Цитата (живі голоси)
Mar. 31st, 2014 08:38 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
chita_iСергей Шамахин shared Vika Yasyns'ka's photo.
Saturday at 6:57am ·
«18 числа, коли був штурм, я з Грушевського виніс одного хлопця. А 20го за козацькими барикадами я його побачив неживим. Я просто-напросто впав на коліна і почав плакати, бо ту дитину я живою виніс…»
Андрій, 37 років, депутат міської ради. З міста Буськ, що на Львівщині. На Майдані - 3 місяці.
«…Коли 20го брали Жовтенвий, ти біжиш, а в тебе під ногами – люди, наші побратими. Я зараз навіть не можу піти на Інститутську. Я привів звідти капітана «беркуту» з Кіровограда, а мені тут, на Майдані, заламали руки і забрали його зброю. Самооборона. Але ж я міг узяти оту зброю і побігти далі. Бо, коли ти її маєш - знаєш: або ти, або він. А коли ти без нічого і знаєш, що там десь сидить снайпер, дивишся, коли він влучає у дерево - розумієш, що такі ж осколки полетять з тебе! І думаєш, чому ти біжиш далі??? Я стояв хвилин 10, а коли пацана поранили у ногу,я підбіг, його забрав і пішов униз. Не одного доводилось винести, але вище вже не ходив.
Але перед тим все ж таки думав, чому біжу туди, не маючи ні броніка, ні каски, ні пістолету ..ніц не мав. Одну тільки ментовську дубінку у беркутівця забрав.
Мені здається, що відсотків 50 -60 з тих подій я навіть не пам’ятаю. Мені щось розповідають про мої дії, а я нічого не пам’ятаю. Чуваки проиходять зараз, здоровкаються - не знаю навіть хто вони.
Пригадую, як після того ,коли «беркута» привів, пішли у Жовтневий, там купа крові була у середині, - оце мені добре запам’яталось. Коли біг, а попереду падала людина, то одразу міряли пульс. Якщо є – забирали, а якщо не було – закривали очі, руки клали на груди і усе. Це щоб ми знали, що та людина вже є мертва, щоб спасати тих людей, які були поранені, яких можна врятувати. А померлих уже потім виносили.
18 числа, коли був штурм, я з Грушевського виніс одного хлопця. А 20го за козацькими барикадами я його побачив неживим. Я просто-напросто впав на коліна і почав плакати, бо ту дитину я живою виніс, а він тут вже помер. У мене просто шок трапився! Мене хотіли самооборонці від нього відтягнути, а хлопці з «правого сектору», що мене бачили тоді, сказали: «цей чоловік його спас, а він тепер є мертвий і ви його не чіпайте». Хлопчик той був із Дрогобича.
А ми тут жили собі по-різному.. і вареники навіть ліпили. Життя на Майдані було і радісне, і сумне. А тепер одні кажуть, що тут бомжі живуть, а інші дякують, що ми тут є.
Бувають такі люди, що приходять і кажуть: «що ви з нашого Хрещатика зробили?» Вчора приходила жінка, комуняка стара, видно. Спиталася звідки ми і каже : «що ж ви з нашого Майдана зробили?» А чому ж вона не говорить, скільки людей, дітей полягло? Але її переконувати - марно. Бо вона прийшла, супчику тут спочатку поїла, походила трохи… і пішла. А Майдан, якщо треба буде відбудувати, – відбудуємо! Самі западенці приїдуть, стануть і усе зроблять, і гірше не буде, ніж було.
А ще упіймали одного киянина. Він сина тримав, жінка збоку стояла, - плював у фотографії «небесної сотні». От скажіть, що з тією людиною зробити??? Віддали його за сцену, а там його потовкли трошки. І правильно, бо загинули за його добробут, щоб життя було краще. Відправити б його у Сибір. Нехай там сидить!
Чому людей з Майдану немає в цій новій владі? Нехай туди йдуть ті люди, що тут спали, воювали, під кулі ходили. Нехай там тепер буде молодь!»
Saturday at 6:57am ·
«18 числа, коли був штурм, я з Грушевського виніс одного хлопця. А 20го за козацькими барикадами я його побачив неживим. Я просто-напросто впав на коліна і почав плакати, бо ту дитину я живою виніс…»
Андрій, 37 років, депутат міської ради. З міста Буськ, що на Львівщині. На Майдані - 3 місяці.
«…Коли 20го брали Жовтенвий, ти біжиш, а в тебе під ногами – люди, наші побратими. Я зараз навіть не можу піти на Інститутську. Я привів звідти капітана «беркуту» з Кіровограда, а мені тут, на Майдані, заламали руки і забрали його зброю. Самооборона. Але ж я міг узяти оту зброю і побігти далі. Бо, коли ти її маєш - знаєш: або ти, або він. А коли ти без нічого і знаєш, що там десь сидить снайпер, дивишся, коли він влучає у дерево - розумієш, що такі ж осколки полетять з тебе! І думаєш, чому ти біжиш далі??? Я стояв хвилин 10, а коли пацана поранили у ногу,я підбіг, його забрав і пішов униз. Не одного доводилось винести, але вище вже не ходив.
Але перед тим все ж таки думав, чому біжу туди, не маючи ні броніка, ні каски, ні пістолету ..ніц не мав. Одну тільки ментовську дубінку у беркутівця забрав.
Мені здається, що відсотків 50 -60 з тих подій я навіть не пам’ятаю. Мені щось розповідають про мої дії, а я нічого не пам’ятаю. Чуваки проиходять зараз, здоровкаються - не знаю навіть хто вони.
Пригадую, як після того ,коли «беркута» привів, пішли у Жовтневий, там купа крові була у середині, - оце мені добре запам’яталось. Коли біг, а попереду падала людина, то одразу міряли пульс. Якщо є – забирали, а якщо не було – закривали очі, руки клали на груди і усе. Це щоб ми знали, що та людина вже є мертва, щоб спасати тих людей, які були поранені, яких можна врятувати. А померлих уже потім виносили.
18 числа, коли був штурм, я з Грушевського виніс одного хлопця. А 20го за козацькими барикадами я його побачив неживим. Я просто-напросто впав на коліна і почав плакати, бо ту дитину я живою виніс, а він тут вже помер. У мене просто шок трапився! Мене хотіли самооборонці від нього відтягнути, а хлопці з «правого сектору», що мене бачили тоді, сказали: «цей чоловік його спас, а він тепер є мертвий і ви його не чіпайте». Хлопчик той був із Дрогобича.
А ми тут жили собі по-різному.. і вареники навіть ліпили. Життя на Майдані було і радісне, і сумне. А тепер одні кажуть, що тут бомжі живуть, а інші дякують, що ми тут є.
Бувають такі люди, що приходять і кажуть: «що ви з нашого Хрещатика зробили?» Вчора приходила жінка, комуняка стара, видно. Спиталася звідки ми і каже : «що ж ви з нашого Майдана зробили?» А чому ж вона не говорить, скільки людей, дітей полягло? Але її переконувати - марно. Бо вона прийшла, супчику тут спочатку поїла, походила трохи… і пішла. А Майдан, якщо треба буде відбудувати, – відбудуємо! Самі западенці приїдуть, стануть і усе зроблять, і гірше не буде, ніж було.
А ще упіймали одного киянина. Він сина тримав, жінка збоку стояла, - плював у фотографії «небесної сотні». От скажіть, що з тією людиною зробити??? Віддали його за сцену, а там його потовкли трошки. І правильно, бо загинули за його добробут, щоб життя було краще. Відправити б його у Сибір. Нехай там сидить!
Чому людей з Майдану немає в цій новій владі? Нехай туди йдуть ті люди, що тут спали, воювали, під кулі ходили. Нехай там тепер буде молодь!»