Цитата (до жалоби)

[chita_i]

Originally posted by shmygus at ***

і наблизився він
до тих мурів міських
споруджених із торішньої криги
і крила рук його тоді вперше
змахнули кров'ю

він говорив до міських божевільних
і турботливо ховав їхні слова
у кишені своєї теплої куртки

на нього сідали сріблясті голуби диму
пригортались і гріли його
ніби знали
що той також вилупився з яйця

його стара запальничка
передавала по колу старих пілігримів
вогонь для їхніх свічечок

він цілував у чоло воїнів
які боронили те місто
і вони боронили його без страху
навіть коли їхні обличчя
умивались червоним

тим хто боявся червоного
казав він
не бійтеся
то моя кров
лийте її скільки завгодно
я маю її досхочу

світло стрибало під землю
а він майстрував людям крила
люди дивилися на нього розпачливо
а він лишень усміхався
і казав наостанок

не бійтеся
це я помер
щоб вам було нестрашно жити