Цитата дня (про страшні казки)
Oct. 17th, 2013 03:50 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
chita_iМені завжди було цікаво: чому казки мають так мало сенсу? Їх же придумав хтось і багато-багато разів переказав дітям. Я дуже не люблю ні фільмів ужасів ні коли мене лякають. Чомусь думаю, що увага до жорстокості притаманна для не розвиненого розуму, як то дитячий, наприклад. Хто мені може пояснити, чому казки так дивно придумані?
На ці дурнуваті думки мене наштовхнув дуже гарний допис МШФ kanja-bibrka "Казки на добраніч". Бо він є продовженням недоговореної розмови з реалу з моєю подругою дитинства.
От звідти цитата:
Поскільки сюжети потрібні щоразу нові, то до вечірніх оповідок уже готуюся. Дивлюсь казкові сюжети... Ну шо сказать... Це не те що лютий екшн... це почасти аццький треш. Хтось когось постійно вбиває, виганяє з хати, лишає в лісі на морозі... Жорстокий фольклор. А Андерсен то взагалі шо Стівен Кінг! Приміряюсь на разі до "Івасика-Телесика", але не знаю, чи ризикну розповісти. Там гості з'їли доньку Баби-Яги. Не знаю, як діти то сприймуть. Щось не наважуюсь розповісти. Чи обійти в розповіді той гострий момент? Теж якось не пасує... Я в замєшатєльствє, карочє.
Ну і в коментарях до допису:
olga_avdey
2013-10-17 10:09 (local)
Дело в том, что дети любят острые ощущения. Я помню, как просила маму почитать сказку про то, как братец превращался в козлика, а сестрицу утопила мачеха в реке. Всегда эту просила и всегда плакала. Знакомый мальчик любил мультик "Ёжик в тумане", прятался под одеяло перед тем, как неожиданно появится лошадь, "ждал страха", потом уже и смотрел невнимательно, когда музыка была спокойной.
Не нужно бояться, дети хорошо различают, где зло, где добро.
kanja_bibrka
2013-10-17 10:22 (local)
Кстати, да! Помню, племянница Катя так постоянно просила сказку про Василину Премудру, где у Бабы Яги был вообще частокол из человечьих костей типа забор, а черепа светили ночью глазами, как эти нынешние фонарики с аккумуляторами от солнца. Ох, как ей нравилось!
На ці дурнуваті думки мене наштовхнув дуже гарний допис МШФ kanja-bibrka "Казки на добраніч". Бо він є продовженням недоговореної розмови з реалу з моєю подругою дитинства.
От звідти цитата:
Поскільки сюжети потрібні щоразу нові, то до вечірніх оповідок уже готуюся. Дивлюсь казкові сюжети... Ну шо сказать... Це не те що лютий екшн... це почасти аццький треш. Хтось когось постійно вбиває, виганяє з хати, лишає в лісі на морозі... Жорстокий фольклор. А Андерсен то взагалі шо Стівен Кінг! Приміряюсь на разі до "Івасика-Телесика", але не знаю, чи ризикну розповісти. Там гості з'їли доньку Баби-Яги. Не знаю, як діти то сприймуть. Щось не наважуюсь розповісти. Чи обійти в розповіді той гострий момент? Теж якось не пасує... Я в замєшатєльствє, карочє.
Ну і в коментарях до допису:
olga_avdey
2013-10-17 10:09 (local)
Дело в том, что дети любят острые ощущения. Я помню, как просила маму почитать сказку про то, как братец превращался в козлика, а сестрицу утопила мачеха в реке. Всегда эту просила и всегда плакала. Знакомый мальчик любил мультик "Ёжик в тумане", прятался под одеяло перед тем, как неожиданно появится лошадь, "ждал страха", потом уже и смотрел невнимательно, когда музыка была спокойной.
Не нужно бояться, дети хорошо различают, где зло, где добро.
kanja_bibrka
2013-10-17 10:22 (local)
Кстати, да! Помню, племянница Катя так постоянно просила сказку про Василину Премудру, где у Бабы Яги был вообще частокол из человечьих костей типа забор, а черепа светили ночью глазами, как эти нынешние фонарики с аккумуляторами от солнца. Ох, как ей нравилось!
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2013-10-17 11:55 pm (UTC)дружина так само андерсена згадує з "содроганієм", і не може читати кінга=
а колись знайшов пояснення якогось видатного психолога, де все розкладено по полицях дуже грамотно =
цей жанр (казки) - зовсім неспростий, але вічний, і завжди там є елемент інь та янь, всюди у всіх культурах та епохах = це просто останні десятиліття політкоректність+самоцензурування трохи видозмінюють мейнстрімний підхід до дозволеного/недозволеного, особливо для дитячої аудиторії=
оминути це неможливо
згадайте історію життя принця гаутами (його берегли від знання довгий час)
крім того, відсоток тих дітей, які хотіли б записатися в слізерін драматично менший від відсотка тих, хто хотів би записатися в гріффіндор, а в того ж андерсена поруч зі страшилками є чудова снігова королева, тож перспектива у людства радше позитивна - я так думаю)))
no subject
Date: 2013-10-18 05:29 pm (UTC)Мені здається, що сучасне виховання вже відійшло від "людини дикої" на яку були розраховані ті старовинні казки з вбивствами родичів та інших й іншими жахами. Зараз економічно стало полегше і вже мораль підлаштовується до нових умов життя. Звідти й ті політкоректність+самоцензурування про які ви говорите. Ясно що в нас живе та дика людина і нікуди вона не дінеться, але зараз вже виховання (річ штучна по визначенню) спромагається викликати трошки інші інстинкти та виховувати почуття ніж то було корисно колись. Ми вже не сприймаємо світ як сприймали його в часи Андерсена, міфи відійшли на дальній план як пояснювачі влаштування світу (хоч і існують у реманентному стані), тому нам виглядає дикувато ті казки.
Але ясно що все залежить від примативності дитини (по Анатолію Протоповову). Деяким інстинктивно подобаються такі кровожерливі речі, а деякі, як вроджено цивілізовані (підкріплені вихованням) діти kanja_bibrka задають питання сучасної людини і по іншому ставляться до усіх тих жахів. Ну і ясно що статистично диких діток більше. Вони краще розмножуться і природа підстраховується НМД. ))