Депресивне

Один за одним вмирають друзі та знайомі моїх батьків та тіток. Більшість якось безсердечно ставляться до літніх людей, вірно вважаючи, що смерть то невід’ємний фінал життя, але деколи вмирають і не такі вже старі люди. Уявляю, як жахливо втратити когось хто був важливим у житті. Для себе думаю, що ніколи не треба обходити увагою та надовго забувати того, кого справді любиш. Люди марніють без коханих-любимих. Хочу бути дійово вдячними тим, хто зробив нас такими, якими ми є. Це якщо ми любимо та поважаємо себе, звичайно. Хто витратив свій час, знання, душу на нас, та хто радіє нашому товариству. Здавалося б, ніхто є не замінимим. Але колись зникає хтось важливий з життя, багато чого втрачає сенс і вже не хочеться силкуватися.

Мені сподобався фільм на цю тему. A single man. Особливо мене розчулюють поєднання людей, які мало хто розуміє та навіть схвалює.