(no subject)
May. 14th, 2014 08:39 pmГанна Черкаська
Звідси: https://m.facebook.com/photo.php?fbid=622525364497865&id=100002212206558&set=pcb.622525514497850&source=48&refid=52&ref=wizard
«Цілісність держави - моя головна мета» Петро Дорошенко.
14 травня 1627 р. у гетьманській столиці в Чигирині народився гетьман Війська Запорозького Петро Дорошенко, онук гетьмана Михайла Дорошенка; син Дорофія та Марії Дорошенків. Випускник Києво-Могилянської колегії з 20 років на Січі. Мав гарну освіту, добре знав латинську і польську мови. Виконував дипломатичні доручення Богдана Хмельницького, вів переговори з шведським урядом, також згодом очолював делегацію до Москви 1659-60 року. Після смерті Хмельницького Петро Дорошенко прийняв сторону Івана Виговського і був вірним йому до останньої години.
1665 р. Петро Дорошенко був обраний гетьманом і обіймав посаду упродовж 11 років.
13 січня 1667 р. Москва люто посміялася з України уклавши Андрусівську угоду. Росія залишила собі окуповані землі Лівобережної України, а Правобережну віддала Польщі. З цього часу Петро Дорошенко усі сили віддав об’єднанню України. 1669 р. на бік Дорошенка перейшов Сірко і вони провели низку успішних походів. Після вбивства Брюховецького Дорошенко став гетьманом усієї України. Мудрий політик прагнув об’єднати державу у межах київської Русі. Він вперше запровадив професійну найману 20-тисячну армію, яку називали сердюками або серденятами та компанійцями.
Найбільш знаменитою була битва 18 тисяч серденят 18 липня 1672 р під Білою Церквою (під Четвертинівкою коло Батога). Петро Дорошенко розбив поляків упень. Один із польських офіцерів згадував: «не пам’ятаю більшої втрати і замішання». Після цього поляки погодилися віддати козакам Україну «в давніх кордонах» - Поділля та козацьку Україну.
Здавалося б перемога, але втрутилася жінка в історію! Петро Дорошенко мав за другу дружину Єфросинію, дочку стрієчного брата Богдана Хмельницького Павла Яненка-Хмельницького. Коли дійшла до гетьмана звістка, що його юна, кохана половина скочила через пліт із молодим, Петро Дорошенко передав провід Дем’яну Многогрішному – і поспішив додому. За цей час Многогрішний уклав угоду з Москвою і став гетьманом Сіверським.
Після зради Многогрішного 19 вересня 1676 р. у Чигирині Дорошенко «у святочний спосіб» передав Самойловичу уряд і гетьманські відзнаки. Оселився Дорошенко у Сосниці, зрадницю Єфросинію відправили до монастиря, але забути її Дорошенко не зміг. Довелося їй писати розписку, що «до смерти живота свого ничего хмільного пить не станет, потому что во хмелю чинится всякое злодійство». Незабаром але цар наказав виїхати у почесне заслання до Москви.
Останній раз романтичне кохання відвідало Дорошенка у 57 років і він одружився втретє. Від цього шлюбу з Агафією Єропкіною народилася дочка, а правнука Наталя Гончарова стала дружиною поета О. Пушкіна.
9 листопада 1698 р. у с. Ярополче в московській неволі помер 71-річний гетьман Петро Дорошенко, якого народ називав «сонцем руїни», про якого Т. Шевченко писав:
Мов орел той приборканий,
Без крил та без волі,
Знеміг славний Дорошенко,
Сидячи в неволі,
Та й умер з нудьги. Остило
Волочить кайдани!
І забули в Україні славного гетьмана.
Від першого шлюбу з Ганною Половець Дорошенко мав трьох синів і дочку. Онуки від старшої дочки від першого шлюбу, яка вийшла заміж за чернігівського полковника Юхима Лизогуба, Яків та Семен були військовими, уклали цікавий і понині «Лизогубівський літопис». Правнук Андрій Якович Лизогуб, художник і музикант – був другом Т. Шевченка.
Його нащадки: Надія Дорошенко – дружина К. Ушинського, її дочка Віра Пото – заснували у Києві на власні кошти чоловіче училище.
«Сонце руїни» - так називалася вистава Василя Пачовського про Петра Дорошенка, до якої Степан Чарнецький написав пісню «Ой у лузі червона калина», яка була гімном січових стрільців..


З коментарів:
Ганна Черкаська
Як це немає? За часів царизму були знищені всі гетьманські роди; були серії загадкових смертей серед чоловічих ліній гетьманських та полковницьких родів. Совєти остаточно зачистили нашу еліту., тому злочинці оголосили себе елітою
Olga Divlyash
Люба пані Ганно, і все ж ми проростаємо, нехай й не по чоловічим лініям... Я навіть впевнена, що українська жінка - хранителька, та, що зберігає й несе далі сімейні, родові цінності. Вибачте за високий слог.
Ганна Черкаська
пані Ольго, я реаліст Я бачу, що найкращі, небайдужі загибають, їхніми здобутками користуються відверті антиукраїнські падлюки. На жаль, людина за перші пять років життя засвоює більше, ніж за весь життєвий шлях. А наші інтелектуальна еліта завжди починає з нуля, бо народжується в селі і дряпається на гору, але світової планки подолати не може. Немає генної памяті роду. По суті, у нас майже немає інтелігенції, адже інтелігент - той, чиї батьки, діди та прадіди мали вищу освіту. У нас недоінтелігенти. Тому природа нам дає велику кількість геніїв, але вони працюють на чужі народи, чужі країни.
Звідси: https://m.facebook.com/photo.php?fbid=622525364497865&id=100002212206558&set=pcb.622525514497850&source=48&refid=52&ref=wizard
«Цілісність держави - моя головна мета» Петро Дорошенко.
14 травня 1627 р. у гетьманській столиці в Чигирині народився гетьман Війська Запорозького Петро Дорошенко, онук гетьмана Михайла Дорошенка; син Дорофія та Марії Дорошенків. Випускник Києво-Могилянської колегії з 20 років на Січі. Мав гарну освіту, добре знав латинську і польську мови. Виконував дипломатичні доручення Богдана Хмельницького, вів переговори з шведським урядом, також згодом очолював делегацію до Москви 1659-60 року. Після смерті Хмельницького Петро Дорошенко прийняв сторону Івана Виговського і був вірним йому до останньої години.
1665 р. Петро Дорошенко був обраний гетьманом і обіймав посаду упродовж 11 років.
13 січня 1667 р. Москва люто посміялася з України уклавши Андрусівську угоду. Росія залишила собі окуповані землі Лівобережної України, а Правобережну віддала Польщі. З цього часу Петро Дорошенко усі сили віддав об’єднанню України. 1669 р. на бік Дорошенка перейшов Сірко і вони провели низку успішних походів. Після вбивства Брюховецького Дорошенко став гетьманом усієї України. Мудрий політик прагнув об’єднати державу у межах київської Русі. Він вперше запровадив професійну найману 20-тисячну армію, яку називали сердюками або серденятами та компанійцями.
Найбільш знаменитою була битва 18 тисяч серденят 18 липня 1672 р під Білою Церквою (під Четвертинівкою коло Батога). Петро Дорошенко розбив поляків упень. Один із польських офіцерів згадував: «не пам’ятаю більшої втрати і замішання». Після цього поляки погодилися віддати козакам Україну «в давніх кордонах» - Поділля та козацьку Україну.
Здавалося б перемога, але втрутилася жінка в історію! Петро Дорошенко мав за другу дружину Єфросинію, дочку стрієчного брата Богдана Хмельницького Павла Яненка-Хмельницького. Коли дійшла до гетьмана звістка, що його юна, кохана половина скочила через пліт із молодим, Петро Дорошенко передав провід Дем’яну Многогрішному – і поспішив додому. За цей час Многогрішний уклав угоду з Москвою і став гетьманом Сіверським.
Після зради Многогрішного 19 вересня 1676 р. у Чигирині Дорошенко «у святочний спосіб» передав Самойловичу уряд і гетьманські відзнаки. Оселився Дорошенко у Сосниці, зрадницю Єфросинію відправили до монастиря, але забути її Дорошенко не зміг. Довелося їй писати розписку, що «до смерти живота свого ничего хмільного пить не станет, потому что во хмелю чинится всякое злодійство». Незабаром але цар наказав виїхати у почесне заслання до Москви.
Останній раз романтичне кохання відвідало Дорошенка у 57 років і він одружився втретє. Від цього шлюбу з Агафією Єропкіною народилася дочка, а правнука Наталя Гончарова стала дружиною поета О. Пушкіна.
9 листопада 1698 р. у с. Ярополче в московській неволі помер 71-річний гетьман Петро Дорошенко, якого народ називав «сонцем руїни», про якого Т. Шевченко писав:
Мов орел той приборканий,
Без крил та без волі,
Знеміг славний Дорошенко,
Сидячи в неволі,
Та й умер з нудьги. Остило
Волочить кайдани!
І забули в Україні славного гетьмана.
Від першого шлюбу з Ганною Половець Дорошенко мав трьох синів і дочку. Онуки від старшої дочки від першого шлюбу, яка вийшла заміж за чернігівського полковника Юхима Лизогуба, Яків та Семен були військовими, уклали цікавий і понині «Лизогубівський літопис». Правнук Андрій Якович Лизогуб, художник і музикант – був другом Т. Шевченка.
Його нащадки: Надія Дорошенко – дружина К. Ушинського, її дочка Віра Пото – заснували у Києві на власні кошти чоловіче училище.
«Сонце руїни» - так називалася вистава Василя Пачовського про Петра Дорошенка, до якої Степан Чарнецький написав пісню «Ой у лузі червона калина», яка була гімном січових стрільців..


З коментарів:
Ганна Черкаська
Як це немає? За часів царизму були знищені всі гетьманські роди; були серії загадкових смертей серед чоловічих ліній гетьманських та полковницьких родів. Совєти остаточно зачистили нашу еліту., тому злочинці оголосили себе елітою
Olga Divlyash
Люба пані Ганно, і все ж ми проростаємо, нехай й не по чоловічим лініям... Я навіть впевнена, що українська жінка - хранителька, та, що зберігає й несе далі сімейні, родові цінності. Вибачте за високий слог.
Ганна Черкаська
пані Ольго, я реаліст Я бачу, що найкращі, небайдужі загибають, їхніми здобутками користуються відверті антиукраїнські падлюки. На жаль, людина за перші пять років життя засвоює більше, ніж за весь життєвий шлях. А наші інтелектуальна еліта завжди починає з нуля, бо народжується в селі і дряпається на гору, але світової планки подолати не може. Немає генної памяті роду. По суті, у нас майже немає інтелігенції, адже інтелігент - той, чиї батьки, діди та прадіди мали вищу освіту. У нас недоінтелігенти. Тому природа нам дає велику кількість геніїв, але вони працюють на чужі народи, чужі країни.