Дибр про дежавю

[chita_i]

Я все думала: кого мені нагадує "дєдушка Лєнін" на октябрятських значках?







І зрозуміла: al niño Dios! "Младєнца Хрєста" чи "малого Ісуса", чи там як його.






Причому, все це є наглою маніпуляцією, і совковою, і релігійною, як анекдот для колхозників про череп Александа Македонського, коли йому було 10 років, 20 років, тощо.

А ще у совку був свій гламур! Хоча... спочатку подивіться яка розчуйлива "духовність"! Як циплятки, і добрий примуружений погляд із стінки.



І куди поділись потім ті кучері? Мабуть, сифіліс. Цікаво, у якому віці розкосоокий хлопак Володька Ульянов його підхопив і від кого?



Совковий гламур. Коли майже всі у фуфайках, та у злиднях, самий час згадати про квітучий світ. Ну не чудове життя там де нас нема?



Гламур взагалі приживається у бідних суспільствах, де дівчата квітнуть серед матеріального убозтва. Як зараз в Україні. Не вірите? Полярний птах наловив у соціальних мережах фоток дівчат.









Ви подивіться яка бідність! Ті килими, та покривала чи не з совку дожили? Вже ж 20 років як пройшло? Начитається таке дівча гламурних журналів, надивиться кінушок, і влаштовує собі з подружкою "гламурну" фотосесію. А взагалі, можливо, вони не набагато гірші за своїх бабусь, чи чужих бабусь, які у цнотливих попередніх віках фотикалися чи малювалися то з оголеною цицьою, то у такому собі затягнутому платті, то серйозною селяночкою в прикрасах.

А "розгадка реґіональної загадки" в тому, що якось ми не про те говоримо. І колективна уява наша якась у хмарах літає. Дуже бідно живуть ВСІ регіони України! Ну не жахи, френди?

Comments

[kondratio.livejournal.com]

ну не всі ж такі мажори як Ви)

[chita-i.livejournal.com]

А звідки видко що я - мажор? Мені навіть прикольно. )

Я, на відміну, не насміхаюсь над цими дівчатами. Я їх розумію та співчуваю. А може то мені треба співчувати, хто зна.

[kondratio.livejournal.com]

ну так живе 90% жителів країни, а зважаючи що чоловіків у нас поки набагато менше жінок, а більш-менш нормальних так взагалі обмаль
мігранти ж поки також не покривають статеві потреби українок, то от і стараються ті дівки як можуть

Килими 60-х років на стінах - то від бідності, а раз Ви, схоже, можете собі дозволити більш дизайнерський інтерєр - значить можете
а тим більш прості гастарбайтери в Нікарагуа на заробітки не їздять
це ж не америка чи англія, і раз Вас занесло в таку, скажем, непередову країну нестабільного регіону із кліматом схильним до неприємних хвороб - значить для Вас є неабияка мотивація)))

[chita-i.livejournal.com]

Що ми все про мене і про мене? )

"В продовж виключного періоду між поваленням Східної Імперії Реального Соціалізму (1989-91) та кризи ВолСтриту (2007-2008), здавалося що Східна Імперія укріплювалася й розширювала свій вплив світового масштабу остаточно, розпочинаючи свого роду Історичні Канікули своєю постійною присутністю. Але більш спритна індустріальна система, більш high tech, гнучкіша, споживацька, "демократична" і гламурна була здібна нав'язати свою волю й проковтнути іншу систему, більш неоковирну, бюрократизовану, з недостачею благ та сервісів, сильно репресивну, й, понад усе, сіру." - Це уривок з книжки "Крах глобального капіталізму: 2000-2030 готуючись до початку колапсу індустріальної цивілізації", опублікованої у цьому травні в Іспанії, за два місяці до смерті її автора, Рамона Фернандеза Дурана (http://es.wikipedia.org/wiki/Ramón_Fernández_Durán). Автор говорить, що ера індустріального капіталізму скінчиться коли скінчиться дешеве фосильне паливо (нафта, газ, вугілля), яке зробиле можливим розквіт індустріального капіталізму, який перетворився на глобальний, та регіональні. Тобто, років через 20. Кінець світу, що Ви так часто згадуєте, прийде скоро. І що покоління, які живуть у Вік Зображень до цього ніяк не готові. А тут "Украина вне конкуренции по масштабам сжигания газа «Газпрома»" (http://obkom.net.ua/news/2011-06-27/1459.shtml) Наші динозаври не роздупляться започинати заощаджувати навіть якщо на їхні квадратні голови їм впаде дах.

[chita-i.livejournal.com]

" зважаючи що чоловіків у нас поки набагато менше жінок, а більш-менш нормальних так взагалі обмаль
мігранти ж поки також не покривають статеві потреби українок, то от і стараються ті дівки як можуть"

Якісь патріархальний погляд, ій-бо. Роблячи поправку на виховання, цікаво, яких емігрантів шукали ті мадами решел'є на картинах у негліже на пен'юарах і які їх чоловіки не задовольняли? Щось ви до жінок ставитесь, як до корів. Я жахаюсь. Перша червона картка.

[kerbasi.livejournal.com]

Україна майже failed state, тому міркування про бідність, к номінальних чи реальних показниках, не мають сенсу, бо будь-хто, навіть досить заможні люди (крім олігархату) можуть будь-якої миті опинитися серед жебраків. Багато для цього не треба, втратити здоров'я через нещасний випадок, наприклад. У цьому сенсі бідні всі, крім кількох сотень родин.

Стосовно інтер'єрів, я б не був настільки категоричним. Ці килимові інтер'єри не є совковою вигадкою, якщо подивишся супутникові канали, то подібне побачиш у Туреччині та у Ірані, власне і з килимами на стінах, через які на гівно сходить недовестернізована інтелігенція "етай страни". Так само і чай п'ють зі скляних келишків (стеклянних стаканчікофф) в цих країнах. Нам, як і русскім, зовсім не обов'язково викидати на смітник все поспіль тільки тому, що в когось воно асоціюється з совком. Особисто мені килими не до вподоби, але я терпимо ставлюся до тих, хто їх має, і навіть вішає на стіни.

Знов таки смаки хоча й певною мірою залежать від матеріальних можливостей, але не повністю. Моя мама (65 років) поступово самотужки оновлює інтер'єр, хоча дуже бідна (2000 грн на місяць, і не кожного місяця), матеріали, звісно, низької якості, з базару, але совкове поступово відходить. За кордоном вона ніколи не була, гламурне чтиво не читає. Втім, чимало заможних людей все ще живе серед типових совєцьких речей: стєнкі, кришталь, килими.

Стосовно ленінського "сіфона" я чув таку версію, що він його підхопив від своєї довічної коханки Інеси Арманд, а вона у свою чергу десь у Сибіру від сільських мужиків, котрих вона агітувала за соціал-демократію. Хтось з дисидентів на цю тему писав, і це транслювали західні станції ще за часів глушіння, але стільки часу минуло, що я вже не пам'ятаю подробиць. До речі, стаття у Вікіпедії про цих персонажів має зорієнтувати, спробуй різними мовами.

[chita-i.livejournal.com]

"Україна майже failed state, тому міркування про бідність, к номінальних чи реальних показниках, не мають сенсу, бо будь-хто, навіть досить заможні люди (крім олігархату) можуть будь-якої миті опинитися серед жебраків. Багато для цього не треба, втратити здоров'я через нещасний випадок, наприклад. У цьому сенсі бідні всі, крім кількох сотень родин."

Повна правда. І так у багатьох країнах світу.

"Стосовно інтер'єрів, я б не був настільки категоричним. Ці килимові інтер'єри не є совковою вигадкою, якщо подивишся супутникові канали, то подібне побачиш у Туреччині та у Ірані, власне і з килимами на стінах, через які на гівно сходить недовестернізована інтелігенція "етай страни".

Точно, Азія. Я зовсім не категорична і до килимів нічого не маю, і взагалі я не фукаю і не прискіпуюсь, тим більше, не глузую. Тим більше, з бідності. Як деякі "наші" з грязі в князі, і, як ти пишеш, побачать щось краще у своєму сірому житті, і вже більше "бути не хочуть" і своїх не признають.

Мене всякі дизайнерські штучки мало вражають взагалі з точки зору "багатства", тільки естетики. Але в Україні, бачу, до того ставляться дуже хворобливо у більшості своїй. Всі чогось зациклились на бути сучасними чи модними. А на хріна? Питаю я. Я не про те. БІДНІСТЬ більшості мене вражає. Неможливість замінити інтрер'єр з давніх років. Ось що жахливо.

Відносто іншого, у моїх коханих найближчих родичів та ж ситуація. Я не пнуся бути якоюсь особливою чи занадто тонкою.

Про хвороби розкосого божка мені і твоїх пояснень досить, я не притязаю на персонознавство особисто. То я так, дуркувала трошки.

[kerbasi.livejournal.com]

Хтось зациклився бути сучасним, а хтось навпаки - не сучасним, це також модно. А бідність дивно вражає. Колапс в Україні обов"язково буде, тільки не от прям зараз, а за кілька років, може, за десять. Вже помирають дідусі-бабусі у селі в більшості сучасних міщан, а з ними і кормова база, завдяки котрій люди в будь-яку кризу ходили зі спокійними обличчями. Молоді, кому тепер 20-30 не збираються ні на яку картоплю їздити та хатинки старих продають. Йди природна урбанізація молодих поколінь. Старі залишилися селянами у містах, зробили частково ними своїх дітей (наших однолітків), а діти нашого покоління (а їм вже 20-25 в тих батьків, хто народив у 18-20) вже не сільські. От їм і загрожує відчути на собі, що таке справжнє безробіття, що таке справжнє безгрошів"я, коли немає підтримки з натурального господарства. Цей процес остаточно завершиться за 10 років, і ми отримаємо нову ситуацію, коли економічні негаразди більше не компенсуватимуться здатністю до виживання у продуктово орієнтованому домогосподарстві. Молоді ще не розуміють, як боляче їм буде, тому й не цікавляться політикою, не особливо напружуються. Але прийде їхній час.

[chita-i.livejournal.com]

Судячи з світлин, так, прийде, я не маю сумнівів навіть.

Я скажу тобі навіть більше про ковдри

[chita-i.livejournal.com]

У мене самої персидська ковдра висить на "глухій" стінці, правда, сучасного кубічного малюнку, дуже приємні барви, мінімалістська. Запаморочитись, в Нікарагуа! Мабуть, малий відсоток татарської крові грає. Колись, років 10 тому, потягла чоловіка на виставку-продаж, щороку приїздять, бо заманулося мені килим, і очі розбігалися від такої краси. Гортали ті важкі килими люб'язні іранці, і чоловіку сподобався один на який я і уваги не звернула. "Цей!" – говорить. "Ти впевнений?", питаю я. Він так спокійно на мене подивився і каже: "то якого біса ти питаєш? Все рівно завжди робиш, як вважаєш за потрібне." Я прониклася, і думаю: "і справді!" Купили той самий, і не жалкую. Хоча, інші, барвисті та дивного візерунку, різні, мені і досі сняться. Ну не дурня? Я чогось їх так запам'ятала!

Re: Я скажу тобі навіть більше про ковдри

[kerbasi.livejournal.com]

ковдра - blanket
килим - carpet
Якби в мене був великий дім, в ньому обов"язково була б перська кімната та китайська кімната. А для життя були б практично пусті приміщення з мінімумом меблів та практично без елементів дизайну. Я вийшов з родини, де весь простір було захаращено совковими меблевими дефіцитами, котрі купували на майбутнє, а старе ніколи не викидали. У майбутньому нічого не знадобилися, зрештою все зайве викинули, але вже без мене. А для мене відтоді ідеалом є голі стіни, оздоблені хіба якимось арт-календарем, циновка на підлозі та комп.

циновка на підлозі та комп

[chita-i.livejournal.com]

Так, килим. Я теж вважаю що людині потрібно те, що потрібно. Ну і припадали б пилюкою ті твої дві кімнати. )

Re: циновка на підлозі та комп

[kerbasi.livejournal.com]

Я б склав розклад: якого дня в якій з кімнат пити чай, в якій кохатися. :-)

Re: циновка на підлозі та комп

[chita-i.livejournal.com]

Ну якщо так. ) Хоча, розклади вони якось не спонтанні. Але, якщо площа використовується з користю, це не може не радувати. бггг

Дубль два

[chita-i.livejournal.com]

Коли придбаєш, запросиш мене у кімнату, де п'ють чай. )

До інших кімнат, тобі вірш (http://www.palabravirtual.com/index.php?ir=ver_voz.php&wid=195&t=Una%20mujer%20desnuda%20y%20en%20lo%20oscuro&p=Mario%20Benedetti&o=Mario%20Benedetti).

[chita-i.livejournal.com]

До речі, 2к гривень для мами, то це ще не так погано. Мої батьки за 2.2к обходяться на двох. Як - не питай. Я колись допомагала, зараз не можу, бо не працюю.

[kerbasi.livejournal.com]

В них на всіх виходить приблизно так само, як в твоїх батьків. Тому мене просто вразила колишня дискусія у мене, де мене переконували, що в усіх в Україні є швидкісний інтернет і комп"ютери, бо це тепер "доступно".

[chita-i.livejournal.com]

У моїх батьків все це є. Але це не настільки "доступно" вибирати 60 грн. у місяць на такі цяцьки.

[frankensstein.livejournal.com]

Это не бедность. Это жлобство. Любой нормальный человек в состоянии избавиться от старого хлама и сделать у себя хотя бы минимальный ремонт. Вот эти омерзительные, перхотные ковры, покрывала, ободранные стены - это состояние души, а не кошелька.

состояние души, а не кошелька

[chita-i.livejournal.com]

Вважаю, що це вірно. Це тут в Нікарагуа зветься dejadez, тобто як "полишеність". Коли є можливість покращити свій побут та життя, але для того не робиться нічого навіть мінімального. Таке трапляється у успадкованої бідності, де у дітей навіть нема фантазії та хисту до господарства. Вони, якщо впаде якась копієчка, або купляють собі величезний телевізор та стереосистему, та ставлять серед обідраної кімнати без вікон, або зовсім не бережуть того, що в них є, тим більше, якщо воно прийшло до них безкоштовно. Швидко позбуваються, продають або викидають, або воно просто руйнується. Таких людей не можна "врятувати", бо вони мовчечки роблять, як вважають за потрібне, не дослухаючись до порад. Наприклад, коли збирають бідних жінок (вони тут на порядок працьовиті за чоловіків), вчать їх декілька місяців безкоштовно шити, а потім, на "випуск" дарують професійні машинки, вони їх зразу ж продають та залишаються як і були. Або, коли мають клаптик землі біля дому, ніколи не посадять ні корисної рослинки, ні травки-приправки якоїсь для столу, ні фруктового дерева. Якщо хтось кине кісточку манго та виросте, не культурне та страшне, то роститиме. Вони і за воду не платять щоб поливати і ті рослини ні грошей особливих не коштують, ні городини ніякої не тримають, навіть трошки. Весь рік літо! Замітатимуть, водою від пилюки поприскають і сидітимуть цілий день дивитимуться на ту землю пузо чухатимуть чи у телевізор на теленовели втикатимуть. Ненавиджу. Невже і у нас такі люди швидко стануть?

[chita-i.livejournal.com]

Крім того, все не так просто. Якщо це панельний не утеплений звичайний совковий дім, та ще і кутова квартира, то стіни деколи бувають сирі та холодні, навіть спати біля таких холодно, руку піднесеш на 10 см - дмухає потягом, як квартира у моїх батьків. Звичайно, можна зараз утеплювати і з середини, забираючи площу і так невелику і ззовні. Але килими трошки рятують. Тут все якось пов'язано. Але згодна, могли б собі зробити щось краще, а не нудитися та мріяти, хто їх витягне з цього жаху. Така туга у всіх тих фонах на фотографіях! Цікаво, вони самі того не бачать? Це як фотикатись на смітнику.

[paula-1.livejournal.com]

У Вас цікавий погляд на речі. Починаю про все думати...