Пошук перевернутих симетричних віддзеркалень. Про тоталітаризм і лібералізм

Писала-писала у чужому журналі, де говорять на трошки іншу тему, а потім вирішила: чого смітити?, та й писатиму свої безбашенні «ідеї» у своїй жжшці. )



Лібералізм побудував сучасний світ з його технологією, масовою людиною. Людиною, не менш "новою" ніж "підтоталітарна" совкова, наприклад (непоганий приклад, бо протрималась довше всіх). Тільки та масова людина відрізнялась "матеріальною" масовістю, тоді як совкова людина відрізнялась "духовною" масовістю.

Масова людина вона багата і дурна, совок він бідний та дурний. Обидві різновиди побудовано цілком матеріальними заохоченнями (позбавленнями), у підкріпленні з ідеологічними манівцями (індивідуалізм-колективізм, заохочення пошуку задоволень-заохочення аскетизму, прихована зневага до чужого - прихована зневага до свого, вузька спеціалізація без заохочення кругозору - широка спеціалізація без заохочення вкапуватись), тощо.

... при лібералізмі самопоставлена мета - пхати що-небудь у всі фізіологічні отвори тіла.

Вважаю, що це зовсім не "самопоставлена" мета. Це частина логіки функціюнування ліберального суспільства "розкріпачених" рабів. Вони позбавились від моральних авторитетів, але стали рабами матеріальних авторитетів. Якщо казати зовсім наближено. Бо "мораль" існує, але перевизначилась.

Совок - це суспільство теж "розкріпачених" рабів, які позбавились матеріальних авторитетів, але перетворилися на рабів моральних. Якщо казати зовсім наближено. Бо "матеріальні бажання" існують та існували, але перевизначились.

Саме цьому і я лаюсь з Кербасі на тему, чи повинна держава втручатися у "мораль", тому що мораль для нас - то зовсім відмінні речі. Якщо брати совкове толкування моралі, то, однозначно, мені нема про що не погоджуватись. Тут ми жертви непорозумінь вкладених у слова змістів. Це відбувається неясно чому. Мені, у всякому разі неясно. Але Кербасі це помітив та вказав на це. )

Проблема обох «масових» людей то ставлення до праці. Вони ледачі (навіть «воркаголіки») з відмінних причин. При совку «фізичні» професії були ідеологічно престижніші, ніж інтелектуальні (і це при всій «духовності» совку!), але все одно, оплачувались погано та були важчішіми за «духовні», тому стільки людей «косило» від них у «духовно-бюрократичних» сферах «виробництва».

При лібералізмі ідеологічно престижніші професії є саме інтелектуальні (при всьому ідеологічному «матеріалізмі»), але матеріальні професії високої кваліфікації теж оплачуються, хоча й гірше, але кваліфіковані та спеціалізовані можуть захиститись. Тому ще більша кількість нездар попхалась у «обслуговування», «фінанси» та інші нефізично-працюючі сфери.

Тобто, насправді залюбки працювати у обох світоглядах стало матеріально та морально втратно.

Цікаво теж спостерігати ставлення до релігії лібералів: практикуючих матеріалізм у реальному житті «ідеалістів» (віруючих але прагматично) та «комуністів»: практикуючих аскетизм у реальному житті «матеріалістів» (нібито не віруючих, але самовіддані «вищому» вождю).

Тоталітаризм має більше коренів у історії людства НМД (у різних деспотіях), ніж лібералізм. Тоталітаризм мутував через розвиненість інформаційного простору та засобів пересування, коли як лібералізм як раз і створив цей прогрес. Але потім лібералізм зажерся та став паразитичним, перекинувши роботу на інші, менш розвинені народи, що було логічно з точки зору «ефективності» розвитку. Колись Європа за допомогою машин стала найбільш розвиненою територією на Землі, але старий менталітет тягнув її вниз. Ті, хто пограбував чужі землі скинули з себе той менталітет, але також розбестилися дешевою робочою силою, та перестали використовувати машини саме так, як то задумали не багаточисленні Європейці. І теж забзділися через манію величності.

Проблема імперського тоталітаризму у непривабливості його ідей. Лібералізм краще вміє «продавати» себе іноземцям. Дуже логічно щоб москалі приміряли на себе «лібералізм з звірячим обличчям». Заодно, як застарілі глобалісти, можна і з «нациками» повоювати та знищити, якщо повезе.