![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
chita_iМи знову прогадали з президентом. На ділі Порошенко винищує Українських патріотів і затягує конфлікт в угоду євросоюзу, який готовий на будь-що заради ситого спокійного життя. Не розуміючи, що потурання агресору тільки збільшує апетит у Путіна, який зумів настільки зомбувати московію і так підкупити частину західних політиків та журналістів, що вони не помітили початок світової війни. Чергової. Бо потурання агресору і безнаказанність в Грузії дозволила запланувати і провести аналогічну операцію в Україні. А далі піде як по маслу, Україна, прибалтика, Польща, скільки дозволять захапати – стільки й захапає.
Війна без мобілізації, без воєнного стану, без визнання дійсного стану війни веде до винищення населення. Насправді схід України хоче того самого, що й захід України – спокійного заможного життя, наявності робочих місць, гідної зарплати, безпеки, можливості ведення бізнесу, соціальної справедливості. Я ще у грудні – лютому попереджував майданців, що цілі внутрішнього майдану і зовнішнього майдану одинакові до моменту повалення режиму Януковича. А після цього, цілі розходяться. Внутрішній майдан, який організували плутократи, хоче прийти до влади і далі експлуатувати країну в тому ж режимі, що і попередні 20 з гаком років.
Вони як вогню бояться народовладдя, реального впливу громадян на владу. Бо тоді не можна буде красти, не можна бути над народом і керувати ним як стадом баранів. А саме так вони хочуть керувати, задурманюючи голови «населення» релігією, забобонами, віджилим минулим, телесеріалами, спортом, чим попало, тільки не реальністю. Вони страшно бояться озброєної громади яка може за себе постояти. Тому й були дурнуваті заклики мирно протестувати, мітингувати, просити, молитися. А патріотів тим часом відстрілювали як куріпок. Сцена майдану мала свою персональну охорону, і туди допускалися виключно свої, перевірені. Щоб не було дискусії, обрання правильної стратегії і тактики. Тому на сцені тільки молилися, співали пісні, слухали депутатів та іноземців. Молилися довго, десь 80% часу.
Після втечі Януковича, який виявився надзвичайно лякливим, плутократи зраділи, бо вже їхня мета здійснилася на 100 відсотків. Вони почали домовлятися з регіоналами, як далі керувати країною. Регіонали зраділи, зрозумівши, що їм нічого не буде, що все йде по-старому, то почали примазуватися до нової-старої влади. Вони залишили все міліцейське, все воєнне, все гебістське керівництво. І почали домовлятися з Путіним про співпрацю. Але Путіну така постановка питання не сподобалася. Навіщо йому мати в Україні якусь «самостійність»? Та ще й Євросоюз пхатися. Коли треба йти в ярмо до Путіна. Він один має керувати,а не якісь там українські злодюжки. От тут-то наші плутократи почали їздити по закордонам, просити гроші, плакатися на поганого Путіна і робити вигляд, що нічого не відбувається. І боронь боже захищатися серйозно від московії! Тому спокійно здали Крим, заборонивши стріляти армії. Місяцями нічого не робили з сепаратистами, даючи всім втекти з грішми, досі годують сепаратистів у Криму. А ми – Українці знову опинилися в ситуації, коли влада бреше, краде, не виконує своїх прямих обов’язків –захищати країну. Базарять ніби правильно, але нічого не роблять. Західні країни, бачачи таку поведінку Української влади дивується. Як же так? Захід вводить санкції, дозволяє торгувати, дає гроші, а нова влада не мобілізує населення, не об’являє воєнного стану, не бореться з агресором. То чи варто таку владу і таку країну захищати? Вона сама по собі розпадеться!. Дурням не місце в сучасному світі.
На жаль і народ наш виявився недалекоглядним. Не зрозумів, що просити владу марно! Влада пообіцяє і все одно обдурить! Потрібно мати механізм контролю за владою! Щоб оперативно на неї впливати, замінюючи балакунів, на гарних виконавців. І такий механізм є, це «Конституційний закон про відкриті постійні вибори та референдум». Але жоден з учасників майдану цього не зрозумів! Вони наївно думали, що за них хтось буде думати… і за них все робити. Казали – «Ми люди прості, хай там з цими законами юристи та депутати розбираються.» От вони і розібралися. А тепер цих простаків винищують на кордоні між російськими військами і місцевими бандитами. Погано озброєні, ненавчені, неекіпіровані з зрадниками у верхівці влади. Жінки їхні знову просять і моляться. Сумно і боляче дивитися.
Війна без мобілізації, без воєнного стану, без визнання дійсного стану війни веде до винищення населення. Насправді схід України хоче того самого, що й захід України – спокійного заможного життя, наявності робочих місць, гідної зарплати, безпеки, можливості ведення бізнесу, соціальної справедливості. Я ще у грудні – лютому попереджував майданців, що цілі внутрішнього майдану і зовнішнього майдану одинакові до моменту повалення режиму Януковича. А після цього, цілі розходяться. Внутрішній майдан, який організували плутократи, хоче прийти до влади і далі експлуатувати країну в тому ж режимі, що і попередні 20 з гаком років.
Вони як вогню бояться народовладдя, реального впливу громадян на владу. Бо тоді не можна буде красти, не можна бути над народом і керувати ним як стадом баранів. А саме так вони хочуть керувати, задурманюючи голови «населення» релігією, забобонами, віджилим минулим, телесеріалами, спортом, чим попало, тільки не реальністю. Вони страшно бояться озброєної громади яка може за себе постояти. Тому й були дурнуваті заклики мирно протестувати, мітингувати, просити, молитися. А патріотів тим часом відстрілювали як куріпок. Сцена майдану мала свою персональну охорону, і туди допускалися виключно свої, перевірені. Щоб не було дискусії, обрання правильної стратегії і тактики. Тому на сцені тільки молилися, співали пісні, слухали депутатів та іноземців. Молилися довго, десь 80% часу.
Після втечі Януковича, який виявився надзвичайно лякливим, плутократи зраділи, бо вже їхня мета здійснилася на 100 відсотків. Вони почали домовлятися з регіоналами, як далі керувати країною. Регіонали зраділи, зрозумівши, що їм нічого не буде, що все йде по-старому, то почали примазуватися до нової-старої влади. Вони залишили все міліцейське, все воєнне, все гебістське керівництво. І почали домовлятися з Путіним про співпрацю. Але Путіну така постановка питання не сподобалася. Навіщо йому мати в Україні якусь «самостійність»? Та ще й Євросоюз пхатися. Коли треба йти в ярмо до Путіна. Він один має керувати,а не якісь там українські злодюжки. От тут-то наші плутократи почали їздити по закордонам, просити гроші, плакатися на поганого Путіна і робити вигляд, що нічого не відбувається. І боронь боже захищатися серйозно від московії! Тому спокійно здали Крим, заборонивши стріляти армії. Місяцями нічого не робили з сепаратистами, даючи всім втекти з грішми, досі годують сепаратистів у Криму. А ми – Українці знову опинилися в ситуації, коли влада бреше, краде, не виконує своїх прямих обов’язків –захищати країну. Базарять ніби правильно, але нічого не роблять. Західні країни, бачачи таку поведінку Української влади дивується. Як же так? Захід вводить санкції, дозволяє торгувати, дає гроші, а нова влада не мобілізує населення, не об’являє воєнного стану, не бореться з агресором. То чи варто таку владу і таку країну захищати? Вона сама по собі розпадеться!. Дурням не місце в сучасному світі.
На жаль і народ наш виявився недалекоглядним. Не зрозумів, що просити владу марно! Влада пообіцяє і все одно обдурить! Потрібно мати механізм контролю за владою! Щоб оперативно на неї впливати, замінюючи балакунів, на гарних виконавців. І такий механізм є, це «Конституційний закон про відкриті постійні вибори та референдум». Але жоден з учасників майдану цього не зрозумів! Вони наївно думали, що за них хтось буде думати… і за них все робити. Казали – «Ми люди прості, хай там з цими законами юристи та депутати розбираються.» От вони і розібралися. А тепер цих простаків винищують на кордоні між російськими військами і місцевими бандитами. Погано озброєні, ненавчені, неекіпіровані з зрадниками у верхівці влади. Жінки їхні знову просять і моляться. Сумно і боляче дивитися.