Цитата (про автентичність зеленого стану психіки у деяких українських племенах)

[chita_i]

...Їхній внесок у легенду автентичности - їхня справжня автентичність.

...Не потривало надто довго, заки й самі гуцули збагнули всі принади таких ідеальних проєкцій. Вони відчули, що ними захоплюються, і захотіли довідатися, чому. Їм сказали: бо ви горді й свавільні, і вони відповіли: ну, звісно, ми горді, а свавільність наша стихія. Ними чудувалися як шляхетними і незалежними - і вони стали твердити: шляхетність і незалежність - наші споконвічні риси.

Так гуцулів бачать рідко: як успішних - справді винятково успішних - опортуністів, конформістів і колабораторів. У слушну мить можна проголосити себе частиною якоїсь політичної нації, але завжди залишається й опція визнавати себе тільки самими собою: ні на кого не подібними, ні до кого не належними, ні до кого не причетними, нікому нічого не винними гуцулами.

Новітня політична історія аж рясніє прикладами користування такими прерізними опціями: різні частини гуцулів у різні часи були то позанаціональними архаїчними представниками своїх родів, то засновували - як Климпуш - Українську Гуцульську республіку в Ясіні, то вступали до УПА чи до дивізії Галичина, якась частина дуже добре знайшла себе в системі Рад, частина ненавиділа і поборювала совєтську владу, частина стала російськими олігархами і міністрами, хтось - заробітчанами, хтось - традиційними місцевими ґаздами, хтось - універсальними умільцями. Частина визнає і прославляє незалежну Україну, частина нарікає на неї. Гуцули надзвичайно пластичні: легко засвоюють чужі мови, інтонації, прибирають акценти і звичаї. Так само легко приживаються на зарібках у Москві, як і концертують в Амстердамі, грабують в Мукачевому чи на Варшаві Західній так само успішно, як і викладають у Відні або торгують бринзою на базарі в Станіславові чи акціями на біржі в Нью Йорку. Гуцул - це племінна ознака і парабола належности до людського племені.

...Множинність гуцулів є найпершою передумовою їх неповторности. Багатогранність - ґарантією унікальности. Мінкість - окреслености. В часи небаченої ерозії давніх укладів усього міт гуцулів залишається найнадійнішим чинником збереження їх тотожности. В часи, коли фолькльор дедалі більше відчужується, життєвий стрій розпадається, в часи еміґрації і втечі до міст, в часи, коли на Великдень перед делятинською церквою молоді чоловіки, які щойно висіли в китайських вишиванках з машин із чеськими, російськими та італійськими номерами, вітаються не «Христос Воскрес!», а «Прівет!», в часи, коли в решта днів перестали вітатися не те що «Слава Йсу», але й взагалі перестали вітатися, саме гуцульська легенда залишається останнім бастіоном гуцульської ідентичности. Бо навіть тоді ще можна буде сказати: так, нас справді нема, але насправді ми - горді, вільнолюбні, шляхетні, артистичні, екзотичні і еротичні. Бо ми гуцули.

hogo-cz "Сенс і сенсація" (Фрагменти з есею Юрія ПРОХАСЬКА про ерос і цивілізацію гуцулів)

Про рівні розвитку психіки людини Доповідь Валерія Пекара

Comments

[smijana.livejournal.com]

У мене знайома, подружка, живе у селі Свалявського району Закарпатської області.. познайомилися школярами в часи срср "по листуванню", і вже понад 20 років як далекі родичі.. :)
Коли мені було 14 і я гостювала у них 2 тижні, йшла по селу (до однієї гори, де потічок був - я по ньому уверх гуляла щоб не заблудитися :) ), старі люди мені на зустріч віталися "Слава Йсу" і я відповідала "Навіки слава". Це так було дивно.. як у "Тінях забутих предків".
Через те що не раз там бувала, трохи знаю їх діалектних слів, і можу відрізнити по вимові вихідців Закарпаття, навіть якщо вони розмовляють літературною мовою.)
Закарпаття - то бойки, а не гуцули.. але весь той регіон - то "горці". Вони класні, і особливі. :)

[chita-i.livejournal.com]

Я думаю, що у нас в Україні є багато "особливих" племен. Просто вся ця дурна совєцька пропаганда так всіх забембала, що ми вже не бачимо власними очима що у нас відбувається під носом. )

А розповідь цікава. ) Я маю родичів у Прикарпатті. Вони з Вінніцької області туди переїхали вже дуже давно, ще після другої світової, але вже там прижилися і я дуже люблю той край.