Такий собі дещо безтактовний дибр

[chita_i]

А давайте станемо пліткувати про дальніх та про ближніх жж блогерів? Не так давно smugasta надала великий та цікавий список художників, ілюстраторів, прикладних артистів (є гарне слово у іспанській, “artesano”, яке, чомусь досить принизливо перекладається як «кустар» і зникає з нього складова «мистецтво»). То я і зафреднила собі декількох, талановитих та цікавих особисто мені. Вирішила, що трошки не вистачає у мене у житті мистецтва, тим більше я вважаю, що театр вмер, книжки гарні тільки на інших мовах купляю, так, думаю собі, імпортую трошки спорідненого мистецтва з сусідньої РФ. І поки не жалкую. Цікаві попадаються ілюстрації. Це тільки з першого, декілька денного, «улову».
Нельзя гулять одному!,
або,
Сытые и голодные

У останній мені цікаво, як люди бачать себе «другим сортом» навіть при деякому досягнутому достатку. Але я не про це хотіла сказати.

Згадала, як Кербасі казав колись, що от на рос.мовних сайтах коментують дофіга. В що у нас одні інтроверти засіли, прям хоч писати припини, не коментують, сволочі.

І, що я мушу сказати? Дійсно коментують більше російськомовні. Хтось задає досить просте запитання, нічого особливого, чи просто каже щось таке незначне, і отримує по три сторінки відповідей та коментарів. Я, звичайно, розумію, що спровокувати короткою реплікою лавинну реакцію – то теж талант, але я теж не про це. Коли я, наприклад, щось запитаю, чи прошу коментувати, чи навіть, прямим текстом, прошу писати мені, на мій позов у кращому випадку, відгукнуться двоє френдів (і це вже поступ!), або ніхто. Але то все фігня.

Мені видалось гідним уваги, що, не зважаючи на таку велику кількість відгуків у рос.мовних блогах, мені їх нецікаво читати! Відгуки ті якісь однозвучні чи банальні у більшості своїй. Дарма що їх багато. Не знаю, може то інший контингент людей, може я порівнюю яблука з апельсинами, тому що читати про їхню «політику» мені все одно не цікаво, ми в різних інфо-просторах, у нас різні «актори», дію чи бездіяльність яких «обсмоктують» ЗМІ під виглядом «політики», але таки да: нецікаво.

У моїх україномовних френдів деколи коментарі зустрічаються цікавіші за сам допис. Деколи доповнюють його настільки сильно та багатостороннє, що варто лазити по тим гілкам, розкривати їх, та вичитувати, хто що сказав неординарного, дотепного, особливого. Чого більше ніде не побачиш і не почуєш. У всякому разі, я. Для мене це велике задоволення та розвага. Навіть коли я сама мовчала і нічого не писала, тобто, мені подобається шукати відповіді та відгуки не на власні думки, то навіть не особисте спілкування.

Тому, роблю висновок: наш бложний простір відрізняється. У кращу сторону. Мене не цікавить дешева популярність.

Comments

[gloria-ma.livejournal.com]

схожі враження - я теж завжди читаю коменти в укр.сегменті.
в рос.блогосфері попадаються цікаві коменти, але явно не там, де тисячники чи популярні. я б сказала, що в рос.блогосфері тоненький пласт юзерів сильно нестандартних, а все інше шлак; а в українській - пересічні журнали в принципі рівнем вище російських пересічних, але чомусь не зустрічаються якісь такі супер-оригінальні чи що.

[smijana.livejournal.com]

а й справді, є таке..
Мабуть, причина в ментальності. У нас кожний "сам по собі":) - тобто, індивідуальність. А "вождів" мало.

«Мрієте про мене? Ні!!! ==>

[chita-i.livejournal.com]

Що вам заважає?» (Ділема (http://lux.fm/song/3055)) :)))
А мені от цікаво: чого особисто вам не вистачає у українській блогосфері, коли зустрічаєте «сильно нестандартних»? Яскравості думки? Оригінальності? Розмаху тем? Волі? Я питаю тому що мене, дійсно, цікавить український сегмент блогосфери. Іншу я згадала тільки для порівняльного контрасту. Єдине мене непокоїть, щоб та "недосягненість" не була наслідком відчуття отриманої з вишкілом відсутності "канонічності", вибачаюсь вже за певну кусючість.

[lvivil.livejournal.com]

Глибоке, суттєве і доречне зауваження. Повністю згоден. Від себе додам, що присутність людей в ЖЖ може бути зумовлена різними причинами, одна з яких - втеча від самотності, намагання привернути хоч чиюсь увагу, а то й набути певної популярності. Хоча можливі і інші мотиви, наприклад, пізнавальний, чи пошук однодумців, врешт має місце і суто ідеологічно-політична діяльність організованих груп людей. Тому велика кількість малозмістовних коментарів зовсім не веде до тих висновків, які виводить шановний Кербасі в пості, який і я теж читав, але сперечатися з ним не став, оскільки у всіх його постах вбачаю певну тенденцію. Отож, дуже радий, що Ви робите правильні висновки і не піддаєтеся впливу занепадницьких ідей, які нам намагаються нав"язати. Ясно, що свої проблеми україномовного сегменту мають місце, але вони просто відображають суспільні проблеми сучасного українського суспільства вцілому і ніяким чином не випливають із самої українськості, як такої. Респект за гарний пост!

[chita-i.livejournal.com]

Загалом, як мені здається, саме писання (будь-яке) вже є ознакою певної самотності. Екзистенціальна річ те письмове спілкування або «виплеск» у письмовій формі. )

Мене цікавить укр.жж сегмент як явище самостійне та відрізне від будь-якої іншо-національної блогосфери. Мусить бути в неї певна "українськість" по визначенню (але зовсім не така, як її бачить рос.сегмент, наприклад), і вивчивши та проаналізувавши ті "проблеми" може зрозуміємо себе краще. Тому що запропоновані зовні "пояснення" мене якимось чином, ніяк не влаштовують тому що є баченими через призму зовсім іншої культури. Нам треба подивитися на себе власними очима НМД.

Дякую за добрі слова!

[kerbasi.livejournal.com]

Сьогодні Зульфія в дописі про Есквайр написала:
..."шаровари, хами і чиновниче бидло - це не єдина тема українського контексту. цього до біса більше в Москві, але там є якісь продукти, які хочеться взяти до рук, хоча ситуація довкола ще темніша і безпросвітніша".

Не взирая ни на что?

[chita-i.livejournal.com]

Я не впевнена, що правильно зрозуміла цитату, але дай-но переказати її "своїми словами" щоб зрозуміти, чи ти кажеш що мені здається ти кажеш разом з Зульфією.

Нашим каноном є російське. Воно страждає тими ж недоліками як і "своє" (у розумінні автора). Але також у піднебесній Москві є дещо, що сяє як алмаз серед багна, і саме те захоплює та робить пошук вартим. Тут же, навпаки, є тільки погане своєю другорядністю, ми світимо відзеркаленим світлом, тому предмети великої чіткості та вартості "змазуються" у тому брудному дзеркалі та через відстань. А може через власну занедбаність та низьку якість?

Досить малоросійська позиція НМД, якщо я правильно зрозуміла.

От Глорія, наприклад, дивись першу відповідь, говорить про "в рос.блогосфері тоненький пласт юзерів сильно нестандартних, а все інше шлак". Думаю, ти теж погодишся з тим у великій мірі. (якщо ні, скажеш, звісно). Про що це каже мені? Про те, що ти любиш "своє національне". Скільки б шлаку не було, тим сильніше сяятиме найкраще. Кілкісна пропорція, яку ти ладен пробачити через любов та лояльність ЦІЙ нації, але іншим - ні. Таких ти обзиватимеш низькоякісними людьми з низьким ККД.

в дописі про Есквайр

[chita-i.livejournal.com]

Ти собі уявляєш український Есквайр? Я - ні. Я не кажу по мові. По духу. Тому що чоловіки пригнічуються пояснюючи їм які вони негідні волоцюги (Есквайр то для чоловіків, які поважають себе), а жінок можна купити, прославляючи їхню красу, розум, господарчість, та регулярно приносячи гроші у "сім'ю" (задоволняючи нашим елементарним інстинктам, бо ми живему у сучасну еру з печерними емоціями). We have created a Star Wars civilization, with Stone Age emotions (http://www.smithsonianmag.com/science-nature/Edward-O-Wilsons-New-Take-on-Human-Nature.html)

[eustafius.livejournal.com]

цілком погоджуюсь. є френди, які пишуть класні аналітичні матеріали на різні цікаві теми (але трохи заважкі як на пересічного читача, бо торкаються якихось філософських і їм подібних роздумів), то їх рідко коментять. я сама за собою помічала, що легше лишити комент під чимось "легеньким", бо не треба довго думати над відповіддю, бо під серйозним матеріалом треба іноді й в енциклопедіях поритися))
хоча причин і варіацій є безліч

[chita-i.livejournal.com]

Мені здається, що та міра, яка говорить "якщо можеш не писати - не пиши" теж дуже дійна і для коментарів. ) Люди коментують тому що їм чомусь важливо щось додати. Але, як я побачила, є люди, яким чомусь важливо залишити згадку "потомкам" у вигляді вирізаних чи видряпаних ініціалів на якісь «святій» поверхні у публічно-історичному місці.

Спіймала себе, що також деколи, між справ, набагато легше почитати щось "легеньке" та просто посміхнутися чиїйсь дотепності, життєвості, чуттєвості (потрібне підкреслити) та глибині виказаній у короткій формі, ніж читати ті важкі трактати, які пишуть деякі непристосовані до ринку диваки. :) Я б не переймалася тим, що не коментую. Нічого в тому поганого не має. Зразу згадується приказка про пусте та повне відро. )

[smijana.livejournal.com]

Підписуюся під кожним словом. Настільки все влучно, неупереджено.
Особливо чомусь це сподобалося:
"Навіть коли я сама мовчала і нічого не писала, тобто, мені подобається шукати відповіді та відгуки не на власні думки, то навіть не особисте спілкування. "

Я би ще сюди додала таке, можна сказати, діаметрально протилежне: декому (мені наприклад) важливо сформулювати свою точку зору на щось на письмі (чи висловити вголос) щоб самій дізнатися що я про це думаю. Як не дивно, але поки я "мовчу" - я не знаю. :)

Дочитуючи кінцівку, згадала чомусь частенько чуту у дитинстві російську примовку "много да дурного".
Краще вже менше та краще.
..і так нічого не встигаєш ні прочитати, ні коментар написати, ні своє.. а якби було дуже багато дуже цікавих і оригінальних.. це ж ще наскільки більше не встигалося би. :))

[chita-i.livejournal.com]

Я би ще сюди додала таке, можна сказати, діаметрально протилежне: декому (мені наприклад) важливо сформулювати свою точку зору на щось на письмі (чи висловити вголос) щоб самій дізнатися що я про це думаю. Як не дивно, але поки я "мовчу" - я не знаю. :)

Оце ти класно помітила! Зі мною відбувається те ж саме!

[smijana.livejournal.com]

Заради справедливості додам що не знаю як щодо політичних, а більш "гуманітарні" блоги у "тисячників" маюуть бувають і цікаві - я так думаю. Бо особисто я читаю один такий, і що-що а нудно не буває. Може і коменти не часто хочеться залишити, і не завжди згодний з автором, і часом банальності чи самолюбування - але чомусь все одно заворожує увагу і не набридає у френд-стрічці.
strogaya_anna, вона живе у Санкт-Петербурзі (може це місто і його вихідці взагалі особлива категорія росіян..:) )
У неї мало взаємних, але більше тисячі тих у кого вона у друзях.

[chita-i.livejournal.com]

Я ніколи не була в Пітері, але з того, що я чула та читала з дитинства, у мене склалося враження, що це - справжня столиця. Не у імперському чи там у державницькому сенсі, а саме у культурному. Я дуже романтично та завзято ставлюся до цього образу, рідкість для мене загалом. Не так давно я знайшла собі такий собі вплив, друга. Та людина зробила революцію у моєму світогляді на рівні з батьками, моїм чоловіком, деякими насправді "однокорінними" друзями дитинства. Тобто, значимими у моєму житті людьми. Я настільки була вражена розумом, ерудіцією, підходом до життя, що сама здивувалась. А мій батько сказав: "звичайний столичанин". Я, дівчинка з районного центру, ніколи не зустрічала таких людей "вживу", тому для мене то був зовсім відмінний сорт. Хоча і вчилася я з киянами, але таких раніш не бачила і не чула.

Я не хочу щоб совковий паркан перетворився на застаріло-національну, ще меншу за площею та вузькішою за погядами, "тюрьму народів". Я не вивчаю "іх нрави" та "звєріний аскал", я просто ставлюся до того всього, як до сусідського, спорідненого, але не взірцевого чи референції.

[henyk.livejournal.com]

І не забувай що ЖЖ — за означенням блогова платформа, але ми її почали використовувати як соц.мережу бо на той час в нас інакшого способу не було (соцмережі на кшталт "Одноґлазнєкі" я не рахую, то окрема світоглядна тема)

[chita-i.livejournal.com]

А я взагалі не розумію, що таке соц.мережа. Може то збговисько людей, яким нема нічого сказати, окрім як розповісти про себе та свою родину? А хто такі блогери? Це такі люди, яким є що сказати, не тільки про себе, але які тримають дистанцію від своїх читачів та роблять вигляд що живуть на олімпі?

Я перетворюю жужу на соцмережу дуже активно, вважаю, бо потрібні нам осередки та об'єднання культурних людей, як пише Кербасі вище.

[lvivil.livejournal.com]

Є ще такий момент. Не знаю, як у кого, а у мене просто банально бракує часу, аби постійно і вдумливо перечитувати, і якось змістовно коментувати всю ту кількість матеріалів, що проходять у моїй френдстрічці. І ще якщо самому щось час від часу писати, коли є чим поділитись. Я дивуюсь де-яким людям, які, декларуючи, що вони і працюють на відповідальній роботі, і окрім того мають глибокі зацікавлення поза тою роботою, ще й разом з тим умудряються писати томи матеріалів на своїй ЖЖ, і ще й перечитують сотні дописів, зроблених френдами, і ще й коментують все, що більш-менш заслуговує на увагу. Білою заздрістю заздрю таким щасливцяам, бо в них 48 годин на добу, вони наче з іншої планети. Я розумію, що то також питання і індивідуальної організованості, енергійності, але маю тиху підозру, що в деяких випадках тут є ще й таке ЖЖ-кокетство чи лукавство - насправді людина сидить в ЖЖ днями і ночами, можливо то і є її основне місце роботи, бо так вона собі забажала з певних якигось причин. З точки ж зору звичайної нормальної людини, яка 8-10 годин на добу десь вчиться/працює, 2 - 3 години тратить на пересування в просторі і інші невіртуальні комунікації, годину на притомний відпочинок від всього, а ще може якісь заняття спортом чи розваги, то на щоденні писання власних цікавих матеріалів і читання величезної кількості постів і писання вдумливих коментарів скільки залишиться часу? - очевидно, що дуже мало. І якщо така людина покриває великий сегмент ЖЖ-простору, то напрошується припущення, що мета її присутності в тому просторі полягає не стільки в суті тематики її зацікавлень, скільки в самій присутності, як такій. Бо якщо людину цікавить якась не соціальна і не політична тема чи теми, то їй в значно більшій мірі байдуже, який там у неї рейтинг відвідуваності, активності чи присутності - вона радше шукає однодумців чи тих, хто поділяє її смаки. А от коли людині не байжужа з якигось причин її популярність, то вона намагається всюди засвітитися, і тоді ми можемо бачити велику кількість слідів її присутності у всеможливих місцях і темах, слідів у вигляді малозмістовних, хоча інколи дуже багатозначних, коментарів. Звичайне ж триндіння в ЖЖ у вигляді коментарів-фраз-слів є по суті аналогом звичайного пліткування, супроводжуваного лузанням насіння. :) ... Хоча, з іншої з сторони, ловлю себе на думці, що не всі ж пости і коменти мають бути чимось на зразок роздумів про світ Сократа, Арістотеля і Платона, зібраних в одну компанію... :) ... тому добре, що є різноманіття всього, так справді цікавіше, і кожен має вибір відповідно до своїх смаків та уподобань... )))

[alla-g.livejournal.com]

мене теж частенько цікавить - де ж люди беруть стільки вільного часу )) іноді думаю - може я просто така загальмована чи незібрана, що нічого не встигаю...

[tin-tina.livejournal.com]

Я теж дуже люблю коментарі, там, як на мене, люди розкриваються більше, є щирішими і дотепнішими, ніж у вилизаних постах.
На свій сором, коментую тепер дуже мало, але й читати ніколи! То робоча субота, то купа розробок насувається, то вікна немиті :-)

[chita-i.livejournal.com]

Мені теж так здається.

Про вину до не дописів, я відповіла що думаю eustafius і щось мене переклинило зараз, і не згадаю, як послатися на власний допис. )

[spitfire38.livejournal.com]

гарний допис
одне зауваження тільки, яке полює на мене вже років ...надцять
гарний допис оцей написався після того, як автор допису зробив/ла порівняльний аналіз на матеріалі історично спорідненого кириличного масиву блогосферної інформації )))
тому висловлю припущення: в нас все буде "нормально" (без обговорення шаровар, хамів тощо) тоді, коли порівняльний аналіз робитимемо без вивчення отої кирилично-спорідненої ..сфери,а натомість з залученням якоїсь не-кириличної... хіба так?
чи не про це от сей пост?

[chita-i.livejournal.com]

Щось я не дуже зрозуміла. "Геть від Москви"? ) Мені здається, що порівнювати треба з усіма без розбору. Я так і роблю, про кого більш-менш добре знаю. З нікарагуанцями ж порівнюю, можете продивитися мій блог, щоб переконатися, якщо не пам'ятаєте так просто. Тільки цього разу я порівняла з сучасними росіянами, теж досить знайома "цивілізація". Вважаю, що ні з ким порівнювати не принизливо. Мусять бути тільки корректні порівняння (disclaimer про що я таки маю у цьому дописі, про яблука та апельсини, бггг). Інакше то все будуть емоції, а не аналіз. Навіть не впевнена, чи це те, що ви мене запитали. ) Якщо ні, спробуйте ще раз. )

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

Виправте мене, якщо я неправий, але мені здалося, коли Ви пишите про „російськомовні” блоги, то маєте на увазі „російські”. Тоді я з Вами погоджусть про нецікавість їх внутрішньої „кухні”. Московські новини потроху стають не „столічними откровєніями” для нас провінціалів, а токою ж собі іноземною екзотикою, як новини паризькі чи вашингтонські.

Російськомовні ж блоги своїх українських френдів (та й не тільки) я читаю з цікавістю. І гадаю, не в останню чергу, тому що ми знаходимось в єдиній системі координат. І це явно не „русскій мір”.

Що ж до постів і коментів, то тут питання неоднозначне. З одного боку, мені як власнику блога завжди приємно отримувати коментарі, чути який я класний та талановитий. Але ніщо так не виводить із себе, як чисто формальні „+1” чи „1-й нах”. Краще вже зовсім без коментарів, ніж таке. З другого боку, як читач я іноді буваю просто вражений якимось дописом, але не знаходжу слів, щоб прокоментувати. Бо краще мовчанка, ніж якась порожня банальність. Хоча, може, автору хоч якийсь комент був би в радість.

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

А розмірковуючи про мовні відмінності бложного простору, то тут, як мені здається, присутнє деяке свідоме зусілля україномовних блогерів (принамні в собі я таке відчуваю). Це коли українська мова видається вже цінносттю сама по собі, і витрачати її на якісь нісенітнеці не варто. Звідси відносно вищий інтелектуальний рівень україномовних блогів (ну і дискусій в них, як же без цього). Що є одночасно і щастям, і бідою. Бо як колись казав хтось із сучасних класиків, за українську мову лише тоді можна буде бути спокійним, коли нею розмовлятимуть усі верстви: і інтелектуали, і бізнесмени, і гламурні панянки, і гопота на районі.

[chita-i.livejournal.com]

Російськомовні дуже часто просто інфектовані досить ефективними для деякого складу особистості "доводами" рос. і про рос.ЗМІ. Тому їхні "страждання" для мене також досить виравані з контексту. Глобалізація, знаєте. )