Нова модель суспільних відносин (дибр)
Feb. 15th, 2014 11:52 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
chita_iЯк на моє розуміння тиша стоїть тому що Майдан не знає що робити далі. Вибори без “благословення зверху” у народу проводити самим тями немає, плану дій ніякого. Вірити що таки насправді та беззаперечно, небезпечні бандити сидять на чолі держави і у виконавчих органах та інституціях і нікуди не поділись, більшості не хочеться. Страшно це все. То чекайте виборів 15го року. І не забутьте подивитись кіно про Єгипет. Але ви через рік будете до них так само не готові як зараз і хтось таки домовиться з владою, скаже вам що є вашим рятівником, і зрадить вас при першій же нагоді собі на користь. Правда там у перекладі фільму про Єгипет де все так історично описано (як мені підказали) "влада" (authorities) називається "авторитетами", а «воєнний закон» (martial law) "законом Маршала" (це щоб менше второпати, мабуть), але сюжет є повчальним. Про звиклих до диктатури людей що не вміють самоорганізуватися ніяк окрім як якийсь бородач вилізе з "святою книгою" і запропонує вживати її замість конституції. Але я скажу: що вам та конституція? Коли реальність так розходиться з деклараціями, треба починати знизу!
От згадаймо совок від якого все ніяк відірватися не можемо. З досвіду ж мусимо черпати сили. От концепт демократичного централізму (на відміну від бюрократичного). Мене, наприклад, примусили його принципи вивчити в школі коли нас приймали у комсомольці:
Отчётность сверху донизу
Выборность снизу доверху
Строгая комсомольская дисциплина
Подчинение меньшинства большинству.
Скажи таке молоді майдану, вона застрибає від захвату і згодиться миттю! Це все від браку життєвого досвіду. Совку треба було вчити краще, як казала пані Забужко. Не розказувати про нього як про часи царя гороха, а як про щось що паралельно продовжує існувати у нашій державі Україна і на всьому пост колоніальному просторі кацапської національної імперії.
Що є поганого у цьому законі? Ну, наприклад, те що є тільки ОДНА «партія єдиного типу» яка підтоптує під себе усю різноманітність суспільства. Саме смішне, що про цю «надсадку» у самих принципах не йдеться. А саме вона як частка інших «мєропріятій» перетворює цей «демократичний централізм» таки на бюрократичний. От ПР спробувала реалізувати принцип бюрократичного централізму, тим не менш примусила і жука і жабу вступитияк не в лайно так в піонери в свою партію. Я от не пам’ятала, що одним з засновником ПР був Петро Порошенко який зараз так бореться з наслідками існування такої партії.
Спроба совку у втіленні Льоні Кучми червоного директора на посаді президента, імітувати (як то має звичку робити совок) різні партії, привела до того, що створені після хитання радянської вертикалі підкореної Кремлю економічно-територіальні клани місцевої олігархії стали прикарманювати собі ці партії, хоча їхнє керівництво таки продовжувало виконувати накази КГБ. Ну про імітації бурхливої діяльності та не існуючих сутностей совком я вже писала. Совок вбиває власних винахідників як загрозу режиму але живиться вкраденими досягненнями культури перелицьовуючи їх на свій манер. Тому може співати на різні голоси залишаючись незмінним по суті. Тому політичні партії України не є ідеологічними фасадами, а є імітацією легітивності інтересів частин суспільства що не є ПР у даному випадку, а є їхніми конкурентами та спільниками у фліп-флоповому розумінні захвату влади. Фантазії і у нині тимчасово владних і у тих хто тільки чекає їх змінити дуже мало. Від того і до усирачки смішні фронти змін з сєнєю кроліком на бронетранспортері, і укАінські вибори з планом «утром деньги, вечером стулья», і «ударені» кличковці з «кожного дня приходимо на майдан», і «озимі» що не зійшли. Список можна продовжувати дуже довго. Самою талановитою актрисою, беззаперечно, є Тимошенко, але її посадили за те що вона таки вийшла з деяких основних принципів розпилу чим дуже розлютила спільноту паразитів на політиці, як розлютила спільноту паразитів на культурі Забужко. Тимошенко вела різні економічні війни на боці України у яких продавцями інтересів служили олігархи України зав’язані на Москві: нафтову війну, олійну війну. Вже й не пам’ятаю, здається Азаров приймав участь на боці москалів при цукровій, сирній, зерновій, цукерковій економічній війнах проти України. Інтернетних аналітиків чомусь економічні війне не цікавлять не з точки зору обьіватєлєй, нє?
Усі ці війни проводились у системі бюрократичного централізму що хотів виглядати демократичним.
Бажання красти та обманювати є настільки економічно прибутковим у нашому деморалізованому суспільстві, що тільки постійні перевибори можуть нас врятувати. Це забезпечить потрібну для виживання різноманітність яка вб’є совок звиклий підкупати того хто зумів залізти наверх. Але народ не готовий… Ну то скачемо по купинах далі.
От згадаймо совок від якого все ніяк відірватися не можемо. З досвіду ж мусимо черпати сили. От концепт демократичного централізму (на відміну від бюрократичного). Мене, наприклад, примусили його принципи вивчити в школі коли нас приймали у комсомольці:
Отчётность сверху донизу
Выборность снизу доверху
Строгая комсомольская дисциплина
Подчинение меньшинства большинству.
Скажи таке молоді майдану, вона застрибає від захвату і згодиться миттю! Це все від браку життєвого досвіду. Совку треба було вчити краще, як казала пані Забужко. Не розказувати про нього як про часи царя гороха, а як про щось що паралельно продовжує існувати у нашій державі Україна і на всьому пост колоніальному просторі кацапської національної імперії.
Що є поганого у цьому законі? Ну, наприклад, те що є тільки ОДНА «партія єдиного типу» яка підтоптує під себе усю різноманітність суспільства. Саме смішне, що про цю «надсадку» у самих принципах не йдеться. А саме вона як частка інших «мєропріятій» перетворює цей «демократичний централізм» таки на бюрократичний. От ПР спробувала реалізувати принцип бюрократичного централізму, тим не менш примусила і жука і жабу вступити
Спроба совку у втіленні Льоні Кучми червоного директора на посаді президента, імітувати (як то має звичку робити совок) різні партії, привела до того, що створені після хитання радянської вертикалі підкореної Кремлю економічно-територіальні клани місцевої олігархії стали прикарманювати собі ці партії, хоча їхнє керівництво таки продовжувало виконувати накази КГБ. Ну про імітації бурхливої діяльності та не існуючих сутностей совком я вже писала. Совок вбиває власних винахідників як загрозу режиму але живиться вкраденими досягненнями культури перелицьовуючи їх на свій манер. Тому може співати на різні голоси залишаючись незмінним по суті. Тому політичні партії України не є ідеологічними фасадами, а є імітацією легітивності інтересів частин суспільства що не є ПР у даному випадку, а є їхніми конкурентами та спільниками у фліп-флоповому розумінні захвату влади. Фантазії і у нині тимчасово владних і у тих хто тільки чекає їх змінити дуже мало. Від того і до усирачки смішні фронти змін з сєнєю кроліком на бронетранспортері, і укАінські вибори з планом «утром деньги, вечером стулья», і «ударені» кличковці з «кожного дня приходимо на майдан», і «озимі» що не зійшли. Список можна продовжувати дуже довго. Самою талановитою актрисою, беззаперечно, є Тимошенко, але її посадили за те що вона таки вийшла з деяких основних принципів розпилу чим дуже розлютила спільноту паразитів на політиці, як розлютила спільноту паразитів на культурі Забужко. Тимошенко вела різні економічні війни на боці України у яких продавцями інтересів служили олігархи України зав’язані на Москві: нафтову війну, олійну війну. Вже й не пам’ятаю, здається Азаров приймав участь на боці москалів при цукровій, сирній, зерновій, цукерковій економічній війнах проти України. Інтернетних аналітиків чомусь економічні війне не цікавлять не з точки зору обьіватєлєй, нє?
Усі ці війни проводились у системі бюрократичного централізму що хотів виглядати демократичним.
Бажання красти та обманювати є настільки економічно прибутковим у нашому деморалізованому суспільстві, що тільки постійні перевибори можуть нас врятувати. Це забезпечить потрібну для виживання різноманітність яка вб’є совок звиклий підкупати того хто зумів залізти наверх. Але народ не готовий… Ну то скачемо по купинах далі.