И что это я в тебя такой влюблённый?

В українцях мене дивує наступна поведінка. Коли вони чують від розумної людини щось слушне, що визиває у них ентузіазм, дозволяє хоч трошки відкрити горизонт, тощо, першою реакцією (у всякому разі, у інтернеті) є пропозиція: «а давай ти будеш нашим Президентом!» Причому, самим президентом, не більш ні менш. Це мені нагадує вже й не пам’ятаю звідки почуту історію про курча, яке, хто не з’явиться у полі його уваги, з надією у голосі питає «мама?»

Реакція на запропоноване, частіше за все буває «ні-ні-ні! Я – нє». І ця історія повторюється весь час, з різними людьми у різних комбінаціях. Ну хто б мені пояснив, що це було?