Національна держава та держава-завойовник
Nov. 27th, 2011 08:34 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
chita_iКонцепт політичної думки використовується щоб посилатися на бачення та концептуалізацію влади та соціального порядку які орієнтували політичну практику еліт. Концепт Держави спирається на "політичну організацію яка виконує контроль над певним територіальним простором і є здібною мобілізувати засоби обмеження потрібні щоб втримувати цей контроль". Це стандартне визначення дозволяє впізнати багато історичних спеціалізацій які породили різні моделі Держав у світі.
Головною моделлю держави, яка зорієнтувала процес зародження та розвитку політичних постколоніальних соціумів Латинської Америки була європейська національна держава. Національна держава була прийнята елітами які лідирували на початковій фазі процесу формування та розвитку незалежних країн Лат. Америки, як нормативна модель для організації та історичного розвитку цих країн.
Концепт національної держави виражає модель політичної організації, яка виникла в Європі починаючи з 16-го ст. і що укріпилася між кінцем 19 ст. та початком 20 ст. Фундаментальною характеристикою такої держави є тенденція організовувати вимоги та прагнення населення яке проживає на його територіальній базі, у почутті колективної ідентифікації яка базується на загальній структурі прав та обов'язків. У цьому сенсі, концепція держави-нації виражає результат цієї тенденції: консолідує національне суспільство, яке поділяє громадянські права та обов'язки та держави, яка відповідає цим правам та обов'язкам.
Щоб засвоїти таку модель, країни мусили перерости свій постколоніальний соціальний стан та структуру та добилися у тому різних рівнів успіху. Більшість з них представляють собою комбінацію між нац.державою та державою-завойовником. Держава-завойовник є структурою влади яка функціонує у межах цінностей успадкованих від колонії. Авторитет такої держави залежав від царя та виконувався через представників Корони, які мали велику дискреційну владу (на особистий розсуд) для інтерпретації закону та для розподілення життєвих благ у соціумі. Після незалежності, патрімоніалізм держави деградував у "султанство" – структуру домінування охарактеризовану персоналізацією влади та сваволею.
Держава-завойовник має ряд структурних характеристик які її відрізняють від держави-нації. Головними є наступні: низька здібність соціальної регуляції, соціальна та територіальна фрагментація її просторової бази, її висока зовнішня залежність, і великий ступінь автономії від суспільства. Говорити про здібності соціальної регуляції держави – це говорити про її здібність організувати та інституціоналізувати умови соціального порядку.
Національна держава, у свою чергу, функціонує у рамках легально-формальної організації. Має цінності які виходять за рамки та перевищують особисту владу та волю керівників. Правова держава є деперсоналізацією влади та установленням абстрактних норм які регулюють функцію соціального життя. Є найбільш важливим історичним продуктом раціоналізації.
Структурні характеристики держави-нації є наступними: висока здібність соціальної регуляції, соціальна та територіальна інтеграція своєї соціальної бази, зовнішній суверенітет, залежність від громадянського суспільства, яке діє в рамках структури громадянських прав.
На початку 21 сторіччя Нікарагуа знаходиться ближче до держави-завойовника ніж до держави-нації. Деякі характеристики держави навіть не відповідають умовам нац.держави, в умовах нездібності та нестачі потенціалу держави щоб побудувати Націю.
Як пояснюється така ситуація? Як пояснюється довга історична сучасність що втримує нікарагуанців у полоні тих самих проблем які стояли перед попередниками у першій половині 19 ст.?
Щоб відповісти на це питання треба брати до уваги наявність об'єктивних перепон які відтягнули конструювання справжньої нац.держави. Соціальні, етнічні та расові розділення, успадковані від колонії, економічний інтернаціональний стан серед якого з'явилась Нікарагуа в 19 ст. і закордонні вторгнення є деякими з найбільш явних перепон, з якими зустрілися у політично-інституційному розвитку.
Але наполеглива присутність держави-завойовника в Нікарагуа, тим не менш, не може пояснюватися тільки об'єктивними структурними мотивами які заважають її трансформації. Після всього, Європа мала власні складнощі та об'єктивний опір в розбудові держав-націй. Наприклад, зустріч з владою католицької церкви, появлення імперіалістичних проектів, наявність могутніх локальних інтересів протилежних будь-якій формі "національної" інтеграції, та багато класових тисків та суперечок генерованих капіталізмом.
У Європі поборення цих перешкод полегшилось розвитком здібності політичної рефлексії та думки для організації та орієнтації напрямку історії. …
Виділяти роль політичної думки як конституційної сили історичного європейського розвитку, не означає ствердження що формація держави У Європі визначалося політичними ідеями акторів цього процесу. У цій книжці відторгаються суб'єктивні історичні інтерпретації які ігнорують зумовлення та обмеження, які накладає матеріальна дійсність на історичний розвиток суспільств. Але також відкидаються матеріалістичні інтерпретації історії які мінімізують або ігнорують участь думки та ідей у історичному розвитку людства.
Якщо приймемо що політична думка є утворюючою силою історії, також мусимо признати що впертість існування держави-завойовника у Нікарагуа мусить включати пояснення ролі яку грає здібність рефлексії та політичної думки еліт. Тобто, не можемо пояснити відсталості у політичному та інституційному розвитку тільки як результат закордонних вторгнень, економічною залежністю та національним і соціальним поділом успадкованим від колонії.
"Entre el Estado Conquistador y el Estado Nación: Providencialismo, pensamiento politico y estructuras de poder en el desarrollo histórico de Nicaragua", Andrés Pérez-Baltodano, Instituto de Historia de Nicaragua y Centroamérica Universidad Centroamericana, pp. 31-34
Головною моделлю держави, яка зорієнтувала процес зародження та розвитку політичних постколоніальних соціумів Латинської Америки була європейська національна держава. Національна держава була прийнята елітами які лідирували на початковій фазі процесу формування та розвитку незалежних країн Лат. Америки, як нормативна модель для організації та історичного розвитку цих країн.
Концепт національної держави виражає модель політичної організації, яка виникла в Європі починаючи з 16-го ст. і що укріпилася між кінцем 19 ст. та початком 20 ст. Фундаментальною характеристикою такої держави є тенденція організовувати вимоги та прагнення населення яке проживає на його територіальній базі, у почутті колективної ідентифікації яка базується на загальній структурі прав та обов'язків. У цьому сенсі, концепція держави-нації виражає результат цієї тенденції: консолідує національне суспільство, яке поділяє громадянські права та обов'язки та держави, яка відповідає цим правам та обов'язкам.
Щоб засвоїти таку модель, країни мусили перерости свій постколоніальний соціальний стан та структуру та добилися у тому різних рівнів успіху. Більшість з них представляють собою комбінацію між нац.державою та державою-завойовником. Держава-завойовник є структурою влади яка функціонує у межах цінностей успадкованих від колонії. Авторитет такої держави залежав від царя та виконувався через представників Корони, які мали велику дискреційну владу (на особистий розсуд) для інтерпретації закону та для розподілення життєвих благ у соціумі. Після незалежності, патрімоніалізм держави деградував у "султанство" – структуру домінування охарактеризовану персоналізацією влади та сваволею.
Держава-завойовник має ряд структурних характеристик які її відрізняють від держави-нації. Головними є наступні: низька здібність соціальної регуляції, соціальна та територіальна фрагментація її просторової бази, її висока зовнішня залежність, і великий ступінь автономії від суспільства. Говорити про здібності соціальної регуляції держави – це говорити про її здібність організувати та інституціоналізувати умови соціального порядку.
Національна держава, у свою чергу, функціонує у рамках легально-формальної організації. Має цінності які виходять за рамки та перевищують особисту владу та волю керівників. Правова держава є деперсоналізацією влади та установленням абстрактних норм які регулюють функцію соціального життя. Є найбільш важливим історичним продуктом раціоналізації.
Структурні характеристики держави-нації є наступними: висока здібність соціальної регуляції, соціальна та територіальна інтеграція своєї соціальної бази, зовнішній суверенітет, залежність від громадянського суспільства, яке діє в рамках структури громадянських прав.
На початку 21 сторіччя Нікарагуа знаходиться ближче до держави-завойовника ніж до держави-нації. Деякі характеристики держави навіть не відповідають умовам нац.держави, в умовах нездібності та нестачі потенціалу держави щоб побудувати Націю.
Як пояснюється така ситуація? Як пояснюється довга історична сучасність що втримує нікарагуанців у полоні тих самих проблем які стояли перед попередниками у першій половині 19 ст.?
Щоб відповісти на це питання треба брати до уваги наявність об'єктивних перепон які відтягнули конструювання справжньої нац.держави. Соціальні, етнічні та расові розділення, успадковані від колонії, економічний інтернаціональний стан серед якого з'явилась Нікарагуа в 19 ст. і закордонні вторгнення є деякими з найбільш явних перепон, з якими зустрілися у політично-інституційному розвитку.
Але наполеглива присутність держави-завойовника в Нікарагуа, тим не менш, не може пояснюватися тільки об'єктивними структурними мотивами які заважають її трансформації. Після всього, Європа мала власні складнощі та об'єктивний опір в розбудові держав-націй. Наприклад, зустріч з владою католицької церкви, появлення імперіалістичних проектів, наявність могутніх локальних інтересів протилежних будь-якій формі "національної" інтеграції, та багато класових тисків та суперечок генерованих капіталізмом.
У Європі поборення цих перешкод полегшилось розвитком здібності політичної рефлексії та думки для організації та орієнтації напрямку історії. …
Виділяти роль політичної думки як конституційної сили історичного європейського розвитку, не означає ствердження що формація держави У Європі визначалося політичними ідеями акторів цього процесу. У цій книжці відторгаються суб'єктивні історичні інтерпретації які ігнорують зумовлення та обмеження, які накладає матеріальна дійсність на історичний розвиток суспільств. Але також відкидаються матеріалістичні інтерпретації історії які мінімізують або ігнорують участь думки та ідей у історичному розвитку людства.
Якщо приймемо що політична думка є утворюючою силою історії, також мусимо признати що впертість існування держави-завойовника у Нікарагуа мусить включати пояснення ролі яку грає здібність рефлексії та політичної думки еліт. Тобто, не можемо пояснити відсталості у політичному та інституційному розвитку тільки як результат закордонних вторгнень, економічною залежністю та національним і соціальним поділом успадкованим від колонії.
"Entre el Estado Conquistador y el Estado Nación: Providencialismo, pensamiento politico y estructuras de poder en el desarrollo histórico de Nicaragua", Andrés Pérez-Baltodano, Instituto de Historia de Nicaragua y Centroamérica Universidad Centroamericana, pp. 31-34
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2011-11-28 03:28 am (UTC)no subject
Date: 2011-11-28 03:36 am (UTC)no subject
Date: 2011-11-28 08:03 am (UTC)А цей абзац просто квінтесенція моєї думки про Україну:
"Якщо приймемо що політична думка є утворюючою силою історії, також мусимо признати що впертість існування держави-завойовника у Нікарагуа мусить включати пояснення ролі яку грає здібність рефлексії та політичної думки еліт. Тобто, не можемо пояснити відсталості у політичному та інституційному розвитку тільки як результат закордонних вторгнень, економічною залежністю та національним і соціальним поділом успадкованим від колонії".
no subject
Date: 2011-11-28 02:46 pm (UTC)no subject
Date: 2011-11-28 03:02 pm (UTC)Це, звісно, моя думка стороннього, але НМД краще українців з таким знайомити, ніж з Забужко. По-перше, Забужко можна легко в книгарні купити. По-друге, тут прийнято зверхньо ставитися до "гондурасів", а виходить, що у "гондурасах" є більш глибока думка і осмислення себе, ніж тицяння за адресою і не за адресою недавно вивченного від негрів (на яких також згори униз дивляться) терміну "пост-колоніалізм".
no subject
Date: 2011-11-28 03:53 pm (UTC)Щодо папуасів та гондурасів, вони мають власне світло, не відображене від метрополій. Воно замулене, запилене, desterrado, exilidado. Я, по мірі можливостей, буду цитувати тезисно ще цю книжку.