(no subject)
Feb. 12th, 2015 05:13 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
chita_iВчора у Верховній Раді відбулося знакове голосування, яке розумному суспільству показало якою є наша Верховна Рада насправді. Не такою, про яку депутати балакають, а дійсна та така яка вона насправді є. На жаль виявилося, що вона є надзвичайно поганою. Нездатною вирішити будь-які питання життя Українців. Пояснимо це детально.
Щоб змінити країну, зробити її конкурентною, працездатною, здатною прогодувати себе, свою армію, пенсіонерів, дітей, інвалідів тощо, потрібно щоб промисловість працювала, гроші були грішми, а не папірцями, був захист особистості, захист майна громадян, соціальна справедливість, можливість не тільки працювати, але й заробляти, тобто отримувати справедливу оплату за свою працю. Щоб була освіта громадян країни. Бо людина генетично народжується дикою. Неосвіченою. Якщо її не виховати в любові, розумінні, якщо її не навчити розмовляти, не навчити досвіду, який отримало людство за весь період свого існування, не навчити наукам, точним і конкретним, то виросте дикун – покруч, який в залежності від обставин свого життя чомусь навчиться, дивлячись на оточуючих, беручи з них приклад, повторюючи всі їх помилки і поступки. Вважаючи це нормою. Бо так влаштований наш мозок. Він вчиться, оцінюючи оточуюче життя. І якщо це життя жахливе, то він вважає, що це норма, що воно таким і має бути. Бо воно таким навколо нього і є. І ніяке навчання не змінить цю людину, бо державне навчання – це спроба влади змінити уявлення особи про оточуючий світ. Якщо учень поважає владу, поважає вчителя – представника влади, він вчиться, намагається засвоїти матеріал, намагається зрозуміти те, про що розповідають вчителі. Якщо ж учень не поважає владу, не поважає вчителя – її представника, то він теж вчиться брехати. Говорити так, як хоче чути влада, а думати так, як він вважає правильним.
Ми всі, вихідці з радянського союзу, вишли з тоталітарного суспільства. 95% всіх нас владу боялись. Але при цьому йшла диференціація по персональному відношенню до влади. Близько 20% хотіли самі стати владою, щоб їх самих боялись, а вони боялися тільки начальства. І йшли в партію, армію, міліцію, КГБ, прокуратуру, судді тощо, 20% хотіли змінити суспільний устрій, щоб влада мала людське обличчя і щоб її не потрібно було боятися і ставали дисидентами. 20% вирішили тихо сидіти і мовчечки жити, по можливості. Вони вчилися брехати, вчилися виживати. 10% вирішили, що потрібно брати від життя все, що можна і не можна і ставали злодіями, бандитами. 20% вирішили, що потрібно жити в уявному світі, де все чудово. І одні ставали попами, другі ставали алкоголіками, наркоманами. І тільки 10% намагалися зрозуміти світ, його будову, принципи функціонування і ставали вченими, технологами, конструкторами. Бізнесу не було, бо в тоталітарному суспільстві бізнесом займатися категорично заборонялось. Це називалося спекуляція.
Після того, як Україна стала незалежною на папері, весь цей набір совків побудував ту державу, яку маємо. Весь час йшов захват державного майна олігархами, весь час відбувалась нечувана русифікація під крики телебачення про утиски російської мови, весь час йшло знищення промисловості і сільськогосподарського виробництва, під розповіді телебачення про гарного інвестора, весь час вдосконалювалась партійна система брехні про соціальний захист, всі обіцяли золоті гори, всі розповідали, як вони хочуть дати захист, пільги, зарплати, преференції, переваги, права і при цьому ці всі обіцянки були тільки словами, бо реально промисловість знищувалась, пільги і преференції були нічим не забезпечені і країна дійшла до стану банкрутства. Незважаючи на пісні про чорноземи і золото Полуботка. Весь цей час світ нас не помічав, бо кого цікавить тупа країна, яка нічого не виробляє, а тільки щось говорить? Єдине, що світ цікавило - це ядерна зброя, яка нам дісталася від СРСР. Її треба було ліквідувати, бо дурням такі цяцьки непотрібні. Вони себе самі повбивають і іншим нашкодять. Тому-то нас і заставили цю зброю віддати росії. Пообіцявши захист.
Тепер же, коли росія намагається знову створити СРСР і для цього почала захоплення України, світ побачив загрозу для себе. Поперше СРСР нікому в світі непотрібен – ця країна померла через неефективність і дурість керівництва. По-друге, обіцянки захисту потрібно якось виконувати. По-третє, нікому не можна змінювати правила поведінки, бо світ стане занадто небезпечним. Тому нам намагаються трішки допомогти, але ми самі – наша влада більше боїться власного народу, ніж Путіна. З Путіним вона завжди домовлялася чудово – він ще більший злодій, ніж Кучма, Янукович і Порошенко разом взяті. Але і йти під Путіна ніхто не хоче – він просто кагебіст. Тобто він все ваше майно рано чи пізно прихватить. І підспівувати йому неохота, бо вже звикли до самостійного крадійства. І вся наша влада почала просити захід допомогти. Але при цьому сама нічого не робила. Тобто були розмови про міфічні реформи і чергові обіцянки. Українське суспільство саме створило армію, зброю купували у міністерства оборони України(!!!) Це можна зразу записати у книгу рекордів Гіннеса, бо світ ще такого не бачив! І ці загони – відбивали певний час атаки ФСБ і п’ятої колони. А влада при цьому продовжує красти. Розповідаючи при цьому про героїзм майданної сотні. Але не називаючи війну війною, не вводячи надзвичайного стану, не об’являючи росію агресором, продовжуючи з росією торгувати, не розірвавши дипломатичні зв’язки, домовляючись таємно про щось з Путіним.
На щастя, ресурси країни вичерпались. Вже далі обкрадати населення не можна – бо країна вибухне. І змінить владу! Про це вже почали відкрито розмовляти навіть на телебаченні. Тому, що далі – прірва. Голод і розруха. Так от вчора і відбулась чергова комедія – переобрання генерального прокурора. Раптово, за 2 дні зняли попереднього прокурора, який прикривав крадіжки протягом року і поставили його заступника, який допомагав ці крадіжки прикривати. Приїхав і президент, і прем’єр, всі гарно балакали, депутати по дві кнопки натискали, бо були не впевнені, що голосів вистачить, але виявилося, що крадіїв у нас підтримує аж 315 депутатів! Причому п’ята колона, яка називає себе «опозицією» теж голосувала за! А опозицією виявився Ляшко із своїми побратимами, якого вважали ставлеником олігархів, піарником, та Самопоміч, яку теж вважали олігархічною. Не знаю, як голосувала Свобода.
Отже тайне стало явним. Маємо партію Порошенка, Батьківщину, інші, які голосували за Шокіна вважати партіями злодюг, олігархічними утвореннями, за які голосувати не можна. Якби у нас діяв «Конституційний закон про постійні відкриті вибори та референдуми» то для багатьох депутатів, президента, прем’єра, генпрокурора вже через місяць почались би нові вибори. І ми б обрали нових людей, які при гарній роботі, працювали б довго, а при поганій роботі, зразу б за пів року вилетіли з владної обойми. Але так, як ми (українське суспільство) не зрозуміли, що нам цей закон потрібен, як повітря, то ми розумні на кухні, а в житті виявилися бідняками і нездарами, нездатними зрозуміти власних потреб, необхідності власного захисту від свавілля влади. Про це ми розповідали на майдані, агітували, пояснювали. На жаль, суспільство ще не дозріло, почекаємо, коли дозріє.
Не зрозумійте неправильно, що ми закликаємо через 5 років (!!!) голосувати за «Самопоміч», та «Радикальну партію» Ляшка. Нам зовсім невідомі мотиви, за якими вони не голосували за Шокіна. Нам важливо інше. Зараз народ України не має жодного важеля впливу на владу. Зараз ми всі – тільки спостерігаємо, як нас грабують і вводять в жебрацтво наших дітей і внуків. Ми пропонуємо простий, дешевий і дієвий механізм народовладдя, якого ніде в світі нема! Тоді країна з розвалюхи швидко стане постіндустріальною країною, як стала Швеція, Нова Зеландія, Ісландія. Самий показовий приклад наслідування для населення України – це Ісландія.
http://www.unaunso.org/article.php?id=4&subid=17&artid=2886&lang=ukr
http://vybor.ua/article/referendum/kak-kuharka-mojet-napisat-konstituciyu-primer-islandii.html
https://www.youtube.com/watch?v=iJ2ovj4EmnI
Там теж відбулася революція, народ вигнав ліберальний уряд, взяв владу в свої руки і замість боргової ями отримав перспективу нормального життя. Хоча не купився на соціалістичні балачки, а запровадив у себе дійсну народну демократію і посткапіталістичні соціальні відносини. Знищив корупцію. І тепер має шанси віддати борги, хоча для цього прийдеться багато працювати кільком поколінням ісландців.
Щоб змінити країну, зробити її конкурентною, працездатною, здатною прогодувати себе, свою армію, пенсіонерів, дітей, інвалідів тощо, потрібно щоб промисловість працювала, гроші були грішми, а не папірцями, був захист особистості, захист майна громадян, соціальна справедливість, можливість не тільки працювати, але й заробляти, тобто отримувати справедливу оплату за свою працю. Щоб була освіта громадян країни. Бо людина генетично народжується дикою. Неосвіченою. Якщо її не виховати в любові, розумінні, якщо її не навчити розмовляти, не навчити досвіду, який отримало людство за весь період свого існування, не навчити наукам, точним і конкретним, то виросте дикун – покруч, який в залежності від обставин свого життя чомусь навчиться, дивлячись на оточуючих, беручи з них приклад, повторюючи всі їх помилки і поступки. Вважаючи це нормою. Бо так влаштований наш мозок. Він вчиться, оцінюючи оточуюче життя. І якщо це життя жахливе, то він вважає, що це норма, що воно таким і має бути. Бо воно таким навколо нього і є. І ніяке навчання не змінить цю людину, бо державне навчання – це спроба влади змінити уявлення особи про оточуючий світ. Якщо учень поважає владу, поважає вчителя – представника влади, він вчиться, намагається засвоїти матеріал, намагається зрозуміти те, про що розповідають вчителі. Якщо ж учень не поважає владу, не поважає вчителя – її представника, то він теж вчиться брехати. Говорити так, як хоче чути влада, а думати так, як він вважає правильним.
Ми всі, вихідці з радянського союзу, вишли з тоталітарного суспільства. 95% всіх нас владу боялись. Але при цьому йшла диференціація по персональному відношенню до влади. Близько 20% хотіли самі стати владою, щоб їх самих боялись, а вони боялися тільки начальства. І йшли в партію, армію, міліцію, КГБ, прокуратуру, судді тощо, 20% хотіли змінити суспільний устрій, щоб влада мала людське обличчя і щоб її не потрібно було боятися і ставали дисидентами. 20% вирішили тихо сидіти і мовчечки жити, по можливості. Вони вчилися брехати, вчилися виживати. 10% вирішили, що потрібно брати від життя все, що можна і не можна і ставали злодіями, бандитами. 20% вирішили, що потрібно жити в уявному світі, де все чудово. І одні ставали попами, другі ставали алкоголіками, наркоманами. І тільки 10% намагалися зрозуміти світ, його будову, принципи функціонування і ставали вченими, технологами, конструкторами. Бізнесу не було, бо в тоталітарному суспільстві бізнесом займатися категорично заборонялось. Це називалося спекуляція.
Після того, як Україна стала незалежною на папері, весь цей набір совків побудував ту державу, яку маємо. Весь час йшов захват державного майна олігархами, весь час відбувалась нечувана русифікація під крики телебачення про утиски російської мови, весь час йшло знищення промисловості і сільськогосподарського виробництва, під розповіді телебачення про гарного інвестора, весь час вдосконалювалась партійна система брехні про соціальний захист, всі обіцяли золоті гори, всі розповідали, як вони хочуть дати захист, пільги, зарплати, преференції, переваги, права і при цьому ці всі обіцянки були тільки словами, бо реально промисловість знищувалась, пільги і преференції були нічим не забезпечені і країна дійшла до стану банкрутства. Незважаючи на пісні про чорноземи і золото Полуботка. Весь цей час світ нас не помічав, бо кого цікавить тупа країна, яка нічого не виробляє, а тільки щось говорить? Єдине, що світ цікавило - це ядерна зброя, яка нам дісталася від СРСР. Її треба було ліквідувати, бо дурням такі цяцьки непотрібні. Вони себе самі повбивають і іншим нашкодять. Тому-то нас і заставили цю зброю віддати росії. Пообіцявши захист.
Тепер же, коли росія намагається знову створити СРСР і для цього почала захоплення України, світ побачив загрозу для себе. Поперше СРСР нікому в світі непотрібен – ця країна померла через неефективність і дурість керівництва. По-друге, обіцянки захисту потрібно якось виконувати. По-третє, нікому не можна змінювати правила поведінки, бо світ стане занадто небезпечним. Тому нам намагаються трішки допомогти, але ми самі – наша влада більше боїться власного народу, ніж Путіна. З Путіним вона завжди домовлялася чудово – він ще більший злодій, ніж Кучма, Янукович і Порошенко разом взяті. Але і йти під Путіна ніхто не хоче – він просто кагебіст. Тобто він все ваше майно рано чи пізно прихватить. І підспівувати йому неохота, бо вже звикли до самостійного крадійства. І вся наша влада почала просити захід допомогти. Але при цьому сама нічого не робила. Тобто були розмови про міфічні реформи і чергові обіцянки. Українське суспільство саме створило армію, зброю купували у міністерства оборони України(!!!) Це можна зразу записати у книгу рекордів Гіннеса, бо світ ще такого не бачив! І ці загони – відбивали певний час атаки ФСБ і п’ятої колони. А влада при цьому продовжує красти. Розповідаючи при цьому про героїзм майданної сотні. Але не називаючи війну війною, не вводячи надзвичайного стану, не об’являючи росію агресором, продовжуючи з росією торгувати, не розірвавши дипломатичні зв’язки, домовляючись таємно про щось з Путіним.
На щастя, ресурси країни вичерпались. Вже далі обкрадати населення не можна – бо країна вибухне. І змінить владу! Про це вже почали відкрито розмовляти навіть на телебаченні. Тому, що далі – прірва. Голод і розруха. Так от вчора і відбулась чергова комедія – переобрання генерального прокурора. Раптово, за 2 дні зняли попереднього прокурора, який прикривав крадіжки протягом року і поставили його заступника, який допомагав ці крадіжки прикривати. Приїхав і президент, і прем’єр, всі гарно балакали, депутати по дві кнопки натискали, бо були не впевнені, що голосів вистачить, але виявилося, що крадіїв у нас підтримує аж 315 депутатів! Причому п’ята колона, яка називає себе «опозицією» теж голосувала за! А опозицією виявився Ляшко із своїми побратимами, якого вважали ставлеником олігархів, піарником, та Самопоміч, яку теж вважали олігархічною. Не знаю, як голосувала Свобода.
Отже тайне стало явним. Маємо партію Порошенка, Батьківщину, інші, які голосували за Шокіна вважати партіями злодюг, олігархічними утвореннями, за які голосувати не можна. Якби у нас діяв «Конституційний закон про постійні відкриті вибори та референдуми» то для багатьох депутатів, президента, прем’єра, генпрокурора вже через місяць почались би нові вибори. І ми б обрали нових людей, які при гарній роботі, працювали б довго, а при поганій роботі, зразу б за пів року вилетіли з владної обойми. Але так, як ми (українське суспільство) не зрозуміли, що нам цей закон потрібен, як повітря, то ми розумні на кухні, а в житті виявилися бідняками і нездарами, нездатними зрозуміти власних потреб, необхідності власного захисту від свавілля влади. Про це ми розповідали на майдані, агітували, пояснювали. На жаль, суспільство ще не дозріло, почекаємо, коли дозріє.
Не зрозумійте неправильно, що ми закликаємо через 5 років (!!!) голосувати за «Самопоміч», та «Радикальну партію» Ляшка. Нам зовсім невідомі мотиви, за якими вони не голосували за Шокіна. Нам важливо інше. Зараз народ України не має жодного важеля впливу на владу. Зараз ми всі – тільки спостерігаємо, як нас грабують і вводять в жебрацтво наших дітей і внуків. Ми пропонуємо простий, дешевий і дієвий механізм народовладдя, якого ніде в світі нема! Тоді країна з розвалюхи швидко стане постіндустріальною країною, як стала Швеція, Нова Зеландія, Ісландія. Самий показовий приклад наслідування для населення України – це Ісландія.
http://www.unaunso.org/article.php?id=4&subid=17&artid=2886&lang=ukr
http://vybor.ua/article/referendum/kak-kuharka-mojet-napisat-konstituciyu-primer-islandii.html
https://www.youtube.com/watch?v=iJ2ovj4EmnI
Там теж відбулася революція, народ вигнав ліберальний уряд, взяв владу в свої руки і замість боргової ями отримав перспективу нормального життя. Хоча не купився на соціалістичні балачки, а запровадив у себе дійсну народну демократію і посткапіталістичні соціальні відносини. Знищив корупцію. І тепер має шанси віддати борги, хоча для цього прийдеться багато працювати кільком поколінням ісландців.