Цитата (щоб не забути, nada les faltará)

[chita_i]

Originally posted by gloria_ma at post

Добродушного виду пес м'яв пащекою маску. Чимсь вона йому сподобалась - запахом газу?
А може хотів на себе натягнути, заразившись прикладом оточуючих його людей, безперервно проходячих в напрямку Майдан-Михайлівський собор і назад.

Дорогі машини під'їджають, з них вискакують чоловіки і жінки, відкривають багажники і вигружають звідти шини. Грязні, деякі з водою - уявляю в якому стані будуть ті багажники після такого грузу.
Одна від'їзджає, інша приїзжає. Та сама операція.

"Варенички візьміть, ще теплі", - передає жіночка великий судок з домашніми варениками. Кухні завалена продуктами.
"Візьміть що-небудь, - просять волонтерки: плов будете? А зрази? З ресторану, між іншим. Супчику налити? Чай з лимоном і імбирєм або каву?"

Беру один зраз із вічливості - їсти не хочеться. Їсти взагалі не хочеться, хоч я давно не жаліюсь на відсутність апетиту.

- Ви ходили на дальню територію?
- Так.
- Трупи бачили?
Жахаюсь. Ні, не бачила. Слава богу, я якось обминула той кут, де лежали вбиті сьогодні на Майдані.

Ми розбираємо речі: світера, штани, куртки, шкарпетки, шапки, простирадла, білизна, одіяла - все по різним тюкам, які потім машинами відвозять вниз, на Майдан. Кияни несуть тюками одежу, взуття, ліки.
Я потім ще ліки сортувала.

Захисту тільки не несуть. Ніде взяти. Один тільки приніс 10 касок зразка 42 року - зраділа як дорогому подарунку.
Знову по Майдану ходять в помаранчових будівельних касках,знову ноги обв'язані товстими журналами, знову без бронєжилетів - такі ж беззахисні, як і 20 січня.
- А ви звідки? - питаюсь у двох дебелих хлопців, що прийшли за мішками з необхідним.
- З чотирнадцятої.
- О, "вільні люди", - зраділа я. А я знаю вашу сотню.
Я розмовляла з хлопцями, коли вони в неділю стояли на Грушевського, було перемир'я, а один з Луганська так мені сповідувався за життя, як ото буває, коли кадрять.
А наступного дня декілько вітались зі мною в Маріїнському, ще до того, як почався бій. Нікого не знаю - балаклави закривали обличчя.
... дивляться і не розуміють. Ми всі тут вільні люди - відповідають статечно.
Ні, це ваша назва, я знаю.
Ааа, а ми новий склад, - відповідають.
А старий де, - холодіючи,
- Хто де: деякі ще воюють, інші поранені і вбиті.
Де ти, мій шанувальник? Ти мені в неділю казав, що не боїшься, якщо тебе вб'ють, бо ні мами, ні тата вже не маєш - переживати особливо не буде кому.
Мені тоді ці слова видались трохи фальшивими, не дивлячись на те, що відійшли вже у вічність четверо і багато зниклих - свідомість вперто не хотіла приймати це.
Я сподіваюсь ти живий, хлопець з Луганську. Будь живим!

Я так сподіваюсь, що ви всі, кого я знаю - живі.

Біля брами сидів хлопець на касці, розмовляв по телефону: ви організуйте, будь ласка, гроші зберіть. На факультеті попросіть. Так, я його буду везти. І я розумію, що мова йде про якогось студента - зі Львова чи Франківська.

За сьогоднішній день 53 вбитих, серед них 3 медика, одна з яких дівчина, 21 рік. Снайпер. Я знаю двох медичок на Майдані цього віку. Це не вони, це не вони, це не вони!
- Ми м'ясо, - каже мені ще один дядько, який і назвав цю страшну цифру, а йому лікар з Майдану.
- Ми пішли в атаку, намагаючись дістатись готелю "Україна", де беркут заблокував багато наших, серед яких поранені.
І зразу 10, що були в передньому ряду - впали. А що ми проти них - з палками і щитами? Вони нас відстрілюють як на полюванні.

Будьте ви прокляті, нелюди - замовники і виконавці!

Ще одна жінка розказувала, що на цих днях дівчинку, 16-ть років, була волонтеркою - чай, печення розносила. Біляве волосся, коса нижче пояса. Дитина дитиною. Стрельнул беркут - вибив око.

- Але ми все одно переможемо - переконано каже цей дядько з Харкова. І я йому вірю.
Тільки не вмирайте більше, будь ласка.

Майдан виглядає сюреалістично - чорний і діловий. Багато людей. Зі сцени оголошення:
хлопці, формуйте загін - поступила інформацію, що зі сторони КМДА планується напад тітушок.
І не підходьте до ціє сторони стели, будьте обережні - тут лежить нерозірвана бойова граната. Ще раз вас прошу - будьте обережні!

Хлопці формують загін і ідуть на підкріплення.

Над Майданом чорний дим...