Насильство. Частина ІІ
May. 20th, 2012 10:43 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
chita_iЩо ж відносно геноциду?, питає автор. «державно базованого конфлікту, де є дві організовані озброєні сили що б’ються, і, у всякому випадку, одна з них є урядом». Що з тими випадками, коли кожна держава вбиває своїх власних громадян? Каже, що об’явлена у 20 ст. «ера геноциду» історично себе не підтверджує особистістю у попередніх культурах.
Автор стверджує що геноцид практикувався у всіх регіонах світу протягом всіх історичних періодів (і це суперечить тезі автора про загальне «миротворство» держав). Справа у тому, що 20 сторіччя тільки розвило чуттєвість до явища. Вперше в історії геноцид став бачитись як щось ганебне, що треба заперечувати замість як зухвалитись.
«Ми знаємо, що імперії зникали і що міста були розрушені, і ми підозрюємо що у деяких війнах геноцид був результатом. Але ми не знаємо, що сталося з основної масою населення, залученого в ці події. . Їх доля була занадто неважлива. Коли вони були згадані взагалі, вони, як правило, об'єдналися з стадами волів, овець та інших домашніх тварин» Frank Chalk and Kurt Jonassohn, «The History and Sociology of Genocide»
Автор наводить приклад. У Старому Завіті, якщо брати історію буквально, майже на кожній сторінці згадується геноцид: Amalakites, Amarites, Canaanites, Hivites, Hitites, Jevasites, Midianites, Parazites і багато інших. Також геноцид було скоєно афінянами в Мелосі, римлянами в Карфагені, протягом Монгольського Нашестя, у хрестових походах, європейських релігійних війнах, і колонізації Америки, Африки та Австралії.
Ну і, звичайно, у сучасності, відзначився совок:
Автор попереджує, що смак до насильства у людства нікуди не зникав. Люди витрачають величезні гроші на всякі симулякри страхів, насильства, тощо.
Але самим цікавим висновком для мене був висновок одного з коментаторів події (Jaron Lanier), підтриманий автором. Ось він.
Однією з «цивілізуючих» сил є сприйняття взаємоперехрещених статсусних ієрархій. Коли вони існують є більше вірогідності що люди не битимуться з начальством у своєму ієрархічному ланцюгу. Чим суворіше вводиться єдина ієрархія в життя людей, тим більше шансів, що вони братимуть участь в конфліктах один з одним. Частина успіху США лежить у плутанині факторів розуміння того, як оцінювати чийсь чи власний ієрархічний стан.
Для мене це є фундаментальним висновком. Автор каже, що є дослідження, які показують, що насильство є більш розповсюдженим коли люди ув’язнені однією ієрархією і вся їх соціальна значущість залежить від того, де вони знаходяться в цій ієрархії. Якщо ж вони належать до декількох перекритих між собою груп, вони завжди можуть здобути підтвердження своєї значущості у іншому місці. Наприклад, якщо автор робить щось дурне за кермом, а хтось показує йому «фак» пальцем та називає його мудаком, це не кінець світу: автор думає, «я штатний професор в Гарварді». З іншого боку, якщо статус серед чоловіків на вулиці був його єдиним джерелом гідності в житті, він, можливо, мав би приступ шляхової агресії та витяг би пістолет.
Зараз ми вважаємо цілком очевидним, що ми можемо мати лояльності, які прямують у різних напрямках, але це дивно, яке недавнє є це осмислення. Але це розуміння включає в себе деякі когнітивні складності. Абстрактні філософи вбачали у людині тільки одну сутність, яка не може бути декількома. Виходить, ми складніші, ніж то вбачала класична філософія. Я писала на цю тему у цьому коментарі, тому тут може бути моя реклама. )))
Повну цитату приводжу нижче. Попередження: єссно, цей текст має велику кількість МОЇХ фільтрів. І що. ;-) Останньою частиною наведу як приклад насильства Гондурас. Кому смішно, дасвіданія.
JARON LANIER: I'd like to hypothesize one civilizing force, which is the perception of multiple overlapping hierarchies of status. I've observed this to be helpful in work dealing with rehabilitating gang members in Oakland. When there are multiple overlapping hierarchies of status there is more of a chance of people not fighting their superior within the status chain. And the more severe the imposition of the single hierarchy in people's lives, the more likely they are to engage in conflict with one another. Part of America's success is the confusion factor of understanding how to assess somebody's status.
STEVEN PINKER: That's a profound observation. There are studies showing that violence is more common when people are confined to one pecking order, and all of their social worth depends on where they are in that hierarchy, whereas if they belong to multiple overlapping groups, they can always seek affirmations of worth elsewhere. For example, if I do something stupid when I'm driving, and someone gives me the finger and calls me an asshole, it's not the end of the world: I think to myself, I’m a tenured professor at Harvard. On the other hand, if status among men in the street was my only source of worth in life, I might have road rage and pull out a gun.
Modernity comprises a lot of things, and it's hard to tease them apart. But I suspect that when you're not confined to a village or a clan, and you can seek your fortunes in a wide world, that is a pacifying force for exactly that reason. Also, projecting upward to the way we intellectualize our affairs, an interesting development over the 20th century is the concept that you can be, say, Jewish and American, and this is not a conflict. You can be Italian-American, and the hyphen doesn't compromise either identity.
We take it for granted that we may have loyalties that go in different directions, but it's surprising how recent this appreciation is. There's a quote from that great "progressive" president Woodrow Wilson (who kin fact purged the federal government of black employees, and re-segregated Princeton when he was president of the university). He said, "Any American who carries around a hyphen is wielding a dagger aimed at the heart of the republic." It seems Neanderthal today, but he obviously was a smart man, and it made sense to him and to other people at the time. Today we think, "Well, you go to Knights of Columbus and that's the Italian part, and you salute the flag and that's the American part, and what's the big deal? These are two overlapping polities that we belong to." But that involves some cognitive sophistication. The default is to essentialize people, and you can't have two essences—it's not an essence if there are two of them. And so this style of abstract thinking with overlapping matrices may be part of the Flynn-effect driven increase in tolerance and classical liberalism.
Автор стверджує що геноцид практикувався у всіх регіонах світу протягом всіх історичних періодів (і це суперечить тезі автора про загальне «миротворство» держав). Справа у тому, що 20 сторіччя тільки розвило чуттєвість до явища. Вперше в історії геноцид став бачитись як щось ганебне, що треба заперечувати замість як зухвалитись.
«Ми знаємо, що імперії зникали і що міста були розрушені, і ми підозрюємо що у деяких війнах геноцид був результатом. Але ми не знаємо, що сталося з основної масою населення, залученого в ці події. . Їх доля була занадто неважлива. Коли вони були згадані взагалі, вони, як правило, об'єдналися з стадами волів, овець та інших домашніх тварин» Frank Chalk and Kurt Jonassohn, «The History and Sociology of Genocide»
Автор наводить приклад. У Старому Завіті, якщо брати історію буквально, майже на кожній сторінці згадується геноцид: Amalakites, Amarites, Canaanites, Hivites, Hitites, Jevasites, Midianites, Parazites і багато інших. Також геноцид було скоєно афінянами в Мелосі, римлянами в Карфагені, протягом Монгольського Нашестя, у хрестових походах, європейських релігійних війнах, і колонізації Америки, Африки та Австралії.
Ну і, звичайно, у сучасності, відзначився совок:
Автор попереджує, що смак до насильства у людства нікуди не зникав. Люди витрачають величезні гроші на всякі симулякри страхів, насильства, тощо.
Але самим цікавим висновком для мене був висновок одного з коментаторів події (Jaron Lanier), підтриманий автором. Ось він.
Однією з «цивілізуючих» сил є сприйняття взаємоперехрещених статсусних ієрархій. Коли вони існують є більше вірогідності що люди не битимуться з начальством у своєму ієрархічному ланцюгу. Чим суворіше вводиться єдина ієрархія в життя людей, тим більше шансів, що вони братимуть участь в конфліктах один з одним. Частина успіху США лежить у плутанині факторів розуміння того, як оцінювати чийсь чи власний ієрархічний стан.
Для мене це є фундаментальним висновком. Автор каже, що є дослідження, які показують, що насильство є більш розповсюдженим коли люди ув’язнені однією ієрархією і вся їх соціальна значущість залежить від того, де вони знаходяться в цій ієрархії. Якщо ж вони належать до декількох перекритих між собою груп, вони завжди можуть здобути підтвердження своєї значущості у іншому місці. Наприклад, якщо автор робить щось дурне за кермом, а хтось показує йому «фак» пальцем та називає його мудаком, це не кінець світу: автор думає, «я штатний професор в Гарварді». З іншого боку, якщо статус серед чоловіків на вулиці був його єдиним джерелом гідності в житті, він, можливо, мав би приступ шляхової агресії та витяг би пістолет.
Зараз ми вважаємо цілком очевидним, що ми можемо мати лояльності, які прямують у різних напрямках, але це дивно, яке недавнє є це осмислення. Але це розуміння включає в себе деякі когнітивні складності. Абстрактні філософи вбачали у людині тільки одну сутність, яка не може бути декількома. Виходить, ми складніші, ніж то вбачала класична філософія. Я писала на цю тему у цьому коментарі, тому тут може бути моя реклама. )))
Повну цитату приводжу нижче. Попередження: єссно, цей текст має велику кількість МОЇХ фільтрів. І що. ;-) Останньою частиною наведу як приклад насильства Гондурас. Кому смішно, дасвіданія.
JARON LANIER: I'd like to hypothesize one civilizing force, which is the perception of multiple overlapping hierarchies of status. I've observed this to be helpful in work dealing with rehabilitating gang members in Oakland. When there are multiple overlapping hierarchies of status there is more of a chance of people not fighting their superior within the status chain. And the more severe the imposition of the single hierarchy in people's lives, the more likely they are to engage in conflict with one another. Part of America's success is the confusion factor of understanding how to assess somebody's status.
STEVEN PINKER: That's a profound observation. There are studies showing that violence is more common when people are confined to one pecking order, and all of their social worth depends on where they are in that hierarchy, whereas if they belong to multiple overlapping groups, they can always seek affirmations of worth elsewhere. For example, if I do something stupid when I'm driving, and someone gives me the finger and calls me an asshole, it's not the end of the world: I think to myself, I’m a tenured professor at Harvard. On the other hand, if status among men in the street was my only source of worth in life, I might have road rage and pull out a gun.
Modernity comprises a lot of things, and it's hard to tease them apart. But I suspect that when you're not confined to a village or a clan, and you can seek your fortunes in a wide world, that is a pacifying force for exactly that reason. Also, projecting upward to the way we intellectualize our affairs, an interesting development over the 20th century is the concept that you can be, say, Jewish and American, and this is not a conflict. You can be Italian-American, and the hyphen doesn't compromise either identity.
We take it for granted that we may have loyalties that go in different directions, but it's surprising how recent this appreciation is. There's a quote from that great "progressive" president Woodrow Wilson (who kin fact purged the federal government of black employees, and re-segregated Princeton when he was president of the university). He said, "Any American who carries around a hyphen is wielding a dagger aimed at the heart of the republic." It seems Neanderthal today, but he obviously was a smart man, and it made sense to him and to other people at the time. Today we think, "Well, you go to Knights of Columbus and that's the Italian part, and you salute the flag and that's the American part, and what's the big deal? These are two overlapping polities that we belong to." But that involves some cognitive sophistication. The default is to essentialize people, and you can't have two essences—it's not an essence if there are two of them. And so this style of abstract thinking with overlapping matrices may be part of the Flynn-effect driven increase in tolerance and classical liberalism.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2012-05-21 05:45 pm (UTC)no subject
Date: 2012-05-21 07:34 pm (UTC)no subject
Date: 2012-05-21 07:51 pm (UTC)Ти, напевно, сам хочеш чужим досвідом розкомпілюватися. Але так не вийде. Платити треба"!
Ти цим коментарем сама заперечили свою ж діяльність! А на що ти пишеш, посилаючися на іноземний досвід?
no subject
Date: 2012-05-21 07:59 pm (UTC)