Читайте Оксану Забужко, й вже тільки потім – критикуйте

[chita_i]

На жаль, не маю часу більше переписувати книжку. Та і автор має свої права. Підіть, купіть, та й читайте! Я ж себе відчуваю як людина, яка потрапила до темної печери з скарбами, та виносить на світло якісь малесенькі монетки, намиста, віньєтки. Кожна з них є коштовністю, може стояти в музеї, або прикрасити найбагатшу оселю, але там, в печері, є СТІЛЬКИ всього, більшого, можливо, для когось (та й для мене) набагато ціннішого! Винести все це та показати вам, я не в змозі. Кожний сам має туди зайти та набрати собі досхочу того, що йому потрібно. А є там багато! І такого сучасно зробленого-придуманого, що у інших місцях такого мало. Хто там побуває, без сумніву, стане багатою людиною. Тільки от взяти зможе тільки те, що зможе. Є різні рівні розуміння, залежні від віку, підготовки, гендеру, життєвих настанов. Тому, беріть що піднімете. Та й повертайтесь колись, коли пригадаєте що бачили щось, що вам впало в око, та взяти не було сили. Я її читаю вдруге (вперше мені хтось дуже значущий для мене приніс її з районної печерської бібліотеки десь два роки тому), і вдруге я знов знаходжу те, що не помітила першого разу. Хочеться поділитися, що ще там де лежить, але вже втримаюсь. ) Як кажуть ті безчуттєві північні гамериканці, enjoy!

Comments

[chita-i.livejournal.com]

Маю подругу з Гватемали, онуку німецьких емігрантів. Написала чудову книжку з психології. Видала за свій кошт, почувалася якось стрьомно сама рекламувати на телебаченні, то і ніхто "не вкурив". Переписала її брошурками, та і вдало продає в школах та вишах. Робить добру справу: облагороджує інтелектуальне майбутнє своєї країни. Не комерційний підхід деколи не діє. Треба подавати малими порціями, та ще і розжовувати де треба. Інакше довго чекати популяризаторів. Хочеться ж бути зрозумілою сучасниками, а не після смерті стати іконою!

[nikitanik.livejournal.com]

Cаме так!
Іти це робищ класно.
Попередній уривок про мови просто супер.

[chita-i.livejournal.com]

Дякую, Никита. Там ще є про інфантилізм людей у сучасному світі (зокрема як це проявляється у відношенні до кохання то смерті, здавалося б, таких абстрагованих категорій які так глибоко повертають все наше, дуже реальне та тривіально-повсякденне життя); про походження європейського трубадурства; про типи любові, про вчинки самої Лариси Петрівни Косач такі не роз’яснені та не зрозумілі «лесезнавцями», пояснення механізму влади чоловічого над жіночим (з чим я не можу згодитись, так це з підозрою у навмисній «злосністі» та задумі, коли, для мене, все пояснюється набагато природніше, та забарвлення бачиться тільки вже по результатам такої діяльності та довготривалої політики); про причини жорстокості «соціалістичних» революцій пов’язані з незрілістю особистостей їхніх вождів та втілювачів; про глибинні «страхітливі» гальма у розвитку націй (наразі української); про шляхетність української культури (не плутати з смердською любов’ю до «гафйов» «князів»); про важливість аристократизму та суспільної діяльності, про школи індивідуумів, та багато-багато чого ще, що мені дуже б кортіло «розкласти по поличках» та обговорити, але то треба мати час, а я не можу жити у віртуалі.

[denijeur.livejournal.com]

Дякую за уривки з книг, дійсно варто почитати Оксану Забужко повністю. З тим, що я читав у тебе, я не зовсім згоден, точніше, не з усім згоден, але все одно цікаво.

[chita-i.livejournal.com]

Дякую.