Щодо вчорашньоі лекціі пана Валерія Пекара

[chita_i]

У цьому дописі йдеться про мій попередній допис.

Нарешті мені показали модель яка може бути корисною для розвитку украінського суспільства. Це відео просто дуже своєчасне! Така освіта пробивається з Майдану і лікує здебілізоване суспільство.

Але маю декілька спостережень і зауважень. Пан Валерій каже що коли зустрінеш тести на випробування того, ким ви є, то таким тестам не можна йняти віри, тому що виявитесь того кольору, яким є складач тесту. Я тому охоче вірю, тому що модель явно запозичена викладачем, він і сам про це згадує, і, мабуть, таки вже випробували тести складені відмінними людьми щоб дійти до цього дуже важливого висновку.

З нині завдяки пану Пекарю вивченому стверджую, що сам він - переважно синій, тому як усюди пхає бога та виходить у нього з кимось таким самим як він, що в Украіні 55 відсотків синіх і тільки 15% помаранчевих. Така оцінка відбувається через те що я сказала раніш. Смію стверджувати, що на мою думку, є трошки більше помаранчевих і трошки менше синіх, хоча точний відсоток вказати явно не можу.

Гадаю що себе я відношу аж до зелено-жовтих і тепер розумію, чому поки ви ігноруєте закон про вибори і референдум.

Дякую за увагу.

Comments

[o-teren.livejournal.com]

Нє, не тому ігнорують, як на мене. :)

До речі, цікаве питання: якщо ви лектора віднесли до синіх, то чи можливо в принципі адекватне висвітлення всіх подальших рівнів людиною, що залишилася на нижчих?

(ПС. Про всяк випадок зауважу, що я доволі скептично ставлюся до всього там сказаного. Ну, є певні цікаві речі, але щось у мене занадто багато відкритих питань залишилось.)

[chita-i.livejournal.com]

А ви теж синій. ))) А чому на вашу думку?

Пан Пекар є вчений, він може зрозуміти навіть те що не практикує. Мені його виступ сподобався так сильно що я навіть не маю слів щоб сказати як.

А що за питання відкриті у вас залишились, цікаво як не секрет?

[o-teren.livejournal.com]

Нє, я ще не посинів :)

Пробачте, що не відразу відповідаю - замотався.
Важко коротко це сформулювати. Головний закид до запропонованої системи в мене - це велики сумніви щодо її практичності. Сумніви викликані кількома причинами: великими питаннями до історичних екскурсів (а на цьому ж базуються певні висновки), певними сумнівами щодо методології цього діла (ну от сам лектор каже про велику недостовірність тестів, отже там назараз панує суцільний суб'єктивізм, без жодної можливості перевірки), доволі механістичне перенесення біологічних законів в соціальну сферу (я, взагалі то, люблю всякі асоціації, але вони дуже рідко бувають повністю адекватними), ну й ще пару по "мєлочі".
Ну от, наприклад, якщо взяти історію. За якими параметрами було так критично протрактовано Європейський світ станом на 1400 - ніяк не збагну. І не дуже зрозуміла прив'язка до Лютера. Лютер був хлопчиком, коли закінчилась реконкіста (а до 1400 у арабів здається було відвойоване все, окрім Гранади) і відкритий Новий світ. Тобто, технологічно європейське, католицьке суспільство вже аж ніяк не програвало тим же арабам. Або, як на мій погляд, яка-небудь Венеціанська республіка ну, десь так 15-го сторіччя - цілком собі "помаранчове" суспільство. Але якщо "кожна наступна парадигма сильніша за попередню", то чому стався відкат, і ця парадигма не перемогла? Ні, я приблизно уявляю, які аргументи можна висунити для пояснення цього, але... ну яка практична цінність у системі, в рамках якої можна пояснити все, що було, а от передбачити майбутнє - якось не дуже?
Ну, або от говориться про те, що людина протягом життя проходить через ці "парадигми мислення" (правда кожен доходить лише до якихось певних), отже, виходить, що в будь-який час більшість "повноправних" членів спільноти - це середина спектру, натепер це "червоний - синій - помаранчовий", чи якось так. Як ото в його прикладі могли з'явитися "зелені" французські студенти, які ще ніц в цьому житті не бачили, але вже раптово стали "зеленими"? Імхо, без перестрибування тут не обійшлося. І тут важко не погодитися з лектором - перестрибувати дуже погано. Можливо я помиляюся, але більшість тих "зелених" чи "жовтих", яких я зустрічав - то такий інфантилізм, шо аж страшно. Хоча "тру зелені" певно такі є. Мені здається я знаю парочку таких... пенсіонерів. :)

Тут ось ще яке діло: я глянув біографію пана Пекаря: у нас з ним чимало спільного - приблизно одного віку, вчилися в одному вузі на сусідніх факультетах приблизно в один час і т.д. Правда потім людину понесло "ввись" :). Але мені здається, що я непогано знаю цей тип мислення, він мені близький. І знаю, що він далеко не бездоганний. Намагання все класифікувати і розкласти по поличках дуже зваблива штука, настільки зваблива, що заради красивої схеми часто нехтуєш ну дуже серйозними нестиковками. Такі речі проходять де-небудь при програмуванні якихось простих систем, а у великих, малодослідженних, та ще й таких, що зав'язані на людську психологію - дуже рідко.
Тобто, я не те щоб радикальний противник, але радше сприйняв би викладену систему як доволі сиру гіпотезу, ніж серйозну теорію, чи, не дай Боже, керівництво до дії.
Ото буков понаписув, але й чверті потрібного не сказав... :)

[chita-i.livejournal.com]

Насправді цікаво! Дякую за таку інформативну відповідь. Не хочу відповідати на інстинкті, як маю звичку тут з більшістю спілкуватись. Відповім завтра. Ще раз дякую. Як хочете щось додати що не сказала, буду рада.

[chita-i.livejournal.com]

Буду відповідати частинами. Щодо особистості експонента. Потім подивлюся де він вчився. Мені Семесюк не відповідає, де він взяв цей запис, бо може там ще щось цінне є, тому я і питала. Але, мабуть, він притримується політики "не зачіпай лайно не смердітиме", з чого я тішусь. :)

Так зрозуміла що модель є по совєцькій традиціі запозичена, що не забирає моєі поваги вченому який так гарно доніс цю теорію. Для мене то прорив в розумінні і я страшенно вдячна пану Пекару і віддаю йому усілякі реверанси.

Я на днях вже згадувала слова одного англійського статистика, що всі моделі є помилковими, але деякі є дуже корисними. Ця модель є такою.

Мене у питанні цікавить не так історичний фон як психологія созрівання особистості. Чому так? Тому що модель говорить про те що неважливо скільки ти прожив, а який досід мала. Що рости можна коли завгодно. Деколи десятиріччями а деколи за мить.

[chita-i.livejournal.com]

Я мала велику вдачу прочитати книжку однієі гватемалки німецького походження (вони з чоловіком колись несподівано попросилися до нас ночувати, подорожуючи повз краіну) і вона подарувала мені своє перше видання. Там аполітично та поза історично описуються схожі етапи психологічного дорослішання. Ця книжка була написано просто, але спирається на велике та серйозне дослідження та всебічне вивчення теоріі різних шкіл психологів та психіатрів саме у історичному поступі розумінь спостережень за людською психікою. Ці дослідження майже співпадають з кольоровою теорією, хоча так, дуже можливо що деякі історичні приклади у доповіді яку ми обговорюємо були трактовані досить специфічно авторському баченню. Це напевно навіть.