Вулиця Січових Стрільців

[chita_i]

Вулиця Січових Стрільців (або Маєра — назва від 1841 року, Маєрівка — від 1871 року.)

Ця вулиця була прокладена у 1840-х роках серед садів, що належали ботаніку та помологу Маєру, тож назвали її Маєрівкою. Вулиця вела від передмістя до Єзуїцького городу, біля якого ще на початку ХІХ сторіччя постало казино Герта та лазнички. А сам Єзуїцький город (тепер парк ім. Івана Франка) став місцем прогулянок та забав львівських міщан.

Спочатку вулицю забудовували віллами та невеликим плациками. Однак незабаром місто поглинуло цю околицю, і до кінця ХІХ ст. тут з'явилися великі кам'яниці.

Стимулом для такої забудови стало спорудження у 1877-1881 роках на місці казино Герта центральної політичної установи краю - Галицького сойму. А в будинку № 6 на Маєрівці навіть мешкали галицький намісник Казимир Бадені (1846-1919) та його брат, маршалок сойму Станіслав Мартин Бадені (1850-1912).

1885 року вулицю перейменували на честь затвердження польської конституції 3 травня (мая) 1791 року. А про Маєра залишилася згадка в назві львівського передмістя Майорівки.

За радянських часів назву вулиці змінили на честь 17 вересня 1939 року - початку возз'єднання-окупації Галичини Радянським Союзом. З 1991 року вулиця названа на честь Січових Стрільців, які вели тут у листопадові дні 1918 року бої з поляками, що наступали від Єзуїцького городу до центру міста.

Наприкінці 1960-х років вулицею проклали тролейбусну лінію. Під будинком № 3 була кінцева зупинка "трійки", "дев'ятки", "десятки" та місце зустрічей і побачень.

Comments

По-перше

[atejist.livejournal.com]

На жаль, образ Дерюченка виглядає ажніяк не гротесково. Чимось навіть Ющенка нагадує. Хотілось би почути від пана Негребецького, що він хотів сказати своєю цитатою.

[o-teren.livejournal.com]

А якщо відсторонитися від змальованого образу (Макаренком) і залишити лише факти (вказані Макаренком), то чи можна вважати поведінку того ж Макаренка достойною?

[atejist.livejournal.com]

Якщо залишити факти, вказані Макаренком, то можна.

[o-teren.livejournal.com]

А. Ну можна, то й можна.
Ну не відчуваєте ви всієї макабричності макаренківського тексту, бува.

[atejist.livejournal.com]

Охоче вислухаю Ваші пояснення. Якщо можна, звісно. А то щось останніми днями забагато з’явилося співрозмовників, котрим усе очевидно, а я чомусь второпати не можу, що й до чого.

[chita-i.livejournal.com]

Ви знаєте, це дуже цікавий педагогічний експеримент з бодуна на азарт зафренджувати незнайомих особ. У чому інтерес? Ну, наприклад, спостерігати проф.деформацію людей звиклих виховувати совєцкого чєлавєка і, вперше прийшовши до мене (най навіть на моє запрошення), вимагати пояснень. І причому не від мене, а від дописувачів! Ето проста праздник какойта!, як говорив совєцький Карабас Барабас, змальований з італійського, але такий самий педагогічний!

Це ви серйозно? Давно я так не ржала в душі спозаранку! Але будь ласка не йдіть ще! Ви там у безжальної і місцями бездушної ІренГлорія захищали українців (тепер мені стало ясніше, чому ви її читаєте), а тепер вам образ на Ющенка схожий. Та чи не ви самі пішли з роботи, як написали, У школі я працював півроку. Нехай за такі гроші Табачник сам туди йде, бажано в мою улюблену Артемівську школу. Це просто дуже цікаве роздвоєння свідомості! Ви ж не голодали! А у Макаренка молодий вчитель з вагітною жінкою голодував! Але ви пійшли "бо хай той Табачник сам". Може у книжці вчителі подумали "нехай той Макаренко сам", їм було куди важче, ніж вам. ) Ті ободранці що здичішали на вулиці після стільких катаклізмів були куди гірше за ваш 8-Д (і старші по віку багато хто "іграй гармон").

А той українець ще ц дитину першонароджену втратив. Ви дітей з якого віку любите? А у якому віці перестаєте?

Тепер я бачу, у яких руках сучасна молодь! ІренГлорію я б лишила ліцензії викладати за профнепригодністю.

[atejist.livejournal.com]

> вимагати пояснень. І причому не від мене, а від дописувачів!
-- це про мене??? З чого Ви взяли, що я вимагаю? Не приписуйте мені того, чого я не роблю/кажу/думаю, будь ласка. я запитую, а не вимагаю пояснень. По-моєму, запитувати може кожен у кожного, це абсолютно нормальна форма спілкування. Якщо Ви ще не забули, то ми з Вами перетнулися саме таким чином - Ви поставили запитання Максимусу, він не відповів, Іренглорія назвала запитання недоречним, а я сказав, що воно цілком нормальне.

> звиклих виховувати совєцкого чєлавєка
-- знов-таки, Ви мене знаєте три дні з натяжкою, а вже говорите мої звички 13-річної давнини...

> Ви там у безжальної і місцями бездушної ІренГлорія захищали українців (тепер мені стало ясніше, чому ви її читаєте)
-- чому я її читаю - це навряд чи стало зрозуміліше. я читаю її, бо давно з нею знайомий (в тому числі в реалі) і поважаю за гострий розум. Це зовсім не означає, що ми з нею в усьому однодумці. я принципово намагаюся наповнювати френд-стрічку різними людьми, в тому числі - це важливо! - відмінними від мене. Щоби краще розуміти життя, треба вміти дивитися на нього з різних точок зору. Тому в моїй френд-стрічці можна зустріти кого завгодно: нациків, антифа, язичників, християн, лесбійок, чорта-в-ступі... Частина з них - мої ідеологічні противники. Але я намагаюся порозумітися з усіма, щоб збагнути їхню логіку, навчитися прогнозувати їхні дії, вивчити їхні сильні і слабкі сторони. Можете вважати це агентурною розвідкою.

> Це просто дуже цікаве роздвоєння свідомості! Ви ж не голодали! А у Макаренка молодий вчитель з вагітною жінкою голодував!
-- у Макаренка голодували всі, починаючи з нього самого. Але Макаренко був комунякою, він мав впевненість у тому, що партія за нього подумає - треба тільки виконувати її вказівки, і комунізм обов’язково настане. На відміну, від нього, я - УБН, тому маю впевненість, що ніхто нічого мені не винен, я сам мушу паритися, як мені створювати власну сім’ю. Тому довелося жертвувати улюбленою роботою - інакше про створення сім’ї варто було б забути раз і назавжди.

> А той українець ще ц дитину першонароджену втратив. Ви дітей з якого віку любите? А у якому віці перестаєте?
-- анекдот хороший є. В радянському селі йдуть партійні збори. Довго йдуть, то парторг якусь промову почне штовхати, то ще хтось там щось базікає... Нарешті одна доярка не витримує, підводиться й каже: "Товариші шановні, ви ж знаєте, що я всім серцем за наш колгосп і за справу Леніна і все таке, але в мене вдома діти малі, негодовані, немиті, і ніхто їм навіть яєшні не нажарить, бо чоловік на тракторі до ночі з поля не вилазить. Відпустіть мене, а самі вже якось без мене добалакаєте." "Ну, йди, ми ж теж люди, розуміємо тебе, діток твоїх шкода..." Жінка йде до виходу, а слідом за нею підхоплюється й молода ланкова. Парторг починає кричати дівчині: "Гей, а ти куди?! Ми ж бо прекрасно знаємо, що в тебе ніяких дітей нема!" "Так, дітей у мене нема. Але якщо по скільки часу засідатимемо, то їм нізвідки буде і взятися!"

[chita-i.livejournal.com]

Ви досить чемно затребували, але таки прозувучало (у всякому разі, мені так почулось).

Знаєте персонально гострий розум, і ладушкі. Але емпатійний фєфєкт не відняти.

От вам сім'ю заважало свортити, а тому вчителю у Макаренко треба було бути просто святим! Йому не заважало! Ви поводились ну самісенько так, але ви - гарний, він - поганий. Отакої. Його ж також силою прислали! І хто кому винен тут якось недоречно.

Анекдот хороший, але якось не зрозуміла. Бо у людей, що займаються дітьми, мусить бути якась підвищена чуттєвість до потреб інших, у тому числі, невимовних, а ви поки з своєю Іреною рідкісні відморозки у цьому сенсі.
Профдеформація совєцька?

Дякую, що мене згадали (я про чорта лисого). У мене я погана звичка втручатись, тому битися з різними придурками у мене коротке життя. То ваша справа. Мабуть цілі у нас різні. Я не перевиховую безнадійних. )

[atejist.livejournal.com]

З Дерюченком інша біда. Коли людина раз у раз переходить із загального котла на індивідуальний пайок і назад, а головне - намається вибити пайок на померлу дитину, це виглядає дуже негарно, і дає підстави вважати людину елементарним жлобом. ( На превеликий жаль, у даному випадку це жлобство й підкреслена українськість співпали в одній особі.) Знаєте, якби я дитину втратив, мені б те масло тричі до дупи було, повірте. А тут виникає враження, що чоловік за шматок масла чи не більше переживав, ніж за сина рідного.

[atejist.livejournal.com]

Чорт лисий - то не про Вас. Відповідно, не треба вважати мене придурком чи намагатись перевиховати. Живіть собі як живете, а в разі чого я сам із Вас приклад братиму :)

[chita-i.livejournal.com]

образ Дерюченка виглядає ажніяк не гротесково

Так це ви такої думки про українців? Що вони тільки можуть співати пісень? Цікаво, хто ваша нація-приклад? Я знаю! Москальська! А українці змальовані їхньою хворою фантазією (розкритиковані бо дратують багато совєцько-вихованих діточок у дорослості) як раз вам видаються саме такими! Яка краса! Позичили у сірка очі? Нє, це на іншу тему прислів'я!

[atejist.livejournal.com]

> Так це ви такої думки про українців? Що вони тільки можуть співати пісень? Цікаво, хто ваша нація-приклад? Я знаю! Москальська! А українці змальовані їхньою хворою фантазією (розкритиковані бо дратують багато совєцько-вихованих діточок у дорослості) як раз вам видаються саме такими!
-- Де я сказав, що всі українці однакові? Пальцем у те місце ткніть, будь ласка.
Як Ви вже, мабуть, помітили з мого псевда, я атеїст. І як Ви вже, мабуть, здогадалися з цього факту, до попів я ставлюся не надто шанобливо. З усіх відомих мені священників є "аж" два, яких я щиро поважаю, і один з них - Любомир Гузар (гадаю, Ви його маєте знати краще за мене). Ось дещо з його слів:
... наявність таких людей дозволяла вважати наш народ волелюбним. Але брак таких людей не давав змоги цілому народові стати вільним. Ми справедливо пишаємося часами козацької держави, але надто ідеалізуємо той період, який не був аж таким беззастережно світлим. Невільники-кріпаки ставали вільними козаками, тікаючи до свободи. Але вони її не втримали.
Ми час від часу отримували можливість ствердити свою незалежність, але завше цю можливість марнували. Напевно, не варто виправдовувати хиби тільки зовнішніми чинниками та несприятливими обставинами. Якби весь народ був справді волелюбним, то чому він не підтримав вільного духом Івана Мазепу? Хіба в Україні на кожного Мазепу не знаходився свій Кочубей? Не варто боятися ставити неприємні запитання, не слід боятися шукати відповіді на них. Подібна властивість є ознакою вільної людини.
( http://gazeta.dt.ua/internal/pro-svobodu.html )
Ось приблизно такої думки я про українців. На кожного Мазепу - свій Кочубей, на кожного трудягу - свій ледар, на кожного великодушного - свій жлоб. Далі буде краще, але процес дуже повільний, наш генофонд псувався 300 років, це не могло минутися безлідно, кращі гинули, залишилося... ну, те, що оце є. І не треба казати, ніби з трибуни, що українці - найрозумніші, найсильніші, найхоробріші і взагалі най-най-най. Суперлюди не могли скільки часу сидіти в москальському полоні, а потім більшістю голосів обрати Президентом тупорилого зека, який з переляку зомлів, коли в нього кинули звичайним яйцем. Сумно. Однак є сподівання, що через кілька поколінь українці зміняться на краще. Хоча впевненості нема, бо система освіти в нас - без матюків описати годі, тому хтозна, як ростимуть діти.

[chita-i.livejournal.com]

Не знаю я ніякого Любомира Гузара. Скільки разів повторювати, що я неписьменна! Я завтра почитаю та відповім, сьогодні вже втомилась і ще щось зробити треба. Дякую за відповідь.

По діагоналі прочитавши - ніхто українців однаковими не вважає. Але цей москальсько-совєцький образ мене лютить і дратує. Тому, згоджуватись з ним, та ще й після таких описів, мені, як мінімум, дивно!

По-друге

[atejist.livejournal.com]

Не розумію, чому це Макаренко став совковим катом. Він керував дитячою виправною колонією, а не тюрмою. І керував, слід сказати, добре. Те, що він був комуністом за переконаннями - одна справа. Те, що він був педагогом-професіоналом - друга.
Свого часу 5 років я навчався в педінституті. Вже в незалежній Україні. Викладачі педінституту фактично нічому мене за цей час не навчили - хіба пані Ржеко в ролі мого методиста дещо підказала. Все вміння, отримане мною за той час - заслуга педагогічного клубу "Паросток". То була така неформальна організація при педінституті. Колишні випускники педінституту, а на той час уже вчителі, після роботи приходили до нас, студентів, і проводили з нами заняття з педагогічної майстерності. На голому ентузіазмі, звісно ж. Єдина "вигода" вчителям полягала в тому, що іноді ми допомагали їм проводити позакласні заходи зі школярами - але вигода доволі сумнівна, бо ми майже ніфіга ще не вміли, і за нами самими треба було постійно наглядати.
Як, по-Вашому, ставилися до "Паростка" мої інститутські викладачі? Раділи, що студенти ідуть після пар не пиво пити, а додатково розвивати професійні вміння? Дідька лисого! Викладачі всіляко пресували студентів, щоб ті не ходили в педклуб! Тому на початку навчального року в "Паросток" побігло близько сотні студентів, а до літа тих, хто залишився, можна було рахувати по пальцях. З нашого факультету я взагалі лишився один. Як виявилося - останній з могікан. Бо "Паросток" не захотів більше воювати з інститутськими викладачами і мирно собі розвалився.
Це відбувалося в одному з кращих педагогічних вишів України, не побоюся цього слова.
Оце - зразок ставлення до своєї справи педагогів незалежної України. Тоді як "Паросток" - зразок послідовників Іванова й Соловейчика, котрі у свою чергу були послідовниками вже самого Макаренка. Себто в "Паростку" нас навчали по Макаренку з доповненнями Іванова-Соловейчика. І того, що я отримав у "Паростку" за неповний рік, мені вистачило, аби я сміливо ходив у який-небудь 8-Д, звідки і вчителі зі стажем намагалися в міру можливості злиняти.
П.С. У школі я працював півроку. Нехай за такі гроші Табачник сам туди йде, бажано в мою улюблену Артемівську школу.

[chita-i.livejournal.com]

Це відбувалося в одному з кращих педагогічних вишів України, не побоюся цього слова.

Ви якась людина-протиріччя самому собі! Ну який він був "один з найкращих в Україні" той виш, коли Свого часу 5 років я навчався в педінституті. Вже в незалежній Україні. Викладачі педінституту фактично нічому мене за цей час не навчили. Ви там Мері закидали, що вона ніяк не відійде від "святого письма", а ви самі?!

Так, дітки зараз дикі пішли, але вчителі якось мусять їх не боятися!

[atejist.livejournal.com]

> Ви якась людина-протиріччя самому собі! Ну який він був "один з найкращих в Україні" той виш, коли Свого часу 5 років я навчався в педінституті. Вже в незалежній Україні. Викладачі педінституту фактично нічому мене за цей час не навчили
-- все правильно, один із найкращих, бо інші ще гірші. Пам’ятається, перед тим, як туди податися, я націлився в Харківський пед. Прийшов до декана, декан зверхнім тоном сказав, що таких, як я, в нього хоч греблю гати, і він.не має бажання підбирати всіх бовдурів підряд, бо в них тут поважний виш. я розвернувся й пішов до Полтави. На другому курсі за диким збігом обставин я зайняв друге місце на інститутській олімпіаді з математики (чесно кажу: пощастило, бо були десятки достойніших). Як наслідок - поїхав на всеукраїнську. І там я сам набрав більше балів, ніж обоє харківських конкурсантів разом. Моя напарниця виступила набагато краще, і за рахунок неї ми взяли 4-е загальнокомандне місце, хоч мали би 3-є, якби організатори відповідальніше поставилися до проведення... Але нас то не переймало - преміальних у будь-якому разі не передбачалося. Як бачите, в нашому педі принаймі вдовблювали в голови якусь науку - інша справа, що в реальній роботі вчителю вона нафіг не потрібна, потрібна методика викладання, а її давали крихтами недогризеними. В інших педах не давали й того. Наскільки я чув, у Тернополі нібито всерйоз займалися методичними розробками. (До речі, на "моїй" олімпіаді саме Тернопіль і переміг.) Чим займалися решта - військова таємниця, можна лише здогадуватися

[o-teren.livejournal.com]

Он що вікіпедія пише: "Брат А. С. Макаренко — Виталий Семёнович в своей книге «Мой брат Антон Семёнович» пишет: «… несмотря на своё украинское происхождение Антон был 100 % русским»". Схоже на те.

[chita-i.livejournal.com]

Нє, ну шо його інопланєтянє ще в дитинстві похитили він був змоскалений з дитинства, вже мені тепер стало ясно без ліхтарика. ) Тобто вкрали в нас таки москалі українську дитину і виховали в яничарстві.

А от ЮНЕСКО премірую породу "совєцкій чєлавєк" - це досягнення штучної селекції на людях, так, але чи вже така гарна порода? Ну що стійка, то вже ясно. )

[o-teren.livejournal.com]

Ну, що яничар, то да. Але не безталанна людина була, імхо. Жаль, що "не наша".

[chita-i.livejournal.com]

Це тому що ми дозволили вбити нашу власну ідентичність та продовжуємо тим же хибним шляхом. От і йдуть талановиті люди працювати на інші нації. Бо вважають, що українцями бути негідно, бо їм з дитинства отакі описи підсовують. Це ідеологічна війна грабіжницької москалії в Україні. І багато молодих, у яких батьки самі були, як вони кажуть "аграрії" тепер є "кімнатними антропологами", критиками будь-чого, якимись там знавцями та університетськими викладачами, що паплюжать середовище, де народилися та виховались, поїхали до "столиці" і ніколи не повернулися і тепер думають, що те гідне, що в них є, не від рідних, до яких тепер соромляться та ставляться з презирством, а неясно звідки. Від того, що вони тепер "гарадскіє" (а якщо народились у столиці і нічого не знають про інше життя, так тих хто їх взагалі витримає і зупинить? )). Я таких спостерігаю поки не приїдаються. Бо вже дуже прикро дивитись на matamama.

[chita-i.livejournal.com]

«… несмотря на своё украинское происхождение Антон был 100 % русским»"

от бьіл святєє папи рімскава, іначє йего бьі нє взялі за йего плебейскає праісхаждєніє руліть і васпітьівать! Партія нє паслала бьі, хоть і 20 год, бардак. Він був один з створювачів цієї жахливої машини за переконанням! От яких катів ми постачали москалям! А вони ще жалуться та носом крутять!

[menudo-culete.livejournal.com]

дякую за згадку про улюблену книжку дитинства. Якось та ідея радянсько-російської імперськості була настільки надійно інстальована, що усе те уродство тридцять років назад і геть не сприймалося як уродство.

а тепер - якщо уважно прочитати та застановитися на подробицях спілкування колоністів і з селянами.... ох!
а соковиті макаренківські означення на адресу куркулів. І ЖОДНОГО слова про репресії та розкуркулення. Жодного.

а ще ж колоністиз горя, голоду та біди продподаток із селян збирали!!

[chita-i.livejournal.com]

Ви дуже добре сказали.

А я також пригадую, що "соціально чужді" їм були не тільки голодні селяни з дітьми старими та й рештою чоловіків та жінок, які САМІ ту їжу виростили, щоб державно тепер вже очолені декласовані молоді бомжики все в них відібрали (не те що я не співчуваю тим дітям на що їх перетворили катаклізми), але й багатеньких. Пригадайте ту історію з меблями, які вони вивезли з-під носу якогось совєцького бюрократа. Той махнув рукою тільки, бо знову "експроприюють" у когось. Нема біди.

Так, я в дитинстві також все дуже відмінно сприймала "за чисту монету". Та й тон такий у Макаренка "добрий" з гумором. Так він про свої старання душевно розповідає, що просто важко підлітку не "пранікнуться сімпатієй". А там диви, і світогляд непомітно придбаєш.

[menudo-culete.livejournal.com]

а ви пам"ятаєте, як він писав про чекістів?? непідробна ніжність, просто-таки, аж якимось збоченством попахує :))

а як - про педагогіку та інтелігенцію?

і, якщо вже глибоко вдуматися - макаренківщина була деяким чином апологією дєдовщини.

правда й те, що воно інакше й не можна було тоді і там.
Він усе ж таки дуже правильно написав, що із домашньою дитиною йому працювати важче було б, ніж з безпритульним. У домашньої дитини складніші і тонші запити (цитата неточна).

але й він не ставив собі такої мети - повернути своїх безпритульників до "нормального" світу, "сімейного" світогляду. У ті роки у тому куточку землі такого для них вже не було, треба було ставати вінтіками строїтельства комунізму.

а от коли після нього оте все сумлінно впроваджували в дитбудинках або, сохрани господи, з нормальними дітьми... горе та й годі.

[chita-i.livejournal.com]

Так, цих яничариків зробили "пєредовьім отрядом коммунізма". Я розумію, що у сорока розбійників з Алі-Баби може бути дуже харизматичний ватажок, та тримати всередині групи психологічний затишок, братьську гармонію та справедливий розподіл, навіть мати привабливу життєву філософію, але ця банда грабіжників від цього ніяк не стане кращою для оточення яке грабує.

Я колись мала практику працювати 4 місяці у податковій і для себе з подивом спостерігати, як ті страшні для мене зовні тьоточки - то прості селянські жінки, або чиїсь жінки, або два в одному, та скромно йдуть до мене "на поклон" як у них вище по щаблині не відправляється інформація до Києва чи є якась комп'ютерна зачіпка (я буда якоюсь сумішшю хелпдеску і сисадмина). І які вони жахливі з клієнтами. Правда, не них особисто боялися підприємці, а системи, але різниця клімату зовні і з середини була разюча. Це був дуже корисний досвід.

Я навіть розумію, як тих катів "буржуазного укр.націоналізму" у своїх КГБ виховували як рятівників з чистими руками холодною головою гарячим серцем, чи яка там ще фігня по Дзержинському, але фактично вони губили людей за "родичів за кордоном" (най жидів, але то такі ж люди як усі).

а от коли після нього оте все сумлінно впроваджували в дитбудинках або, сохрани господи, з нормальними дітьми... горе та й годі.

Тому так, горе та й годі. Про "домашніх" дітей та "диких" шалено плюсую.

У нас була сусідка у моїх батьків, що виховалась у дит.будинку. Кожного разу як її син чи чоловік напивались, вона викликала міліцію і тих забирали. Мої батьки, українці, тільки тихенько крутили біля скроні, віддати власну дитину міліції, де їй і печінку відбити можуть і ще якось покалічити і повернути сказавши що "так було".