Пісні мого дитинства (І)

[chita_i]

В дитинстві чула декілька чудових українських пісень які перетворилися на частку моєї ідентичності. Сьогодні пісня про чари. Тому що вчора була феєю на чисто жіночому відьмацькому прехаловинському святі, де дорослі жінки, молоді і старі, у дуже гарно придуманих костюмах, витанцьовували як дівчиська. Так вже вийшло, сама собі, згадавши дитинство і утрєннікі у дитячому садку, змайструвала такий ковпак, бо з коронами не зрослося, та і не хочу я мати відношення до феодалізму :-), а відьми мають поля на гострокутних ковпаках, це я зрозуміла по костюмах які вчора побачила. Ну так фея і фея. Розважилась поки майструвала собі костюм. І людям сподобалось, здається. То радості всім. )

І повертаючись до пісні. Звідки вона гадки не маю. Може хто підкаже? В інторнетах ходить інша версія, і мелодія що я знайшла трохи (не дуже) відрізняється від тої як співав мій тато. Класна пісня. Ділюся.

***

Понад лугом зелененьким
Брала вдова льон дрібненький.

Вона брала, вибирала,
Тонкий голос подавала.

От якби я мужа мала
Я би його шанувала.

А Василько сіно косить,
Вітер голос переносить.

Кинув косу додолоньку,
А сам пішов додомоньку.

Дає мати їсти-пити
А він хоче говорити.

Дозволь, мати, вдову брати,
Вдова вміє чарувати.

Не дозволю вдову брати
Вдова вміє чарувати.

Зчарувала мужа свого,
Ще й зчарує сина мого.

А я чарів не боюся
Та й на вдові оженюся.

Понад лугом зелененьким
Брала вдова льон дрібненький.

(Кожен рядок повторюється двічі)

Comments

[smijana.livejournal.com]

Це дуже спільна, так би мовити, для різних частин України, народна пісня.
Я її чула від покійної бабусі. Малюнок верхньої мелодії може трошки варіюватися, а нижній голос, ритм той же.

Ще одна є народна пісня на подібну тематику - "ой хмелю ж мій хмелю". Там теж відраджують хлопця одружуватися на вдові:
..Бо вдовине серце
Як осіннє сонце –
Воно світить, світить, та не гріє,
Все холодом віє.

А дівоче серце
Як весняне сонце –
Ой хоч воно та й хмарнесеньке,
А все теплесеньке"

..як я і писала, вдовам, бідним, не солодко жилося.. не як у Індії, звичайно, але щось подібне.

Але це вже дорослим починаєш щось аналізувати, вдумуватися.. у дитинстві сприймаєш все цілком: слово-музику, як казку не аналізуєш, як якісь дитячі примовки. І якось воно все "правильно" діє - невідомо чому і як, але правильно.)

[chita-i.livejournal.com]

Дуже тобі дякую і за цитату і за увагу! Ну а як же не діятиме "правильно", якщо ці пісні практично нас запрограмували! Ми є похідними від них. То зворотній зв'язок мусить працювати!

Бо такі спостереження як у цитаті, для мене досить сумнівні, тільки у певному наближенні можу, можливо, прийняти, що дівочий характер більш сумлінніший та безвідмовний до жорстокості оточення, бо дівчина ще по-дитячому вірить у справедливість світу та доросліших (старших), але вдова вже більше стає людиною самостійною, тому вже й "не гріє" так безоплатно не розраховуючи власних втрат. Але як подумати, усе це шкідливі стереотипи, бо все від людини залежить, і загального правила виводити не можна без шкоди вдовам, більшість з яких, можливо, і не є такими як описано.

Чула думку, що тому так і свекрух висміюють, що зрілі жінки збоку та з досвіду краще бачать чоловічі кривди та вже захищають своїх дочок та територію, от і такі не милі чоловікам, що їх би і втопили, і з вікна викинули, чи ще якійсь насильницькій смерті придали, і все це чомусь дуже потішно. Тобто, мізогінство хоче домінувати навіть якщо живе на чужому бо не має можливості бути відокремленим. Ніхто нікого автоматично любити не повинен, вважаю. А право голосу має той хто має ресурси. Якщо то жінка, то нема чого викобелюватись, вважаю. Хочеш бути самостійним, будь ним! Хоч є люди які ніколи не дорослішають з своїми ревнощами чи комплексами, і тим псують дочкам життя, але то вже інша історія.

Ну а щодо жінок у чоловічих суспільствах, як не з фабрики та "секонд хенд", то вже не приймаються, і жінками у родині чоловіка у першу чергу. Дивна в нас культура. Нікарагуанці з цим ніякісеньких проблем не мають. Ні з дітьми без чоловіка (чи колекції дітей від різних чоловіків) чи з жінкою яка вже була одружена на комусь іншому. Бо це просто інша культура.

[smijana.livejournal.com]

Знаєш, ти все вірно кажеш - але з точки зору сучасного життя.. колись люди спрацьовувалися і старіли раніше ніж тепер, колись молодість починалася раніше і дитинство закінчувалося раніше..
На жаль, рідко яка зріла жінка залишається енергетично молодою і свіжою, багатою на веселість і легкість, яка є у молодості.. я думаю, саме про це було у піснях. Не те щоб "енергетичний вампір", але щось таке.. невідповідність життєвих фонтануючих сил і легкості молодості і зрілості.. "згіркла душа" і "юна душа". напевне краще паруватися відповідно. До речі, про вдівців те саме у піснях: "Ой під вишнею", "На поточку-м прала" і т.і.

Але якісь випадки формують стереотипи.. і, на жаль, ті стереотипи потім не пропускають інші випадки. Адже бувають веселі жіночки з молодістю в серці і в енергетиці і у зрілому віці. :)

[chita-i.livejournal.com]

Що значить "спрацьовувалися"? А чоловіки ні? Та й вдовою можна в 20+років залишитись! Ясно що раніше жили менше, але також для домінування жінки (як колись народів, яким потрібен "батько" дорослим людям!) весь час тільки висвітлюється та ціниться її юність та молодість (найкращий дітородний період)

З інтерв'ю Ірини Панченко (це Зульфія, здається, так?) з Забужко: "– Вважається, що головне призначення жінки – материнство. Як ви до цього ставитеся? І чи потрібний, на вашу думку, шлюб сучасній жінці?

– У повноцінному житті, як сказав Гете, має бути все. Гадаю, що шлюб – оптимальна форма побудованого на любові партнерства чоловіка та жінки. Він потрібний як жінці, так і чоловікові. А ось із дітьми складніше. Я якось проскочила той вік, коли народжуєш, ще погано усвідомлюючи, що робиш і яку відповідальність за долю маленької людини на себе береш. А потім, що більше усвідомлювала міру цієї відповідальності, то більше жахалася: ні, це не для мене! Якби я стала матір’ю, у мене була б зовсім не така біографія. Я зробила вибір на користь інших форм людської реалізації. Адже стільком дітям доводиться платити за мамину нереалізованість! Говорити, ніби призначення жінки в материнстві, те ж саме, що сказати: головне призначення чоловіка – у батьківстві. Здається, призначення кожної людини – залишити після себе світ хоч трішки кращим, ніж ти його застав. Що я у міру сил і прагну робити." (у кінці допису посилання на ітрерв'ю).

Але з віком чоловіки і жінки стають зрілими, у них з'являються інші приоритети бачення та поведінки, але тоді вже для масово-народної культури то "тітка", "жіночка", щось таке ні рибо ні мясо. То вже сформована особистість (якщо вдалося) і чоловіки вже ставляться без меншого ентузіазму, бо важче, а не тому що не молоді ще чи їм не привабливі. Але деяким чоловікам таки подобається. Багатьом здалеку. ггггг Тільки небагатьом зблизька, але є такі, відсоток не виміряла. )

Про вишню і старого з молодою, так кожному віку своя "програма" (біологічна).

"– Інший вік ставить інші запитання. Чи задоволена Оксана Забужко своїми відповідями?

– Після сорока – просто супер! Мені набагато легше стало у всіх сенсах. Не повважайте за приховану рекламу її косметики, але я згодна зі словами Мері Кей: від двадцяти до сорока жінці потрібна привабливість, від сорока до шістдесяти – особистість, а від шістдесяти – готівка. Після сорока якраз і доводиться пожинати перші плоди того, що називається особистістю. На щастя, вже не треба постійно доводити, що не дурна, адже коли ти молода і приваблива, то, будь хоч суперрозумницею, тебе все одно не сприймають серйозно. А після сорока тебе починають вже не тільки бачити, але й чути." ()

[smijana.livejournal.com]

Слухай, гарні цитати, як ти ті інтерв'ю знаходиш! з тебе, можна сказати, дуже корисна жж-подружка. :)

Та і чоловіки спрацьовані, я саме про те що різниця у "психологічному віці" раніше, в ті часи коли складалися ці пісні про які мова, була сильнішою через більшу кількість різної важкої роботи і обов'язків - так мені здається.. а може, як казав пан Негребецький у коментарі до теми вдівства, саме жіноче товариство нав'язувало таке ставлення до вдови (і пісня це підтверджує, не батько ж сказав "не бери тієї вдовиці", а мати) через конкурентність, ну і через - як ти слушно кажеш - прагнення щоб у дружини був найкращий дітородний період.

Таки добре що зараз інакше життя,і кожний має певну суспільну свободу прожити його так як він вважає за краще - а не як суспільство, в більшій правді, без примусу і грання якихось ролей на публіку тільки тому що інакше "засудять".

[chita-i.livejournal.com]

Випадково знаходжу. )

З рештою погоджуюсь. Дуже вірно.