(no subject)

Прикладом символьного (звичаєвого) насильства є «добровільний» перехід українців на російську мову. Неагресивні по натурі люди хочуть бути менш битими, хоча б за мову, тому переходять на «общєпанятний» на роботі, в учбових закладах, при спілкуванні з державними бюрократами, не близьким оточенням. Так можна запобігти конфлікту (читай, чужій агресії). Так «легше», так ти схожий на «гєгємона» у суспільстві. При тому вся ця романтична мрійність є просто психологічним захистом, гарному обличчі при поганій грі.

У цьому контексті російська мова подається як «універсальна», «культурна», «прогресивна», та жертви з тим погоджуються, й починають творити та віддавати мозок саме на цьому «інтерфейсі». Їх до того примушує структурне та психічне насильство, яке може й усвідомлюється, але приймається як особисті стосунки більше ніж державна політика російського націоналізму.

У цьому пояснення НМД захисту російськомовними української мови.

UPD Ну і ілюстрація via МШФ carabaas у дописі "Вернем страну медведям?" довгих щасливих років йому життя!

(no subject)

Quino(c)