Цитата (тб погляди та реальне життя навколо нас)

[chita_i]

Originally posted by seems_to_be at Голівуд

Вчора приїхала мама розказала історію про нашого сімейного лікаря.

Спочатку маленькій відступ. Ще відколи я був маленькій в нас у Херсоні був дільничий терапевт - Галіна Броніславівна. Вона лікувала і мене і сестер а маму й тата всі оці 30 років. І досі мене через маму консультує, пам"ятає хвороби і таке інше. І таких сімей в неї не одна. Ну золота людина, що ще сказать. Навіть зараз вона там якийсь зав-глав чогось і все одно лікує. І навіть якщо в нас або в друзів нашия якась незрозуміла хворь, то мама завжди - а ну я подзвоню Броніславовні спитаю. Ну від бога лікар, щоб ви розуміли.

Так от мама розповідає, що та їй розповіла оце на днях. Голівуд.

Прийшов до неї такий дідок якого вона теж нак само лікує вже років 40. Такий що більше взагалі ні до яких лікарів - тільки їй довіряє і навіть якщо треба до хірурга, то спочатку йде до неї на консультацію а потім вже до хірурга абощо.
Ну і те се, вона його оглядає, починає виписувати там рецепти таке інше.
Ну і слово за словом, дід починає за політику, майдан і що такі сякі бандерівці і прочій а-ля кісельов-тв. Лікарка мовчки слухає, продовжує писати рецепти. Дідок розпинається зі слиною в роті. Монолог хвилин 10.

Він замовкає, мабуть чекає від неї реакції. Тривожна мовчанка.

Вона закінчує писати рецепти, розказує як лікуватися, потім підніма на нього очі і каже, переходячи на українську мову з західним акцентом: "Ось ваші рецепти, але на майбутнє вам треба буде пошукати іншого лікаря, бо я не можу вас лікувати". Він починає бува - чому, що сталося? А вона - "А щоб ви знали, я і є справжня бендерівка з Тернополя, і батьки мої бендерівці з УПА. Слава Україні, на все добре"

Золота людина, що ще сказать.