критичні ситуації (передрук)

[chita_i]

Originally posted by smijana at критичні ситуації

Дуже мудре рішення організаторів Євромайдану в Києві збирати мітинг о 6й вечора щодня до початку саміту у Вільнюсі. Адже люди працюють і далеко не всі мають такі графіки роботи щоб нести вахту вдень. Вдень то ще таке.. а от ночувати у такій сирості і під дощем - то взагалі.. сьогодні дізналася ще одне ім'я того хто ночував цю ніч на Європейській площі- Олег Бут, з гурту "Буття". Слава! це направду дуже важко в таку пору року..
Сьогодні увечері запланувала зустрітися з Промінчиком біля поїзду метро на Майдані щоб разом піти, бо ж так хоче що аж. Трохи затрималася, бо експресом доробляла уроки, а я на роботі - роботу яку не встигла за день, бо постійно хотілося перечитати останні новини - переживала за сутички біля Кабміну і спроби витіснити людей з площі..
Вдома бабуся (моя мама) тим часом зіпсувала революційний настрій школярці.. почала з того що "це не так безпечно як здається", потім про "знову не виспишся" і т.і. тиск, врешті знервована дитина подзвонила в сльозах і сказала щоб я їхала без неї, вона не приїде. По дорозі до майдану зателефонувала мама, питає "Ти де?", "а ти де?" - питаю похмуро.. "як то де?.. я в квартирі" - "ну і дуже добре.. будь собі у своїй квартирі далі"- нагрубила я і поклала слухавку.

Але коли  вже приїхала і трохи постояла на заповненій на диво площі (кияни молодці! різного віку, видно що багато просто з роботи - приходять, змінюють через кілька годин одне одного), подзвонила вже веселіша але ще розстроєна доця - під охороною дідуся їде на Майдан, вже в метро. :)
Виступав Кличко, дякував людям за небайдужість, казав що у того хто вважає що нічого не вийде змінити - ніколи і не вийде, і навпаки, виступав Яценюк, потім співали Мандри.
Пройшлася назад до метро, зупинилася, чекаю дитину.. коли це з-за будинку Профсоюзів вибігають "космонавти" - багато, цілий загін, і дуже швидко підтюпцем - в сторону Європейської площі..

За ним - другий, потім - третій..

Пенсіонерка, закутана в прапор, кричить навздогін: "Лядащі!!! на землю! на землю ідіть робити!!!"


Хтось із перехожих стривожено показує рукою на протилежний бік - там рушив по тротуару припаркований досі автобус в бік площі..
Одна з жіночок, що стояли поряд, каже іншій: "це хто побіг? це ті що мене вчора газом пшикали?" (видно біля Кабміну була)
Питаю - а що там сталося?.. - Не знаю, каже, ніби нічого не було.. правда, коли я йшла, там на Трьохсвятительській ніби якусь машину розгойдували, чи що.. ніби там якісь провокатори сиділи, щось таке..

Тут прийшли мої. Я вже мовчу про той беркут... там видно буде.
Повернулася на мітинг знову. Бачила чоловіка із косою, на косі напис "Власть, я за вами"

Але особливо вразила жіночка із саморобним плакатом: рожевим (! кольором мрії) написано: "Різдво без Януковича"
Це прекрасно.. уявляєте, яке свято: Різдво - без Януковича. :))

А тоді почалося.. беркут почав сунути зверху з вулички, бійка, ведучі що були на сцені, в мікрофони просять беркут відступити.. . ніхто не знає що там сталося, якась ніби провокація - а що саме - невідомо, але море "космонавтів", і душать, відтісняють людей вниз.. журналісти із спалахами - всюди, кидаються у саме пекло, як прошарок в торті між беркутом і передніми лавами, хтось намагається битися прапором, хмарки газу з боку космонавтів, тиснява.. капець коротше. Незрозуміло чи це спроба витіснити людей, починаючи з верхньої вулички вниз, чи що це робиться.
Бо ж вже була цієї ночі, здається, спроба витіснити - відбили..

Ведучі закликають до совісті військових, що вони присягали не генералам і не владі, а захищати народ.. люди почергово скандують то "Ганьба", то "Міліція з народом", то "Назад".. перед тим виступав гурт "Мандри", виникла ідея заспівати гімн України, під який беркутівці колись присягали народу.. співак з Мандрів (дуже гарно, до речі) заспівав гімн разом з цілою площею, на якийсь час все затихло ніби, про щось там домовлялися.. потім ще були дивні звуки, ніби трощили метал.. коли це люди кинулися до протилежного боку, показуючи руками на готель Дніпро - там, з тилу загорожі, на протилежному боці вулиці все було заповнено беркутівцями. Вийшло ніби оточення.. люди кинулися з центру на той бік, шикуватися біля загорожі зовні і ізсередини, думали що може почнеться штурм з обох боків і налаштувалися тримати оборону..
І оце був момент реального напруження і загрозливої невідомості і деякої розгубленості... люди реально не знали що робити і що їх чекає. Чи залишатися і потрапити поміж двох стін Беркуту в кільці загорожі, чи виходити щоб їх не затоптав той Мордер.. Біля стіни і загорожі був вузький прохід, багато хто поступово мігрував назовні, за загорожу - не те щоб поспіхом чи в паніці, але люди почали думати що зараз буде і чим це для них закінчиться.. Дідусь забрав внучку і став по той бік загорожі, але недалеко, за метр буквально. Всі хто був по центру площі очікували що буде далі. Я якийсь час була всередині, думала що мої вже підуть додому і нарешті я буду вільніша. Але все-таки вийшла, щоб переговорити пару слів бо вони не йшли а чекали..
По зовнішній бік кільця загорожі (ніби з прутів, але важкої, із замками на стиках) стояла пара людей вже досить літнього віку.. сивий чоловік з тривогою дивився в бік готелю і казав "там вони, коло "Дніпра" всі..", потім на вуличку, запруджену беркутом, на людей всередині "кільця".. потім не витримав, кинув жінці "я піду" - і перейшов всередину. Вона сіпнулася ніби його стримати, а потім взялася руками на загорожу і стала чекати що буде далі..

А потім раптом беркут так саме підтюпцем почав спускатися вниз і тим самим шляхом повз УНІАН і уздовж Хрещатика довгою зміюкою заповз назад, звідки вийшов. Люди відітхнули.. спочатку скандували їм "ганьба!", потім "молодці" - вже, бідні, не знали чи обурюватися, чи радіти що не було штурму..

Потім вже пізніше, вдома, в новинах на 5му каналі дізналася про обставини: машину у якій, як кажуть, було прослуховування, про те що багатьох серйозно травмували у тих сутичках у верхній вуличці, які ми бачили знизу, з площі..

Отакий був третій день Євромайдану, яким я його побачила.
Чесно кажучи, хоч як тепло було на тому Майдані, але часом здається що люди приходять ще якісь кращі, розумніші і культурніші ніж 9 років тому.. ЖОДНОЇ пляшки пива не бачила, навіть цигарок мало, так багато чути української.. а коли чуєш миле з акцентом "банду ґеть!" - то хочеться усміхатися. :)