, у логічному та онтологічному каліцтві. Люди відчувають речі хибно. Закон сприймається як інструмент підсилення фактичної влади і якимось чином служить щоб дати легітимність діям, які її не мають фактично. Міняються люди, прізвища, групи навкруги влади, але ситуація залишається такою ж, і бачимо такий собі цикл, поворот колеса, що веде до насилля.
Але насилля не вирішує цієї проблеми, хоча може вирішити деякі інші. Може пройти ціла низка "сильних людей" повз владу, багато насилля може трапитись, але поки причини залишаються на місці, ситуація буде самовідтворюватись. Доки не здійсниться раціоналізація дійсності, події повторюватимуться. Має не знищуватися, а покращуватися освіта. Мусить відбутися у ЗМІ, статтях, інтерв'ю, конференціях, кафедрах національний діалог для засвоєння ідей цивілізованого суспільства, перетворення їх на концепції та цінності власної ідентифікації особистостей, що витікатиме у якісну зміну України.
Деякі думки запозичені з "Vivimos una realidad incompleta", La Prensa, Managua, 25 de mayo, 2011 p. 9A
Всі історичні суспільні лади у до індустріальну епоху утворювали колонії традиційною війною та імперіалістичним (також "комуністичним") захватом територій інших націй. У колоніях підросли власні кадри керівництва, які, кожні у певний час, вирішили скинути своїх іноземних хазяїв. При тому, нова сучасна "еліта" пост-колоній представляє собою денаціоналізовану суміш, вибрану за критеріями лояльності ідеології центру керування. Це є люди, які в принципі не люблять самобутності своїх народів, традиційно покладалися на силу метрополії, а не на баланс інтересів у керуванні, ідеологічно були бачені другорядними своїм імперським начальством, та мають інші спільні, незалежно від національності та частини світу, риси. Без консультації з широкими масами, але при повній підтримці останніх, вони скинули колоніальні режими, та формально прийняли конституції та типи європейських соціально розвиненіших держав, але зробили все можливе, щоб соціальний устрій та привілеї збереглися незмінними з часів колонізації. Повну владу в таких країнах бере пост-колоніальна олігархія. Середній клас, заражений колоніальною ідеологією та смаками, не отримує ясного нового соціального заказу та починає деградувати разом з володарями. Створюється ситуація, як у одному мультику. Гравець може загадати бажання, та тим користується, бажаючи бути в два рази розумнішим за систему. Замість як порозумнішати гравець, система стає дурнішою в два рази за гравця. Все стає крупно-піксельним, у сірих тонах, замість того, щоб пройти, роботи б'ються головою об зачинені двері.
Коли пост-колоніальна адміністрація бере владу, створюється шизоїдний початок наших республік, де існує розрив між реальною дійсністю та дійсністю формальною, між економічною, політичною ситуаціями і правом. У Конституції, прийнятою олігархією, прокламується правова держава, субординація влади закону, принципи рівності. Принципи що керують сучасним правом, але влада не має наміру їх виконувати. Такий стан може жевріти десятиріччями, тому що починаючи з цього розриву, між реальністю, яка підкоряється одним критеріям, та юридичним світом, який підкорюється зовсім іншим критеріям, нема відповідності. Тому рух зациклюється, майбутнє перетворюється на минуле. Тому що не існує ніякої раціоналізації ні інституцій, ні права не тільки на рівні тих, хто керує, а й на рівні загальної культури. Олігархія існує не тому, що є олігархи, а тому що саме суспільство їх виробляє. Це є суспільство для якого право, інституції, Конституція, закони та принципи, розділення влади, підкорення влади закону, не структуровані як концепти і категорії раціонально не зрозумілі та не сформульовані. Окрім відсутності раціоналізації цих цінностей, також їх нема у колективній уяві.
Нема філософської думки направленої до цих обставин. Поки суспільство не усвідомить цього, не відчує та зрозуміє, будемо ходити колами. Нові вибрані керманичі продовжуватимуть стару-нову олігархічну політику. Живемо у неповній реальності, у логічному та онтологічному каліцтві. Люди відчувають речі хибно. Закон сприймається як інструмент підсилення фактичної влади і якимось чином служить щоб дати легітимність діям, які її не мають фактично. Міняються люди, прізвища, групи навкруги влади, але ситуація залишається такою ж, і бачимо такий собі цикл, поворот колеса, що веде до насилля.
Але насилля не вирішує цієї проблеми, хоча може вирішити деякі інші. Може пройти ціла низка "сильних людей" повз владу, багато насилля може трапитись, але поки причини залишаються на місці, ситуація буде самовідтворюватись. Доки не здійсниться раціоналізація дійсності, події повторюватимуться. Має не знищуватися, а покращуватися освіта. Мусить відбутися у ЗМІ, статтях, інтерв'ю, конференціях, кафедрах національний діалог для засвоєння ідей цивілізованого суспільства, перетворення їх на концепції та цінності власної ідентифікації особистостей, що витікатиме у якісну зміну України.
Деякі думки запозичені з "Vivimos una realidad incompleta", La Prensa, Managua, 25 de mayo, 2011 p. 9A
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
рекомендую
Date: 2011-06-06 12:13 pm (UTC)Re: рекомендую
Date: 2011-06-06 05:13 pm (UTC)Справді, многа букаф. ))) Дехто мені говорив, що в моїх текстах змісту як того мняска у студентському піріжку. )
no subject
Date: 2011-06-06 05:14 pm (UTC)Про європейский соціалізм
Date: 2011-06-06 05:11 pm (UTC)no subject
Date: 2011-06-06 08:30 pm (UTC)Звідки цьому узятися, враховуючи все написане тобою вище цієї кінцівки статті?
no subject
Date: 2011-06-06 08:46 pm (UTC)