Читайте Оксану Забужко, й вже тільки потім – критикуйте

На жаль, не маю часу більше переписувати книжку. Та і автор має свої права. Підіть, купіть, та й читайте! Я ж себе відчуваю як людина, яка потрапила до темної печери з скарбами, та виносить на світло якісь малесенькі монетки, намиста, віньєтки. Кожна з них є коштовністю, може стояти в музеї, або прикрасити найбагатшу оселю, але там, в печері, є СТІЛЬКИ всього, більшого, можливо, для когось (та й для мене) набагато ціннішого! Винести все це та показати вам, я не в змозі. Кожний сам має туди зайти та набрати собі досхочу того, що йому потрібно. А є там багато! І такого сучасно зробленого-придуманого, що у інших місцях такого мало. Хто там побуває, без сумніву, стане багатою людиною. Тільки от взяти зможе тільки те, що зможе. Є різні рівні розуміння, залежні від віку, підготовки, гендеру, життєвих настанов. Тому, беріть що піднімете. Та й повертайтесь колись, коли пригадаєте що бачили щось, що вам впало в око, та взяти не було сили. Я її читаю вдруге (вперше мені хтось дуже значущий для мене приніс її з районної печерської бібліотеки десь два роки тому), і вдруге я знов знаходжу те, що не помітила першого разу. Хочеться поділитися, що ще там де лежить, але вже втримаюсь. ) Як кажуть ті безчуттєві північні гамериканці, enjoy!