Цитати (поезія Майдану, дуже вдячна Олені Некорі що поділилась!!!)

[chita_i]

Originally posted by olena_nekora at Поезія Майдану. Марія Старожицька

***
Чорно-біла зима вже підступно здає барикади,
Аби змити струмками з бруківки запечену кров,
Хоч кияни вже звикли до вибухів та канонади,
До безсонних ночей і зачинених станцій метро

Не шукаючи крісел, посад чи медалей і слави
З саморобним щитом і червоним хрестом на щиті,
Одягає хлопчисько під скутерний шлем балаклаву
І виходить на варту, бо треба на варту іти

Далі буде, звичайно. Бо до перемоги далеко.
Але вже перелом. І її наближається мить.
Це ж із вирію в травні вертатимуть в гнізда лелеки
І до того часу треба встигнути кіптяву змить.



***
Вышли с мирным протестом,
Оказалось – война.
Под домашним арестом
Очутилась страна,
Чтобы мы не посмели
Убежать от судьбы…
Если не онемели,
Значит, мы – не рабы.
Впереди – огнеметы,
Водометы и дым,
Это наша работа –
Измениться самим,
Чтобы разные люди
На одной из планет
Знали: все у нас будет,
Если выхода нет.


БЬЮТ ЖЕНЩИНЫ
Они выбивают палками эту страну. Как много лет выбивали ковры на снегу. Вначале – те самые, прикроватные, с лебедями и оленями, позже туркменские и прочих советских народов Востока, висевшие на стене, чтобы не так слышно было соседей, еще позже – дефицитные вьетнамские циновки времен перестройки… Женщины бьют. Ритмично, деловито, ответственно, как выколачивали белье вальком в юности. Бьют, отбивая военный ритм тамтамов, поднявшийся из какой-то всемирной генетической памяти. Они бьют этот лист железа за все – за непослушного сына, не поддевшего сегодня под каску теплую шапочку, за мужа, пошедшего на Майдан с радикулитом , за жизнь, в которой вот только была юность, а уже скоро пенсия, и так ничего и не видела, вот хоть бы дети успели, хотя бы внуки… Они бьют, без злости, спокойно, вдумчиво, ответственно - сегодня это их работа. И страна наша с каждым ударом выбивается, освобождаясь от своей многолетней пыли, нанесенной грязи, от плевков на нее свысока, очищается, выпрямляется...



***
Під бруківкою взимку ховалась зелена трава
Вибивали каміння, а там – ось така дивовижа,
Як її не давило, таки залишилась жива,
Недоторканно-ніжна , яскрава, смарагдово-свіжа

І тепер, у лютневий мороз, люди мають весну,
Зазирають у неї, пірнають углиб, аж до літа,
Де на тихому плаї тонесенько грає трембіта,
І лишилося тільки збудити країну від сну

А до того – пекельно палають у бочках дрова,
В охорони Майдану дивитися в очі вказівка,
Бо в очах у своїх – ця зимова зелена трава,
А навколо – з червоними цятками крові бруківка



***
Дівчина-Що-Задає-Питання
Хоче дізнатися достеменно,
Чи убезпечить її кохання
Перерахованих поіменно

Це виглядає наче молитва –
Дівчина-Що-Задає-Питання
Просто щоночі отам, де битва,
Ревно очікує до світання

Чаю? Ні, дякую, краще іншим
Маску від газу? Та в мене хустка
Тихо шепоче, здається, вірші,
Доки вогонь випалює пустку

Дівчина-Що-Задає-Питання
Згадує кожного з барикади –
Діда-в-Якого-Смішні-Вітання,
Хлопця-Який-Складає-Балади

Постріли, вибухи, скалок зливи
Адреналін в бойовім азарті
Може, тому, що вона на варті,
Всі і залишаться невразливі?

Дівчина-Що-Задає-Питання
Певної відповіді не має,
Тільки кохає, люто кохає
Кожного-кожного. Як востаннє


ЯНГОЛУ
(Тіні Пересунько*)

Дівчина довго збирала гусяче пір`я
Кожну з ночей без сну видирала з подушки
В час, коли чулося, що ось тут, на подвір`ї
Вже під будинком прямо стріляють пушки

Це ось така акустика у столиці
Вибухи, постріли – краще чути чимдалі
Ось так пір`їна – довга, немов з орлиці,
Стихло, здається? Ні, ще гупає далі

Потім, коли зібрала його багато,
Білі-пухнасті крила собі зробила
І полетіла, тільки би не чекати,
І понад боєм високо пролетіла

Той, хто помітив, вирішив – янгол з неба,
В місиві чорнім його охоронець білий
І у двобої вистояв так, як треба,
І вже під ранок вийшов із пекла цілий

Дівчина плаче – ну і бруднющі крила,
Палену гуму чисто не відіпрати…
… На батареї сушиться янгол білий,
В ніч йому знову прийдеться вилітати

_________________________________________________________
*Тіна Пересунько – один зі смілянських "Розгніваних янголів"

Янголи Тіна Пересунько та Любов Єремічева на Майдані і Грушевського

"" (Watch on YouTube)