Я тут сама собі вирішила та постановила

Пора б вже щоб якась політична сила, якщо хоче щоб я хоч якусь підтримувала, ввела у Раду закон про заборону ряжених вєтєранав атєчєственнай вайньі. Всі ветерани вже давно повмирали і досить вже ліпити дурнів. З’явиться якийсь ряжений – штраф чи інше адміністративне стягнення до заборони та звільнення з посади чи відміна регістрації політичній чи адміністративній силі, що його «випустила» на люди. А якщо дурень що з розуму вижив, теж оштрафувати і додому відправити за неповагу до справжніх ветеранів. І нефіг слебезувати про «конфронтації у суспільстві». Ці наглі закиди разом з нахальною політикою хамською поведінкою та фактичною владою антиукраїнських сил постійно муляють українцям і йдуть на зустріч москалям. Був би чудовий антимаразматичний подарунок до дня української армії.

Так само, ми вже казали, що ніякі рьігіонали ні москалики не «запрєтять» української мови. З цього часу я жидів називаю жидами. Нехай вкусять себе за лікоть.

Хто мене підтримує, не вагайтесь прокоментувати. Боязливих "раскачівать лодку" прошу не турбуватись і залишити свою думку при собі. Вона мені відома.

Про вдягання з базару

Декілька років тому я поверталась в Україну в такому світло сірому шерстяному костюмі, піджак та спідниця з вишитими сірими ж іншого тону мілкими квітами по низу спідниці та по рукаву жіночого піджака. Також у комплекті до цього у сірому пальто схожому на шинель, прямому, на оригінальних таких застібачках з капюшоном, теж шерстяному та вишитому по низу сірими квітами. Якийсь високий негр у Атланті йшов поруч і усміхався чемно. Як на нього подивилась, він мені сказав «як ви гарно вдягнені!» я сказала сенкс і пішла далі. А коли я приїхала до Бориспілю, то там оті дєвачкі і мальчікі що зустрічають пасажирів, коли я пройшла, прокоментували між собою (і я почула), що я вдягнена з базару. І це була чиста правда. Той костюм, здається польський, я купила у моторної жіночки у підвальному приміщенні на базарі в Обухові, а пальто, страшно подумати, на Троєщині у якомусь київському ательє яке мені сподобалось як шиє пальто. Інше з їхнього репертуару було як червона жіноча свитка, я навіть не знаю, як це зветься, але дуже український етнічний стиль.

Так що я хочу сказати. Я зовсім не стидаюсь ні своєї етнічності ні базарного одягу, якщо він якісний і гарний, і, зокрема, український. Ви собі як хочете. Я себе ніде не відчуваю провінціалкою.

UPD Ага, і шановні, та часами, любі, френди та френдеси: може я колись і наважусь таки з кимось з вас зустрітися в реалі, тобто, розвіртуалитись, тому запопадливо попереджаю, що можу прийти вдягнена з базару (!!!!!), чим можу нанести невиправної шкоди вашій психіці, не кажучи вже про репутацію. Тому, настоюючи на зустрічі, гарно подумайте, а чи воно вам треба?