за царя батюшку
Mar. 25th, 2014 04:04 pmПрочитала я недавно роман Міхаіл Строгов Жюля Верна. Вам таку книжку у дитинстві не показували в кацапській школі? Мені чомусь ні. Може вона йде в разрєз з лінієй партії, і хз як її російською мовою переклали, кацапи, вони майстри робити бенефіси на чужу музику.
І подумалося мені, що сильні розумні професійні люди йдуть за гарні гроші на службу і виконують будь-які надскладні задачі для дяді, тобто для батюшки. Коли річ заходить про особисте чи про оточення що по справжньому живить людину, вона стає мало чуттєвою до власних потреб, тим більше до потреб тих людей які є справжнім щастям байстрюка на службі, бо вважається антидобродєтєл'ю працювати на власний зиск і особливою доблєст'ю є повний ігнор особистого та відсутність будь-якоі емпатії, бо йде у розріз з інструментальним професіоналізмом людини-маскоти.
Нова людина майдану вміє ставити сама собі задачі і їх виконувати. Ми бачимо одні інших і не потребуємо наказів щоб діяти. Це мусить бути дуже страшно для тих хто звикли маніпулювати та командувати, а також паратизувати. Паразитів треба винищувати. Кожний з нас може і не є ідеальним інструментом для якоїсь задачі, але всі ми знаємо, чого бажаємо, і від того усі хто нас оточує можуть тільки багатішати, бо робитимемо не те що нас примусять, а те що нам приємно та вигідно робити. Може зараз це не робить багато сенсу і виглядає як якась утопія, але я впевнена що нове суспільство сформулює те що я спромагаюся сказати.
Чим більше люди-фунції які звикли жити від поставленої задачі до її виконання зрозуміють що їм краще жити по майданівські, казати що бачиш, а не мовчати щоб не зашкодити хазяїну, тим буде краще усім.
І подумалося мені, що сильні розумні професійні люди йдуть за гарні гроші на службу і виконують будь-які надскладні задачі для дяді, тобто для батюшки. Коли річ заходить про особисте чи про оточення що по справжньому живить людину, вона стає мало чуттєвою до власних потреб, тим більше до потреб тих людей які є справжнім щастям байстрюка на службі, бо вважається антидобродєтєл'ю працювати на власний зиск і особливою доблєст'ю є повний ігнор особистого та відсутність будь-якоі емпатії, бо йде у розріз з інструментальним професіоналізмом людини-маскоти.
Нова людина майдану вміє ставити сама собі задачі і їх виконувати. Ми бачимо одні інших і не потребуємо наказів щоб діяти. Це мусить бути дуже страшно для тих хто звикли маніпулювати та командувати, а також паратизувати. Паразитів треба винищувати. Кожний з нас може і не є ідеальним інструментом для якоїсь задачі, але всі ми знаємо, чого бажаємо, і від того усі хто нас оточує можуть тільки багатішати, бо робитимемо не те що нас примусять, а те що нам приємно та вигідно робити. Може зараз це не робить багато сенсу і виглядає як якась утопія, але я впевнена що нове суспільство сформулює те що я спромагаюся сказати.
Чим більше люди-фунції які звикли жити від поставленої задачі до її виконання зрозуміють що їм краще жити по майданівські, казати що бачиш, а не мовчати щоб не зашкодити хазяїну, тим буде краще усім.