Про відсутність професійної солідарності

[chita_i]

У Газеті.юей прочитала допис журналістки Ольги Жук «Грант не винен». Кому цікаво що я мушу сказати, прочитайте будь ласка. Там йдеться про те, що молода поетеса Олена Герасім’юк письмово відмовилась від друкування своєї першої книжки коштом президентського гранту. З самого допису виходить, що молоду авторку на такий крок штовхнув факт розкрадання грошей призначених на публікацію її книжки «експертною комісією» (що вибирає кандидатів на грант).





Але журналістка що розповідає історію не вбачає нічого в тому дивного. Та більше: вона безапеляційно пояснює що тепер твір належить державі і вона (втілена бюрократами що її представляють) буде вирішувати, покласти у шухляду чи надрукувати книжку поетеси. Отака в Україні демократія з авторськими правами! Мені цікаво: скільки ще часу колеги по цеху (науковці, письменники, інженери, тощо) будуть жерти один одного та тягнути за ноги у лайно у якому сидять самі бо не б’ються за свою гідність бо вже за те биті та не дозволять нікому з своїх взяти гору як вже їм самим відмовлено? Скільки можна бути колабораціоністами колоніально-феодального режиму? Бийтесь з сильнішими за вас, хоч це і не розумно. Бо у далекій перспективі таки теж недурно.