Ідеології вбивають людей

[chita_i]

Пам’ятаю, як знищували мою сім’ю та мою націю.
Не надаю морального права
тим, хто хоче геть зросійщити українську націю,
тим, хто хоче відродити совок,
тим хто посягає на людську природу заради міфічних колективних благ, ідеалістичного ладу чи бога,
забирати саме природнє,
вчити нас жити СЬОГОДНІ.
Ми всі заплатили дорогу ціну щоб вижити. Шануймо наших бабусь та дідів.

Як вмирав мій дід Петро, віддав шкільний зошит моїй мамі, де описав, як розкуркулювали його родину (вони не були дуже багаті), як вбили його старшого брата, який залишився у землянці, куди їй вигнали взимку жити з гарної хати, стерегти трошки мерзлої картоплі. Люди боялись згадувати. Тепер один з його онуків, так схожий на нього, народжений на БАМі, від батька українця та мами з вузькими очами та широкими щелепами, працює для ПР та живе як пан в Україні. Сумно.

Але хай мені не триндять про зради та провини. Не приймаю. Українська нація складається з сильних розумних талановитих гарних сміливих чуйних людей.

Comments

[alla-g.livejournal.com]

Так, для багатьох мовчати стало синонімом - виживати... і ми все ж не тільки вижили - ми пам'ятаємо, ми віримо і ми вже не мовчим.

[chita-i.livejournal.com]

Так, але я не засуджую мого діда. Та й справді: ми не мовчим. Це дає надію на зміни на краще.

[smijana.livejournal.com]

ЦЕ не повинно забутися. І повторитися.
Кого як в тій м'ясорубці перекрутило - не нам судити, нам треба пам"ятати.. і яким би не був той Ющенко - він зробив велику справу, відкинувши прикопану і присипану мовчанням історію..
мого прадіда теж заслали в ліси, будувати біломорбалтійський канал, і якби не те що він разом з конями жував трохи вівса - не вернувся би через 8 років до дружини з чотрма дітьми.. з яких старших примусили попухлими проситися до колгоспу - через зречення в районній газеті батьків-"куркулів". А покійна бабуся казала: "хто робив - той і мав. а хто ледащо ходив, пив і нічого не робив - той не мав.. а став головою колгоспу".

дуже вдячна за такий глибокий висновок: ми були б іншими якби не сталося, не треба брехати. Це справді так і є..
я колись написала такого вірша коли замислилася про те саме:
Хто у татарському аркані? -
Хто не сховався.
Хто канчуків дістав від пана? –
Хто не продався.
Які на палях повмирали? –
Хто не скорився.
Кого в кайани закували? –
Хто боронився.
Хто у могилу братську ляже? –
Хто був хоробрий.
У кого доля буде тяжча? –
В усіх, хто добрий.
Де тим героям слава вічна? –
В колимських мурах.
Що для святих терпіти звично? –
Людські тортури.
Хто ж, пересіяний ущент
Лишився нині,
Чи вродять лицарі іще
На Україні?

[chita-i.livejournal.com]

Дуже гарний вірш.