(no subject)
May. 7th, 2014 03:03 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
chita_iЗабужко цитує себе: )))
Кілька років тому мене вперше вразила, а останні сім років увійшла в ужиток, фраза російського бізнесу «Я вас услышал». «Я вас почув», – уже кажуть. Коли вперше мені це сказали, я подумала, а що, досі не чув?!Мене вдряпнуло на цьому «я вас услышал». Ця фраза недалека від поліцейської формули «все, що ви скажете, може бути використано проти вас». Бо це вибіркова рецепція. Так слухає слідчий на допиті. Так допитують полоненого. Так слухають, коли хочуть не зрозуміти твою позицію і твою точку зору і твою інакшість. Так слухають, щоб видзьобати по ходу з твоєї мови інформацію, якою можна буде скористатися для укріплення власної позиції. Поюзати, як кажуть. Це формула філософії юзера. І в цьому своєму звучанні вона є агресивна. Тут немає отої людської безкорисливості спілкування.
Така ж сама імітація діалогів на екранах у постійних ток-шоу. Умовно кажучи, «діалог з Царьовим». Коли люди ті самі слова вживають в іншому значенні. Це унеможливлення діалогу. Тобто далі, коли двом нема про що говорити, йдуть лише умовні словесні навкулачки. І звідси перехід до іншої мови, до мови силових ефектів, метафорично – це «входить беркут», що значить – немає про що говорити, діалог помер.
А коли кажуть: «Давайте вислухаємо іншу точку зору», то вона з’являється, коли є спільна платформа і бажання обмінятися думками на ту саму проблему й ситуацію, яку люди розуміють по-різному. А тут, перепрошую, драчка монологів. Бійка. Це є радянська спадщина – монологічна культура – оцей суцільний монолог, суцільне одноголосся. Стань таким, як я, або вмри. Це є тоталітарна культура. І ми з цим щодня стикаємося. З отим перекрикуванням, тобто, хто голосніше, хто перекричав, тим довів своє право хапатися за мікрофон. Це силові речі і дуже тривожні.
Кілька років тому мене вперше вразила, а останні сім років увійшла в ужиток, фраза російського бізнесу «Я вас услышал». «Я вас почув», – уже кажуть. Коли вперше мені це сказали, я подумала, а що, досі не чув?!Мене вдряпнуло на цьому «я вас услышал». Ця фраза недалека від поліцейської формули «все, що ви скажете, може бути використано проти вас». Бо це вибіркова рецепція. Так слухає слідчий на допиті. Так допитують полоненого. Так слухають, коли хочуть не зрозуміти твою позицію і твою точку зору і твою інакшість. Так слухають, щоб видзьобати по ходу з твоєї мови інформацію, якою можна буде скористатися для укріплення власної позиції. Поюзати, як кажуть. Це формула філософії юзера. І в цьому своєму звучанні вона є агресивна. Тут немає отої людської безкорисливості спілкування.
Така ж сама імітація діалогів на екранах у постійних ток-шоу. Умовно кажучи, «діалог з Царьовим». Коли люди ті самі слова вживають в іншому значенні. Це унеможливлення діалогу. Тобто далі, коли двом нема про що говорити, йдуть лише умовні словесні навкулачки. І звідси перехід до іншої мови, до мови силових ефектів, метафорично – це «входить беркут», що значить – немає про що говорити, діалог помер.
А коли кажуть: «Давайте вислухаємо іншу точку зору», то вона з’являється, коли є спільна платформа і бажання обмінятися думками на ту саму проблему й ситуацію, яку люди розуміють по-різному. А тут, перепрошую, драчка монологів. Бійка. Це є радянська спадщина – монологічна культура – оцей суцільний монолог, суцільне одноголосся. Стань таким, як я, або вмри. Це є тоталітарна культура. І ми з цим щодня стикаємося. З отим перекрикуванням, тобто, хто голосніше, хто перекричав, тим довів своє право хапатися за мікрофон. Це силові речі і дуже тривожні.