Вніманійє, вапрос! До характеру поведінки жужу.

[chita_i]

1) Заходиш на сторінку вхідних повідомлень, а там масним написано: (You are not authorized to view this comment). А навіщо мені знати, що відбулося щось пов’язане з моїми повідомленнями, коли однаково неясно, хто куди і навіщо? То така гра соц.мереж? Щоб «доходили» плітки як у житті (від «доброзичливців» канєшна ж, у власну скриньку)? Потім на сторінці «Початок» на секунду вискакує повідомлення від «Хтось», що починається з «Поверховість – » і, клацнувши на нього, зникає назавжди, але приводить на сторінку Глорії! От мені зовсім не треба знати, чи говорять, і що саме, про мої коментарі люди за моєю спиною. Також не хочу бачити того, що ховають френди щоб «нє разжьігать». )) Але цього разу, мабуть, йдеться про моє втручання з цитатою з Євгена Євтушенко у дописі МШФ Глорії, мабуть. А може то все придумано мною. Може йдеться про щось зовсім інше. Але на всяк випадок про Євтушенко. Сам він про себе каже:

Я родился в 1932 году, и во мне много всяких кровей. Может, поэтому меня интересует все человечество, и для него я пишу. По материнской линии мой прапрадед Иосиф Байковский, обедневший дворянин, был поляком. Женился на крепостной украинке, выкупив ее из крепостничества. Образованный человек не мог мириться с самодурством местного помещика и возглавил восстание против него. Жандармы жестоко расправились с повстанцами, уничтожили деревню, а жителей ее в кандалах сослали в Сибирь. Они дошли почти до Байкала, и мой предок там скончался. В Иркутской области на станции Зима создали поселение. Жили дружно, ничто не объединяет людей так сильно, как общие страдания.

Бабушка моя, дочь Василия Байковского, вышла замуж за белорусского крестьянина Ермолая Евтушенко. Моя мама Зинаида Ермолаевна Евтушенко поступила в Московский геолого-разведочный институт и там встретила отца — Александра Рудольфовича Гангнуса. Его отец, мой дед Рудольф Вильгельмович Гангнус, известный математик, походил из немцев-стеклодувов, бежавших от эпидемии холеры в Латвию.

…И я очень многому научился у Пастернака. Я учился у него исторической нравственности.

Моя думка є дуже проста: у нас намішано дуже багато крові. Нічого дивного якщо у одного чи іншого «вилізе» якась «забута» етнічна риса предків. Хіба це дивно? Хіба це не резонно? Взагалі я схильна думать, що риси та особливості, які ми вважаємо такими індивідуальними, такими нашими, насправді позичені нами від бабів-дідів тіток-дядьків та прочіх родичів у тимчасове користування, і так само підуть до наших нащадків як і прийшли до нас. Так що хай йде у сраку той «хтось» хто звинувачує мене чи Забужко це з серії «я і стихія» у поверховості. Не помиляється хто нічого не робить!

2) На сторінці мого профілю у жужу «Початок» у третій колонці блакитної таблички вискакують нові повідомлення від людей яких я відфрендила з різних причин: чи то занадто багато пишуть і «забивають» гіперактивністю усю френдстрічку (не хочу я тримати різні списки), або які просто «не вписалися» і почали мене дратувати. Я ж для свого задоволення заглядаю у жужу! Але чому вони там з’являються?


3) Ну що лічильник повідомлень зламався давно я вже і не починаю. Козел Френк то якийсь москаль, їй-бо.

Comments

[gloria-ma.livejournal.com]

на всякий випадок - я нічого з Вашою цитатою Євтушенка не робила:)

[chita-i.livejournal.com]

Я так і думала. ) І нічого поганого про Вас теж не думала, Глоріє. Просто описала який прикол зі мною стався. А то не ви часом анонімний коментар що вже з'явився під підписом О. приховали?

[tin-tina.livejournal.com]

Чіто, Ви мене лякаєте! Я досі думала, що то я така єдина й неповторна, а це, бач, якийсь пращур чи прапрабаба обізвалися...

[chita-i.livejournal.com]

ггггг

[chita-i.livejournal.com]

К о р о л ь. Никаких "но"! Сто лет человек не видел свою дочь радостной, а ему говорят "но"! Довольно, кончено! Я счастлив - и все тут! Буду сегодня кутить весело, добродушно, со всякими безобидными выходками, как мой двоюродный прадед, который утонул в аквариуме, пытаясь поймать зубами золотую рыбку. Откройте бочку вина! Две бочки! Три! Приготовьте тарелки - я их буду бить! Уберите хлеб из овина - я подожгу овин! И пошлите в город за стеклами и стекольщиком! Мы счастливы, мы веселы, все пойдет теперь как в хорошем сне!
…
Х о з я и н. Вот видишь? Что я тебе говорил, жена?
К о р о л ь. И самое обидное, что не я в этом виноват...
Х о з я и н. А кто же?
К о р о л ь. Предки. Прадеды, прабабки, внучатные дяди, тети разные, праотцы и праматери. Они вели себя при жизни как свиньи, а мне приходится отвечать. Паразиты они, вот что я вам скажу, простите невольную резкость выражения. Я по натуре добряк, умница, люблю музыку, рыбную ловлю, кошек. И вдруг такого натворю, что хоть плачь.
Х о з я и н. А удержаться никак невозможно?
К о р о л ь. Куда там! Я вместе с фамильными драгоценностями унаследовал все подлые фамильные черты. Представляете удовольствие? Сделаешь гадость - все ворчат, и никто не хочет понять, что это тетя виновата.
Х о з я и н. Вы подумайте! (Хохочет.) С ума сойти! (Хохочет.)
К о р о л ь. Э, да вы тоже весельчак!
Х о з я и н. Просто удержу нет, король.
К о р о л ь. Вот это славно! (Достает из сумки, висящей у него через плечо, пузатую плетеную флягу.) Хозяйка, три бокала!
Х о з я й к а. Извольте, государь!
К о р о л ь. Это драгоценное, трехсотлетнее королевское вино. Нет, нет, не обижайте меня. Давайте отпразднуем нашу встречу. (Разливает вино.) Цвет, цвет какой! Костюм бы сделать такого цвета - все другие короли лопнули бы от зависти! Ну, со свиданьицем! Пейте до дна!
Х о з я и н. Не пей, жена.
К о р о л ь. То есть как это "не пей"?
Х о з я и н. А очень просто!
К о р о л ь. Обидеть хотите?
Х о з я и н. Не в том дело...
К о р о л ь. Обидеть? Гостя? (Хватается за шпагу.)
Х о з я и н. Тише, тише, ты! Не дома.
К о р о л ь. Ты учить меня вздумал?! Да я только глазом моргну - и нет тебя. Мне плевать, дома я или не дома. Министры спишутся, я выражу сожаление. А ты так и останешься в сырой земле на веки веков. Дома, не дома... Наглец! Еще улыбается... Пей!
Х о з я и н. Не стану!
К о р о л ь. Почему?
Х о з я и н. Да потому, что вино-то отравленное, король!
К о р о л ь. Какое, какое?
Х о з я и н. Отравленное, отравленное!
К о р о л ь. Подумайте, что выдумал!
Х о з я и н. Пей ты первый! Пей, пей! (Хохочет.) То-то, брат! (Бросает в очаг все три бокала.)
К о р о л ь. Ну это уж глупо! Не хотел пить - я вылил бы зелье обратно в бутылку. Вещь в дороге необходимая! Легко ли на чужбине достать яду?
Х о з я й к а. Стыдно, стыдно, ваше величество!
К о р о л ь. Не я виноват!
Х о з я й к а. А кто?
К о р о л ь. Дядя! Он так же вот разговорится, бывало, с кем придется, наплетет о себе с три короба, а потом ему делается стыдно. А у него душа была тонкая, деликатная, легко уязвимая. И чтобы потом не мучиться, он, бывало, возьмет да и отравит собеседника.
Х о з я и н. Подлец!
К о р о л ь. Скотина форменная! Оставил наследство, негодяй!
Х о з я и н. Значит, дядя виноват?
К о р о л ь. Дядя, дядя, дядя! Нечего улыбаться! Я человек начитанный, совестливый. Другой свалил бы вину за свои подлости на товарищей, на начальство, на соседей, на жену. А я валю на предков, как на покойников. Им все равно, а мне полегче.
Х о з я и н. А...
К о р о л ь. Молчи! Знаю, что ты скажешь! Отвечать самому, не сваливая вину на ближних, за все свои подлости и глупости - выше человеческих сил! Я не гений какой-нибудь. Просто король, какими пруд пруди. Ну и довольно об этом! Все стало ясно. Вы меня знаете, я - вас: можно не притворяться, не ломаться. Чего же вы хмуритесь? Остались живы-здоровы, ну и слава Богу... Чего там...
Х о з я й к а. Скажите, пожалуйста, король, а принцесса тоже...
К о р о л ь (очень мягко). Ах, нет, нет, что вы! Она совсем другая.
Х о з я й к а. Вот горе-то какое...
К о р о л ь. Не правда ли? Она очень добрая у меня. И славная. Ей трудно приходится.

Е.Л.Шварц. Обыкновенное чудо Сказка в трех действиях (http://lib-drama.narod.ru/schwarz/miracle.html)

[chita-i.livejournal.com]

Саме прикольне що в пам'ятній совєцький інсценіровці король (у монолозі Леонова) чомусь сів і поскакав з усім двором "в сторону Карпатских гор" щоб відбудувати своє королевство наново, тому що "папа сказал неправду". Такого тексту щось я не бачу у творі. Психоаналіста тим москалям терміново треба.

[tin-tina.livejournal.com]

І папа (чи, може, Папа), і Карпатські гори! Щось схоже на модну тему "хохлы предатели" :-)

[chita-i.livejournal.com]

Та капєц. На всяк випадок (не хотіла ліпити цього зразку мистецтва, бо там що король їсть що зек, геніальний актор Лєонов відобразив, як дзеркало, совєцькоє життя) от воно. Під самий кінець монологу. Звідки видно, чому в нас така ьіліта, усе з життєвих уявлень вихованих у дитинстві.

[tin-tina.livejournal.com]

Ну так - і це ще не найгірший з можливих фільмів :-)

[chita-i.livejournal.com]

Так фільм талановитий! Але скільки там можна зараз побачити чого раніше не видно було!