Цитата (про людську мімікрію)

[chita_i]

Originally posted by smijana at вояки УПА

Для мене вони були чимсь все-таки теоретичним, далеким і.. дивним. трохи безумцями, які малими силами боролися проти гіганта, гігантів.. крім того оті чутки народні про те що вони вбивали комсомолок і вчительок, і т.і...
і лише тепер я багато чого зрозуміла.. особливо методи нквд перевдягатися у повстанців і робити під їх виглядом вбивства і терор - я тепер бачу ЯК вони це ТОДІ робили. Ці всі перевдягання і підлості.. вони і досі такі, нквд-сти 21го століття.
І багато чого стало ближчим і зрозумілим.
Коли 19го лютого була біля констерваторії, в тому котловані над яким виднівся в диму беркут на схила Жовтневого (саме недобре місце в тій ямі для "бою"..), і вийшов із передової задимлений чорний від токсичної сажі гуцул якийсь, вже немолодий, і після мого "може чаю, кави?", обернувся і ніби не чуючи казав: "треба нести все що горить. всяку одіж стару.. шоб було більше диму.. бо нема вогню а треба мав горів.." а я казала, почуваючи себе винною за те що їм вже нічого палити.. а ми стоїмо тут на безпечній відстані:  "добре, я постараюся знайти.." -
тоді я зрозуміла що такими ж одержимими були обличчя тих колишніх вояків, які були такими далекими а тепер стали такими близькими.
Я схиляю голову. Перед тими і цими воїнами. я молюся щоб це вже були останні штурми..