Старі статті
Jul. 24th, 2011 10:37 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
chita_iЗ дитинства маю дивну звичку зберігати статті та ілюстрації, які мені сподобались, з газет та журналів. Сьогодні несподівано для себе зайнялася розбором старих паперів, місця вже мало, і знайшла декілька цікавих статей, які хочу зберегти для себе, та пропоную вашій увазі. Для того зроблю новий тег "старі статті".
Ось, наприклад, "ВИБОРИ І САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ", Володимир Павлів «Дзеркало тижня» №30, 31 Липень 2004 р.
Тепер ми майже всі прийшли до висновку (чи мені так здається), що не можемо повністю себе ідентифікувати з ніяким кандидатом у президенти, чи будь-яким політичним лідером. Що політичних лідерів дуже рідко вибирає сам "народ" якого взагалі не існує, а ті, хто має на те економічні важелі та історичний доступ до влади. Що люди живуть звичаями, які складають культуру. Звичаї ті виробилися з звичок, та глибоко засіли у колективне несвідоме в результаті мимовільних повторів, хочемо ми того чи ні. Поміняти ми себе можемо, звичайно, якщо підійдемо до того свідомо. Одним з кроків є самоідентифікація. Тому, стаття є актуальною досі. В районі помаранчевого сплеску починав зникати звичний маразм довготривалої влади політичних динозаврів. ПР відродила та культивує його.
Уривки клікательні
В основі проблем незалежної України в політичному, господарському, громадському, культурному, релігійному житті лежить насправді проблема із самовизначенням як кожного українця, так і народу в цілому. Більшість українців в Україні, а також інших її мешканців, не пройшли катарсису справжнього глибинного, а не декларативного самовизначення.
Ось ще одна цікава стаття, про підсвідомість.
СИЛА ІНТУЇЦІЇ, Віт Ценєв «Дзеркало тижня» №34, 07 Вересень 2002
Є близько сорока визначень інтуїції, і найпростіше з них — це отримання якогось знання без розуміння як джерела походження цього знання, так і того способу, за допомогою якого це знання було отримано.
Тому що свідомість сліпа. А ось підсвідомість бачить і пам’ятає все. Чому ми не довіряємо інтуїції? Наша повсякденність — це 25-й кадр навпаки. Це означає, що з двадцяти п’яти стимулів, які впливають на наші органи чуттів, ми ледь встигаємо розпізнати та ідентифікувати один із них, найсильніший, який найбільше впадає в очі. Приміром, ви гуляєте по лісу, і раптом звідкись вилітає оса й жалить вас. Пухлина поступово проходить, і після цього ви починаєте побоюватися ос. А раптом ще ужалить? Це наша свідома реакція. Та є і несвідома — вона вміщає в себе ще 24 кадри, які пройшли повз нашу свідомість. Припустимо, у цей самий час у повітрі витав сильний запах хвойних смол. І навколо було дуже багато густої соковитої папороті. І зозуля кувала. І ще багато чого. Ба-бах! У нашій свідомості відбиток: оси — сволоти такі, від них потрібно триматися щонайдалі. І нічого більше. Крапка. А в нашій підсвідомості — цілий кінофільм про те, що оси — сволота, що живуть вони в місцях, де густа папороть, де сильно пахне хвойною смолою, де кує птах, де сонце не пробивається крізь товщу дерев й чимало іншого. І ось отримуємо результат. Для свідомості: потрібно триматися подалі від ос, вони кусаються. Для підсвідомості: мені потрібно триматися подалі від ос, вони кусаються; потрібно бути дуже уважним, якщо навколо багато папороті: там може бути оса; потрібно бути обережним, якщо є сильний хвойний запах: десь поруч можуть бути оси. Тощо. Як бачите, уявлення свідомості та підсвідомості дуже сильно різняться: останнє виявляється набагато змістовнішим. Через п’ять років, коли все вже забулося настільки, що й не згадаєш, той самий громадянин гуляє по зовсім іншому лісу й в іншому місці. І раптом виникає тривога, занепокоєння, страх. При цьому свідомість болісно шукає: та в чому справа, власне?! І не знаходить. Пташки собі цвірінчать, хвойним лісом пахне, крони дерев захищають від сонячного світла. Начебто б усе прекрасно. Навіщо іти? Це питання інтерпретації, заснованої на фактах. У свідомості фактів занадто мало, їй немає на що спиратися. У підсвідомості фактів забагато. Жалюгідність ситуації ще й у тому, що підсвідомість не може пояснити свідомості, чого потрібно боятися. Вона також не може допомогти їй пригадати, тому що не можна пригадати те, чого ти не бачив або не побачив. Саме тому я кажу, що свідомість сліпа. І вона може просто придушити цю тривогу і занепокоєння, тому що не знаходить для неї жодних причин. Тоді підсвідомість, яку зовсім не хочуть слухати, починає робити різні підлянки: приміром, у вас може раптом виникнути алергічна реакція або різке подразнення на тих місцях, де колись вас кусали оси. Підсвідомість волає: ну, пригадай! Небезпека! Свідомість думає: треба ж, алергія якась з’явилася. Все вже, гади, отруїли, і в лісі вже сховатися не можна від хімії.
Ось, наприклад, "ВИБОРИ І САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ", Володимир Павлів «Дзеркало тижня» №30, 31 Липень 2004 р.
Тепер ми майже всі прийшли до висновку (чи мені так здається), що не можемо повністю себе ідентифікувати з ніяким кандидатом у президенти, чи будь-яким політичним лідером. Що політичних лідерів дуже рідко вибирає сам "народ" якого взагалі не існує, а ті, хто має на те економічні важелі та історичний доступ до влади. Що люди живуть звичаями, які складають культуру. Звичаї ті виробилися з звичок, та глибоко засіли у колективне несвідоме в результаті мимовільних повторів, хочемо ми того чи ні. Поміняти ми себе можемо, звичайно, якщо підійдемо до того свідомо. Одним з кроків є самоідентифікація. Тому, стаття є актуальною досі. В районі помаранчевого сплеску починав зникати звичний маразм довготривалої влади політичних динозаврів. ПР відродила та культивує його.
Уривки клікательні
В основі проблем незалежної України в політичному, господарському, громадському, культурному, релігійному житті лежить насправді проблема із самовизначенням як кожного українця, так і народу в цілому. Більшість українців в Україні, а також інших її мешканців, не пройшли катарсису справжнього глибинного, а не декларативного самовизначення.
Ось ще одна цікава стаття, про підсвідомість.
СИЛА ІНТУЇЦІЇ, Віт Ценєв «Дзеркало тижня» №34, 07 Вересень 2002
Є близько сорока визначень інтуїції, і найпростіше з них — це отримання якогось знання без розуміння як джерела походження цього знання, так і того способу, за допомогою якого це знання було отримано.
Тому що свідомість сліпа. А ось підсвідомість бачить і пам’ятає все. Чому ми не довіряємо інтуїції? Наша повсякденність — це 25-й кадр навпаки. Це означає, що з двадцяти п’яти стимулів, які впливають на наші органи чуттів, ми ледь встигаємо розпізнати та ідентифікувати один із них, найсильніший, який найбільше впадає в очі. Приміром, ви гуляєте по лісу, і раптом звідкись вилітає оса й жалить вас. Пухлина поступово проходить, і після цього ви починаєте побоюватися ос. А раптом ще ужалить? Це наша свідома реакція. Та є і несвідома — вона вміщає в себе ще 24 кадри, які пройшли повз нашу свідомість. Припустимо, у цей самий час у повітрі витав сильний запах хвойних смол. І навколо було дуже багато густої соковитої папороті. І зозуля кувала. І ще багато чого. Ба-бах! У нашій свідомості відбиток: оси — сволоти такі, від них потрібно триматися щонайдалі. І нічого більше. Крапка. А в нашій підсвідомості — цілий кінофільм про те, що оси — сволота, що живуть вони в місцях, де густа папороть, де сильно пахне хвойною смолою, де кує птах, де сонце не пробивається крізь товщу дерев й чимало іншого. І ось отримуємо результат. Для свідомості: потрібно триматися подалі від ос, вони кусаються. Для підсвідомості: мені потрібно триматися подалі від ос, вони кусаються; потрібно бути дуже уважним, якщо навколо багато папороті: там може бути оса; потрібно бути обережним, якщо є сильний хвойний запах: десь поруч можуть бути оси. Тощо. Як бачите, уявлення свідомості та підсвідомості дуже сильно різняться: останнє виявляється набагато змістовнішим. Через п’ять років, коли все вже забулося настільки, що й не згадаєш, той самий громадянин гуляє по зовсім іншому лісу й в іншому місці. І раптом виникає тривога, занепокоєння, страх. При цьому свідомість болісно шукає: та в чому справа, власне?! І не знаходить. Пташки собі цвірінчать, хвойним лісом пахне, крони дерев захищають від сонячного світла. Начебто б усе прекрасно. Навіщо іти? Це питання інтерпретації, заснованої на фактах. У свідомості фактів занадто мало, їй немає на що спиратися. У підсвідомості фактів забагато. Жалюгідність ситуації ще й у тому, що підсвідомість не може пояснити свідомості, чого потрібно боятися. Вона також не може допомогти їй пригадати, тому що не можна пригадати те, чого ти не бачив або не побачив. Саме тому я кажу, що свідомість сліпа. І вона може просто придушити цю тривогу і занепокоєння, тому що не знаходить для неї жодних причин. Тоді підсвідомість, яку зовсім не хочуть слухати, починає робити різні підлянки: приміром, у вас може раптом виникнути алергічна реакція або різке подразнення на тих місцях, де колись вас кусали оси. Підсвідомість волає: ну, пригадай! Небезпека! Свідомість думає: треба ж, алергія якась з’явилася. Все вже, гади, отруїли, і в лісі вже сховатися не можна від хімії.