![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
chita_iНавіяно фільмом-коміксом (міфотутворенням сучасності) про Асанджа та ВікіЛікс «The fifth estate» та роздумами про інфовійну «деталей системи» проти державного тероризму спрямованого на сусідів та власну громаду.
Для початку визначимося про що йдеться.
Що таке «п’ятий стан»?
Цей термін походить з логічного розуміння структури суспільства християнського середньовіччя, де «упорядкована богом» ієрархія складалася з класів «царювання» (влади), хоча п’ятий «ярус» не розрізнявся аж дотепер, а четвертий виник під час «інформаційної ери». Першими «оригінальними» функціями-класами були перший клас (релігійні клерки), другий клас (благородні), і третій клас (простолюдини, по функціонерсько-компартійному «маленькі українці»).
Ось вам з вікіпедії французький середньовічний малюнок XIII ст. що представляє трибічний соціальний порядок де виступають одні чоловіки («ті що моляться» - oratores «посланники», «ті хто б’ються» - bellatores «воїни» і «ті що працюють» - laboratores «робочі»):
Як можна помітити, совок не відрізнявся від застарілого «класичного» розуміння ієрархічного складу суспільства. Там були єдинопарційці-пропагандони (фашистський ЦК і партійна «база»), військово-зобов’язані та регулярна армія і «рабочій класс». Була, правда, ще «інтеліґенція» яку, можливо, можна включити до «четвертого стану», бо інакше «організм» виходить вже зовсім ненауковим та безмозким, бо «ретранслятори» тільки продукують емоційні варіації на тему першокласної ідеологічної вказівки.
У буржуазних суспільствах роль «другого класу» згодом зайняла буржуазія, бо «аристократи» вимерли як клас.
Четвертий стан, як я вже казала, артикулювався після того, як друк, а пізніше радіо і ТБ стали доступними «широким масам». У «четвертому стані» визначились спеціалізовані функціонери, а також як вживати москальський термін, «різночинці». У донедавна сучасному світі «четвертим» станом влади вважались журналісти (формувальники видимості влада-опозиція балансу «контенту», основа масової інформації «mainstream media outlet»).
З появою інтернету та здешевленням комунікацій у «простих» з’явилась змога генерувати та розповсюджувати інформацію та власний погляд на більш широке коло слухачів-читачів і таких «соціальних медійників» та «блогерів» почали називати «п’ятим станом». Відміна їх від «офіційних» журналістів складається у тому, що вони не отримують платні за зміст інформації, тільки можуть підтримуватись матеріально через пропаганду певних корисних певним колам факторів, речниками яких вони виступають. Такими колами можуть виступати і можновладці, які хочуть більш неформального донесення своїх поглядів, або створення штучної «суспільної думки» по певним питанням. Такі «хамелеонські атаки» стали тим більш розповсюдженими з розвитком наук впливу на психологію людини. Але також «замовниками» можуть бути «непочуті» соціальні прошарки або статі або етнії, які не вписуються у «квадратні» офіційні визначення і яким відмовляється у власній риториці чи навіть у існуванні.
Справа у тому, що така «застигла» схема не передбачає динаміки розвитку суспільства та відкидає з риторики реально існуючі «органи» «суспільного організму» які теж мусять мати свій голос. Навіть «помічені» стани (як і «не помічені» цією до примітивності спрощеною моделлю) поділяються ієрархічно всередині, не говорячи про те, що можуть існувати, наприклад, як каже вікіпедія, зовсім не включені соціальні реальності які навіть не мають нічого спільного з класом, але повністю «легалізовані» як то типи сім’ї та «незайманість», професійні угрупування, тощо:
"There are, first of all, the estates of the realm, but there are also the trades, the state of matrimony and that of virginity, the state of sin. At court there are the 'four estates of the body and mouth': bread-masters, cup-bearers, carvers, and cooks. In the Church there are sacerdotal orders and monastic orders. Finally there are the different orders of chivalry." (Johan Huizinga)
П’ята влада є першою в історії людства не ієрархічною організацією що складається з «мережі особистостей». Тим не менш, ясно, має розподіл на «побутово-дітонароджувальних» та «політичних-ідіологієтворних» дописувачів. Традиційна ієрархія класів нібито вже і не існує у сучасному суспільстві «офіційно», тим не менш «офіційна думка» відносить «п’ятий стан» до маргіналів чи спромагається відігнати таки на край часто звинувачуючи їх у порушенні «глобальної безпеки» та обзиваючи «терористами». Це відбувається тому, що п’ятий стан може реально впливати на процес формування політики та завжди заважає можновладцям, історично звичним методом «переконання» у яких є і було застосування грубої фізичної сили та вбивств або жорстокого цькування разом з демагогією «на публіку» та заохочення суспільної думки про «непопулярність» тих груп з якими вони борються за вплив. Тому традиційний політичний клас зве речників-конкурентів організованою приступністю, тому що саме на цьому поприщі багато «екстремістських» (що зрівнюються по кількості вбивств з державою) груп таки дійсно конкурують досить компетентно. Вони є породженням «системи» і існують поруч з своїми урядами як «дуплети» чи як там вони звуться, описані так добре Леві Стросом антропологом.
Що таке «п’ята колона»?
Автором терміну є іспанській генерал часів франкізму-фашизму Еміліо Мола, який передав під час громадянської війни, наступаючи на Мадрид на початку жовтня 1936 року, що окрім чотирьох армійських колон він має у розпорядженні у Мадриді ще й п’яту колону, яка у вирішальний момент вдарить з тилу. «П’ята колона» сіяла паніку, займалася саботажем, шпигунством та диверсіями. Каже вікіпедія що ефективність п’ятої колони була дещо перебільшеною, вже як республиканській Мадрид протримався ще два з половиною роки проти фашистської осади. Решту цікавих подробиць можете прочитати у посиланні наданому вище.
П’ятою колоною, таким чином, називають людей які симпатизують ворожій суспільству стороні та є її прикритими чи відвертими колабораціоністами. Тобто, п’ятою колоною в Україні є прокремлівські совки та недолугі політики що підставляють людей на цілком передбачувану бійню, дуже дорогий конфлікт, непосильний борг.
Як можна бачити, п’ята колона досі має тісний зв’язок з ідеологією фашизму, а п’ятий стан має тісний зв’язок з відторгненням правлячої верхівки по визначенню та самоорганізацією. Перші є «авторизовані» олігархією (політичною світовою, економічною, взагалі монополією на щось), тоді як другі «авторизуються» підтримкою тих чиї інтереси захищають інформаційною експозицією лицемірства «традиційних» станів владного «дуплету» (економічно-ідеологічної олігархії). Перші спромагаються розповсюджувати та стверджувати брехню вигідну фашистській верхівці від якої отримують привілеї, другі хочуть показати світ «без купюр», як він є.
Ну а про кіно я вам розповім наступним разом. ) Дякую за увагу.
Для початку визначимося про що йдеться.
Що таке «п’ятий стан»?
Цей термін походить з логічного розуміння структури суспільства християнського середньовіччя, де «упорядкована богом» ієрархія складалася з класів «царювання» (влади), хоча п’ятий «ярус» не розрізнявся аж дотепер, а четвертий виник під час «інформаційної ери». Першими «оригінальними» функціями-класами були перший клас (релігійні клерки), другий клас (благородні), і третій клас (простолюдини, по функціонерсько-компартійному «маленькі українці»).
Ось вам з вікіпедії французький середньовічний малюнок XIII ст. що представляє трибічний соціальний порядок де виступають одні чоловіки («ті що моляться» - oratores «посланники», «ті хто б’ються» - bellatores «воїни» і «ті що працюють» - laboratores «робочі»):
Як можна помітити, совок не відрізнявся від застарілого «класичного» розуміння ієрархічного складу суспільства. Там були єдинопарційці-пропагандони (фашистський ЦК і партійна «база»), військово-зобов’язані та регулярна армія і «рабочій класс». Була, правда, ще «інтеліґенція» яку, можливо, можна включити до «четвертого стану», бо інакше «організм» виходить вже зовсім ненауковим та безмозким, бо «ретранслятори» тільки продукують емоційні варіації на тему першокласної ідеологічної вказівки.
У буржуазних суспільствах роль «другого класу» згодом зайняла буржуазія, бо «аристократи» вимерли як клас.
Четвертий стан, як я вже казала, артикулювався після того, як друк, а пізніше радіо і ТБ стали доступними «широким масам». У «четвертому стані» визначились спеціалізовані функціонери, а також як вживати москальський термін, «різночинці». У донедавна сучасному світі «четвертим» станом влади вважались журналісти (формувальники видимості влада-опозиція балансу «контенту», основа масової інформації «mainstream media outlet»).
З появою інтернету та здешевленням комунікацій у «простих» з’явилась змога генерувати та розповсюджувати інформацію та власний погляд на більш широке коло слухачів-читачів і таких «соціальних медійників» та «блогерів» почали називати «п’ятим станом». Відміна їх від «офіційних» журналістів складається у тому, що вони не отримують платні за зміст інформації, тільки можуть підтримуватись матеріально через пропаганду певних корисних певним колам факторів, речниками яких вони виступають. Такими колами можуть виступати і можновладці, які хочуть більш неформального донесення своїх поглядів, або створення штучної «суспільної думки» по певним питанням. Такі «хамелеонські атаки» стали тим більш розповсюдженими з розвитком наук впливу на психологію людини. Але також «замовниками» можуть бути «непочуті» соціальні прошарки або статі або етнії, які не вписуються у «квадратні» офіційні визначення і яким відмовляється у власній риториці чи навіть у існуванні.
Справа у тому, що така «застигла» схема не передбачає динаміки розвитку суспільства та відкидає з риторики реально існуючі «органи» «суспільного організму» які теж мусять мати свій голос. Навіть «помічені» стани (як і «не помічені» цією до примітивності спрощеною моделлю) поділяються ієрархічно всередині, не говорячи про те, що можуть існувати, наприклад, як каже вікіпедія, зовсім не включені соціальні реальності які навіть не мають нічого спільного з класом, але повністю «легалізовані» як то типи сім’ї та «незайманість», професійні угрупування, тощо:
"There are, first of all, the estates of the realm, but there are also the trades, the state of matrimony and that of virginity, the state of sin. At court there are the 'four estates of the body and mouth': bread-masters, cup-bearers, carvers, and cooks. In the Church there are sacerdotal orders and monastic orders. Finally there are the different orders of chivalry." (Johan Huizinga)
П’ята влада є першою в історії людства не ієрархічною організацією що складається з «мережі особистостей». Тим не менш, ясно, має розподіл на «побутово-дітонароджувальних» та «політичних-ідіологієтворних» дописувачів. Традиційна ієрархія класів нібито вже і не існує у сучасному суспільстві «офіційно», тим не менш «офіційна думка» відносить «п’ятий стан» до маргіналів чи спромагається відігнати таки на край часто звинувачуючи їх у порушенні «глобальної безпеки» та обзиваючи «терористами». Це відбувається тому, що п’ятий стан може реально впливати на процес формування політики та завжди заважає можновладцям, історично звичним методом «переконання» у яких є і було застосування грубої фізичної сили та вбивств або жорстокого цькування разом з демагогією «на публіку» та заохочення суспільної думки про «непопулярність» тих груп з якими вони борються за вплив. Тому традиційний політичний клас зве речників-конкурентів організованою приступністю, тому що саме на цьому поприщі багато «екстремістських» (що зрівнюються по кількості вбивств з державою) груп таки дійсно конкурують досить компетентно. Вони є породженням «системи» і існують поруч з своїми урядами як «дуплети» чи як там вони звуться, описані так добре Леві Стросом антропологом.
Що таке «п’ята колона»?
Автором терміну є іспанській генерал часів франкізму-фашизму Еміліо Мола, який передав під час громадянської війни, наступаючи на Мадрид на початку жовтня 1936 року, що окрім чотирьох армійських колон він має у розпорядженні у Мадриді ще й п’яту колону, яка у вирішальний момент вдарить з тилу. «П’ята колона» сіяла паніку, займалася саботажем, шпигунством та диверсіями. Каже вікіпедія що ефективність п’ятої колони була дещо перебільшеною, вже як республиканській Мадрид протримався ще два з половиною роки проти фашистської осади. Решту цікавих подробиць можете прочитати у посиланні наданому вище.
П’ятою колоною, таким чином, називають людей які симпатизують ворожій суспільству стороні та є її прикритими чи відвертими колабораціоністами. Тобто, п’ятою колоною в Україні є прокремлівські совки та недолугі політики що підставляють людей на цілком передбачувану бійню, дуже дорогий конфлікт, непосильний борг.
Як можна бачити, п’ята колона досі має тісний зв’язок з ідеологією фашизму, а п’ятий стан має тісний зв’язок з відторгненням правлячої верхівки по визначенню та самоорганізацією. Перші є «авторизовані» олігархією (політичною світовою, економічною, взагалі монополією на щось), тоді як другі «авторизуються» підтримкою тих чиї інтереси захищають інформаційною експозицією лицемірства «традиційних» станів владного «дуплету» (економічно-ідеологічної олігархії). Перші спромагаються розповсюджувати та стверджувати брехню вигідну фашистській верхівці від якої отримують привілеї, другі хочуть показати світ «без купюр», як він є.
Ну а про кіно я вам розповім наступним разом. ) Дякую за увагу.